ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.02.2018Справа № 910/472/18
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Манго-трейд"
про зобов'язання повернути майно загальною вартістю 21 327,60 грн.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київського національного університету імені Тараса Шевченка до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Манго-трейд" про зобов'язання повернути майно загальною вартістю 21 327,60 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору № 10 від 01.07.2015 р. про закупівлю товару код 19.20.2 - «паливо рідинне та газ; оливи мастильні» (автомобільний бензин А-95, А-92, дизельне паливо) Київський національний університет імені Тараса Шевченка оплатив обумовлений договором товар, а саме: 1 500 л бензину А-95, 9 000 літрів А-92 та 10 000 л. дизельного палива, однак, у зв'язку із закінченням строку дії талонів (карток) на пальне позивачем не використано 150 л бензину а-95, 420 л бензину А-92 та 550 л дизельного пального. На думку позивача, закінчення дії документа (картки), який підтверджує право на отримання товару, не звільняє постачальника від обов'язку передати товар.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.01.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
02.02.2018 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив, відповідно до якого просив суд відмовити в позові, оскільки позовні вимоги заявлено неналежним позивачем, 07.07.2015 р. за видатковою накладною № РН-0004160, 21.07.2015 р. за видатковою накладною № РН-0004456 передав замовнику право власності на пальне та картки талони, що надають право його отримати. Актом прийому-передачі талонів на відпуск ППМ від 07.07.2015 р. та 21.07.2015 р. проінформовано замовника про те, що товар з цієї дати поставлено та він готовий до передання (відпустку) ППМ за талонами на АЗС, а договором не передбачено іншого моменту виконання обов'язку з передачі товару ніж передбачений п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України.
12.02.2018 р. до канцелярії суду позивач подав відповідь на відзив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 80 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до п. 1.2. статуту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 22.02.2017 № 280, університет є юридичною особою, яка утворена у формі державної установи, має права та обов'язки, які виникають з моменту державної реєстрації і припиняються від дати внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про йог припинення.
Університет має самостійний баланс, відокремлене майно, власний герб, прапор, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, офіційні бланки з гербом університету, сайт, власну газету та наукові журнали.
Згідно з п. 6.1. статуту, безпосереднє управління діяльністю Університету, відповідно до законодавства і статуту, здійснює ректор.
Відповідно до ч. 10 ст. 33 Закону України «Про освіту», університет, академія, інститут можуть мати у своєму складі військовий навчальний підрозділ (навчальний підрозділ із специфічними умовами навчання - військовий інститут, коледж, факультет, кафедра військової підготовки або відділення військової підготовки), який проводить за певними ступенями вищої освіти, підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах сержантського, старшинського, офіцерського або начальницького складу з метою задоволення потреб відповідно Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Військовий інститут як підрозділ закладу вищої освіти може мати у своєму складі факультети та військовий коледж.
Рішення про утворення та припинення діяльності військового навчального підрозділу закладу вищої освіти приймається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1.1. Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1998 року № 64 «Про перетворення відділення військової підготовки київського національного університету імені Тараса Шевченка та військово-інженерного факультету при Подільській державній аграрно-технічній академії», перетворено відділення військової підготовки Київського національного університету імені Тараса Шевченка у Військовий інститут київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Відповідно до п. 1.3., 1.4. положення про Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Військовий інститут є військовим навчальним підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Управління Військовим інститутом у межах компетенції здійснюється ректором Університету, а також Міноборони та МОН.
Військовий інститут підпорядковується ректору університету та директору Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міноборони (п. 1.5. положення).
Відповідно до абз. 2 п.п. 1 п. 6.14. статуту, керівництво Військовим інститутом, який є військовим навчальним підрозділом університету, здійснює начальник.
Згідно з п. 1.6. положення, безпосереднє управління діяльністю Військового інституту здійснює начальник інституту.
Пунктом п. 3.3. положення передбачено, що начальник Військового інституту має право відповідно до законодавства діяти від імені Військового інституту має право відповідно до законодавства діяти від імені Військового інституту, представляти його без доручення в усіх органах, організаціях, установах, розпоряджатися коштами, виділеними для забезпечення діяльності Військового інституту, укладати договори, угоди (контракти), давати доручення.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
01.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Манго-Трейд" (постачальник) та Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка (покупець) було укладено договір № 10 про закупівлю товару код 19.20.2 - «паливо рідинне та газ; оливи мастильні» (автомобільний бензин А-95, А-92, дизельне паливо).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовникові бензин та дизельне паливо, на підставі документів установленого зразка (облікові картки-талони), які належать замовнику, і підтверджуються право на отримання зазначеної кількості товару, а саме: автомобільний бензин А-95, А-92, дизельне паливо, згідно специфікації (додаток 3 1 до договору), яка є невід'ємною його частиною, через автозаправні станції, перелік яких надано у додатку № 2 , а замовник прийняти та оплатити товар в кількості, у строки і виключно згідно з положеннями цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору, ціна договору, що підлягає оплаті становить 387 570 грн. 00 коп., в тому числі податок на додатну вартість 64 595 грн. 00 коп.
У Специфікації, яка є додатком № 1 до договору сторонами визначено асортимент, кількість і вартість товару, а саме: автобензин А-95 у кількості 1500 л (загальна вартість 25 875,00 грн.), автобензин А-92 у кількості 9 000 л (загальна вартість 138 600,00 грн.), а також дизельне пальне у кількості 10 000 л. (загальна вартість 158 500,00 грн.).
Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом оплати замовником рахунок постачальника, на підставі даного договору належним чином оформленого рахунку-фактури і накладної на товар, протягом 20 робочих днів з моменту отримання товару замовником.
Згідно з п. 4.2. договору, до рахунку-фактури додається належно оформлена накладна про отримання облікових карток-талонів, на кількість товару, яка зазначається у специфікації, що додається до цього договору у додатку № 1 і є його невід'ємною частиною.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що термін поставки облікових карток-талонів - протягом 20 діб після підписання цього договору обома сторонами. Право власності на пальне переходить до замовника в момент передач облікових-карток талонів постачальником.
Відповідно до 5.2. договору, з моменту переходу до замовника права власності на пальне та до моменту його фактичного отримання на АЗС, пальне перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні постачальника, що підтверджується обліковими картками-талонами.
Товар відпускається через автозаправні станції в Голосіївському районі м. Києва, які вказані в переліку АЗС (додатком № 2 до договору) починаючи з моменту передачі облікових карток-талонів замовнику (п. 5.3.).
На виконання умов договору позивач здійснив оплату на суму 153 060,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 595 від 13.07.2015 р. та на суму234 510,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 649 від 23.07.2015 р., факт чого відповідачем не заперечується.
Наявними у справі видаткових накладних № РН-0004456 від 21.07.2015 р., № РН-0004160 від 07.07.2015 р. на та відповідно актами приймання-передачі від 21.07.2015 р., 07.07.2015 р. підтверджується факт отримання покупцем від продавця талонів на відпуск паливно-мастильних матеріалів, а саме: 1500 л бензину марки А-95, 9000 л. бензину А-92 та 10 000 л дизельного пального.
Відповідно до п.п. 6.3.3. п. 6.3. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити відповідальне збереження пального замовника на АЗС повністю та відпускати товар через автозаправні станції, починаючи з моменту передачі облікових карток-талонів і до повного виконання зобов'язань.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині відповідального збереження пального замовника на АЗС та відпуску товару через автозаправні станції до повного виконання зобов'язань.
У зв'язку із закінченням строку дії талонів на пальне Київський національний університет імені Тараса Шевченка не використав оплачених за договором 150 л бензину А-95, 420 л бензину А-92 та 550 л дизельного пального.
21 грудня 2016 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 18/3585 щодо продовження терміну дії невикористаних облікових карток-талонів на пальне згідно договору.
16 січня 2017 року позивач отримав лист від відповідача, в якому зазначалось, що основна частина облікових карток-талонів УЛЬТРА пролонгована до 01.06.2017 р., а частина заблокована (перелік талонів знаходиться у вкладенні до листа), а саме: автобензин А-95 - на 150 літрів; автобензин А-92 - на 420 літрів; дизельне пальне - на 550 - літрів.
Для досудового врегулювання спору мирним шляхом Київський національний університет імені Тараса Шевченка 26 січня 2017 року звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Манго-трейд" з претензією щодо виконання взятого на себе зобов'язання згідно договору належним чином та в повному обсязі.
Відповіді не надійшло.
13 квітня 2017 року позивач повторно направив відповідачу претензію.
У відповідь відповідач направив лист вих. № 84 від 28.04.2017 р. де зазначив, що дія договору закінчена і вимога Військового інститут є безпідставною та не підлягають задоволенню.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними та відповідними актами приймання-передачі карток на пальне позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.
Статтями 317, 321 Цивільного кодексу України до прав власника віднесено право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.667 Цивільного кодексу України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 5 ст.226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
З вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору слідує, що закінчення дії документа (картки), який підтверджує право на отримання товару, не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу товар, придбаний ним згідно договору, так як позивачем придбавався безпосередньо товар - бензин марки А-92, А-95 та дизельне пальне, а не картки, які підтверджують право власності на нього.
Таким чином, оскільки з моменту передання товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія"Манго-Трейд" карток на пальне, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка набув право власності на пальне в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних, не зважаючи на закінчення строку дії паливних карток (талонів), тому позивач вправі вимагати повернення свого майна.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Вищого господарського суду України від 13.10.2016 р. у справі № 903/251/16 та від 06.04.2017 р. у справі №903/699/16.
У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає заперечення відповідача викладені у відзиві б/н від 29.01.2018 р. необґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Манго-Трейд" повернути Київського національного університету імені Тараса Шевченка майно, а саме 150 л бензину А-95, 420 літрів бензину А-92 та 550 літрів дизельного пального, на загальну вартість 21 327,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Манго-трейд" (01010, м. Київ, Хрестовий провулок, будинок 2, офіс 403, ідентифікаційний код 39116994) повернути Київському національному університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 60, ідентифікаційний код 02070944) належне йому майно на підставі договору закупівлі товару № 10 від 01.07.2015 р., а саме: 150 (сто п'ятдесят) літрів бензину А-95, 420 (чотириста двадцять) літрів бензину А-92 та 550 (п'ятсот п'ятдесят) літрів дизельного пального загальною вартістю 21 327 (двадцять одна тисяча триста двадцять сім) грн 60 коп.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Манго-трейд" (01010, м. Київ, Хрестовий провулок, будинок 2, офіс 403, ідентифікаційний код 39116994) на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 60, ідентифікаційний код 02070944) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Мудрий