Справа №295/10837/17
Категорія 43
2/295/344/18
(ЗАОЧНО)
15.02.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Перекупка І.Г.
при секретарі Сидорець К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,третя особа - Державна міграційна служба України про примусове зняття особи з реєстрації місця проживання, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником вказаної квартири, в якій також зареєстрований її колишній зять ОСОБА_2, який за даною адресою на протязі багатьох років не проживає, не несе витрат по її утриманню. Вважає, що відповідач втратила право на користування житловим приміщенням, оскільки без поважних причин не проживає в ньому.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги, викладені в позові підтримує в повному обсязі (а.с.30).
Відповідач в судові засідання не з'являвся, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив (а.с.21,29).
Представник третьої особи ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, під час винесення рішення покладалась на розсуд суду (а.с.22-23).
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі вимог ст.ст. 211, 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується ордером на житлове приміщення серії АЖ №012714 від 03.08.1995 року (а.с. 5), та свідоцтвом про право власності на житло №38040 від 15.01.2001 року (а.с.6).
Зі змісту довідки №4707, виданої 09.10.2015 року директором Комунального підприємства “Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №6» Житомирської міської ради вбачається, що відповідач зареєстрований в зазначеній квартирі (а.с. 7).
Відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04.07.2017 року шлюб між дочкою позивача та відповідача розірвано (а.с.9).
Зі змісту акту обстеження матеріально -побутових умов ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, не проживає (а.с.10-11).
Стаття 41 Конституції України та стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплюють принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти ним.
Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідач, будучи зареєстрованим в квартирі, фактично в ній не проживає, не несе будь-яких обов'язків, що передбачені ст. 156 ЖК України, не утримує житло та не сплачує комунальні послуги. Перешкоди в користуванні житлом відповідачу не чинились. Встановлених законом випадків збереження за ним права користування квартирою в судовому засіданні не встановлено.
Наведене вище є підставою для визнання відповідача відповідно до вимог ст.ст. 391, 405 ЦК України таким, що втратив право користування спірним житлом у зв'язку з його відсутністю без поважних причин понад один рік.
Статтею 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зі змінами та доповненнями, передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Наявність рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, є підставою для зняття його з реєстрації місця проживання.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою № 6 по вулиці Вільський Шлях, 30 в м. Житомирі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в сумі 640,00 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя І.Г. Перекупка