Справа № 212/1920/17-ц 22-ц/774/359/К/18
22 лютого 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 212/1920/17-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого- судді Бондар Я.М.,
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання - Гладиш К.І.,
сторони : позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобуцивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року, ухваленого суддею Зіміним М.В., повний текст рішення складено 02 жовтня 2017 року,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доПриватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПРАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю працівника на виробництві.
В мотивування заявлених вимог зазначила, що30 жовтня 2009 року під час виконання трудових обов'язків майстра у кар'єрі гірничотранспортного цеху №1 ПРАТ «ЦГЗК» внаслідок нещасного випадку на виробництві загинув її чоловік - ОСОБА_3.
У зв'язку зі смертю близької людини їй завдано моральну шкоду, розмір якої вона оцінює у 640000 грн. та яку просила стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на її користь з ПРАТ «ЦГЗК» моральну шкоду, завдану смертю працівника на виробництві в розмірі 120000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПРАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ПРАТ «ЦГЗК» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та зменшення суми стягнутої на користь позивача моральної шкоди зі 120000 грн. до 50000 грн.
В мотивування апеляційної скарги зазначає, що суд не надав належної оцінки та не дослідив належним чином матеріалів розслідування нещасного випадку, який стався з чоловіком позивача, якими з'ясовано обставини та причини нещасного випадку, а також встановлено винних осіб у його настанні. Суд невірно застосував норму ст. 173 КЗпП України, оскільки позивачем не надано жодного доказу порушення ПРАТ «ЦГЗК» норм охорони праці. Суд не звернув увагу на умови, за наявності яких має місце відшкодування моральної шкоди та на відсутність правових підстав для відшкодування такої шкоди ОСОБА_1, оскільки підприємство не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку із виникненням у позивача моральних страждань. Крім того,вважає, що позивачем не доведено факт спричинення моральної шкоди та не надано належних доказів на її підтвердження.
В поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, на його думку, залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1.(а.с.45).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.15).
Згідно довідки про причину смерті №2058 від 31.10.2009 року, виданої Криворізькою СМЕ, смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, причиною смерті є: несумісні з життям ушкодження тіла. (а.с.14).
Відповідно до акту № 13 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, на підприємстві ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», форми Н-1 затвердженого 25.11.2009 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 року на Глеюватському кар'єрі, площадка для стоянки автомобілів гірничотранспортного цеху №1 стався нещасний випадок, в результаті якого ОСОБА_3 отримав травми, несумісні з життям.
Згідно акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року, особами дії та бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку є: ОСОБА_5 - водій кар'єрного самоскида БелАЗ-75145, який прийняв недостатні заходи для забезпечення безпеки руху заднім ходом в умовах обмеженої оглядовості в напрямку руху, чим порушив п. 3.11. «Інструкції з охорони праці № 47-452 для водія автотранспортних засобів (БелАЗ-75121-20, БелАЗ-75145, БелАЗ 751, БелАЗ-75191), занятого на транспортуванні гірничої маси у технологічному процесі у кар'єрі в ГТЦ-1» та п.п. 10.1, 10.9 «Правил дорожнього руху України», та ОСОБА_3 - майстер в кар'єрі гірничотранспортного цеху № 1, який не використав засіб індивідуального захисту, а саме сигнальний жилет та не забезпечив власної безпеки, чим порушив п.п. 2.11, 2.15 «Посадової інструкції № 47000030 від 26.06.2006 року майстра в кар'єрі служби експлуатації гірничотранспортного цеху № 1», ст. 14 Закону України «Про охорону праці».
Внаслідок смерті чоловіка позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона втратила близьку людину, яку дуже любила, смертю чоловіка порушений звичайний її спосіб життя, що вимагає від неї додаткових зусиль для його організації, оскільки померлий, за життя, був для неї найкращим другом, захисником, опорою, моральною підтримкою, чоловіком та батьком їх дітей. Позивачці постійно не вистачає спілкування із чоловіком, його любові, тепла та підтримки.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 1167, 1168 ЦК України й виходив з права дружини у зв'язку із смертю чоловіка на відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем внаслідок смерті працівника на виробництві.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.
Якщо події, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності ЦК України, то вони підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167, 1168 ЦК України.
Зазначеним висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-208цс14 та від 02 вересня 2015 року у справі №6-576цс15.
Враховуючи зазначене, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення), врахував зазначене та правильно визначився з характером спірних правовідносин, а також правовою нормою, яка підлягає застосуванню до їх врегулювання.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ПРАТ «ЦГЗК» в частині недоведеності позивачем заподіяної їй моральної шкоди та вини відповідача в цьому, та вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.
Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст. 43 Конституції України.
Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Відповідно до акту форми Н-5 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та акту №13 форми Н-1 від 25 листопада 2009 року проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року об 00 годин 20 хвилин на Глеюватському кар'єрі, площадка для стоянки автомобілів гірничотранспортного цеху №1, комісією з розслідування нещасного випадку визнано нещасний випадок із смертельним наслідком який стався з майстром ОСОБА_3 таким, що пов'язаний з виробництвом.
У зв'язку зі смертю чоловіка позивачу спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачем не надано доказів спричинення їй моральних страждань безпідставні, оскільки сама по собі смерть рідної людини є для його рідних невиліковною психологічною травмою і не потребує доведення будь-якими доказами.
Враховуючи вищевикладене та наявність доказів причинно-наслідкового зв'язку між смертю чоловіка позивача з нещасним випадком на виробництві, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Посилання в апеляційній скарзі не надання судом належної оцінки та не дослідження належним чином матеріалів розслідування нещасного випадку, а також на наявність вини самого потерпілого не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Джерелом підвищеної небезпеки, згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Тому доводи апеляційної скарги відповідача про не врахування судом першої інстанції того, що нещасний випадок стався з вини потерпілого апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки винні дії померлого ОСОБА_3, що сприяли виникненню нещасного випадку не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, ступеню вини сторін у настанні нещасного випадку, істотних вимушених змін у її життєвих стосунках, конкретних обставин справи. Тому доводи апеляційної скарги щодо невідповідності розміру моральної шкоди обставинам справи є безпідставними.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений 26 лютого 2018 року.
Головуючий:
Судді: