Справа № 215/3378/17 22-ц/774/555/К/18
22 лютого 2018 року м.Кривий Ріг
Справа № 215/3378/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 08 листопада 2017 року, яке ухвалено суддею Науменком Я.О. о 13 годині 12 хвилин у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК у 2017 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 50% (40% - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ) та визнано людиною з інвалідністю третьої групи.
Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в шкідливих умовах праці, просив суд стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком»на його користь моральну шкоду у розмірі 320 000, 00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 08 листопада 2017 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та 1 600,00 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем обставин справи, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема, відсутні докази в підтвердження наявності факту заподіяння йому моральної шкоди у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача. При цьому, позивач при прийомі на роботу був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах.
Також, зазначає, що позивач працював й на іншому підприємстві де підпадав під дію шкідливих факторів, а тому ПАТ «Кривбасзалізрудком» не повинен відшкодовувати моральну шкоду. Крім того, на думку представника відповідача, визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є неспівмірним та не відповідає засадам виваженості та справедливості.
Крім того, на думку відповідача, відсутні правові підстави для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки, матеріали справи не містять належних доказів оплати витрат адвоката, а наявні в матеріалах справи документи підписано самим адвокатом ОСОБА_3 та не можуть бути прийняті, як належні та допустимі докази у справі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 96), в судове засідання не з'явився і про причини своєї неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 08.01.1997 року по 18.08.1997 року слюсарем черговим і по ремонту обладнання 3 розряду з повним робочим днем у підземних умовах, з 18.08.1997 року по 01.04.1999 року на посаді кріпильника 4 розряду з повним робочим днем у підземних умовах, з 01.10.2001 року по 27.06.2017 року - гірником 3 розряду з повним робочим днем у підземних умовах.
27.06.2017 року позивач був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України (а.с. 6-8).
Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, наданої «Криворізьким міськрайонним управлінням Головного управління Дерсанепідемслужби у Дніпропетровській області» вих. №2/2-11-3/1155 від 11.04.2016 року, умови праці ОСОБА_1 за період роботи з 08.01.1997 року по 18.08.1997 року, з 18.08.1997 року по 01.04.1999 року, з 01.10.2001 року по даний час (праця на посадах підземного гірника, підземного кріпильника, підземного слюсаря чергового і по ремонту устаткування на шахті «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком») за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2-3 ступеня шкідливості, за рівнем виробничого шуму - до 3 класу 2-3 ступеня шкідливості, за важкістю праці - до 3 класу 2 ступеня шкідливості (а.с.9-12).
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» від 17.01.2017 року протокол №41, ОСОБА_1 встановлені два професійні захворювання з діагнозами:
1. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 зліва та шийна С6, С7 білатеральна з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, з нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періостеоартрозу (ПФ першого-другого ст.), періостеоартрозу ліктьових суглобів (ПФ першого ст.) та остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого ст.).
2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «А». ЛН першого ст. (а.с.13-14).
Пунктом 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01 березня 2017 року причиною виникнення професійного захворювання встановлено: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становить 37 кг при нормі до 30 кг (для чоловіків). Періодичне перебування у незручній та/або фіксованій позі 35,4% зміни при допустимому до 25%. Нахили тулуба (вимушені, більше 300) - 313 разів за зміну при допустимих 51-100 разів. Концентрація пилу з вмістом кристалічного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони - 3,2 мг/м3 при гранично допустимій 2,0 мг/м3 по СанПІН 4617-88 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны» (а.с. 16-17).
Згідно висновку МСЕК від 25.05.2017 року позивачу первинно встановлено 50% втрати працездатності по професійному захворюванню (40% по радикулопатії; 10% ХОЗЛ) та третю групу інвалідності з 15.05.2017 року з наступним переоглядом 01.05.2018 року. Зазначена потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, ВМП, санаторно-курортне лікування (а.с. 18-19).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З акту розслідування професійного захворювання 01 березня 2017 року (а.с. 15-17) вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи в в важких та шкідливих умовах праці в параментах, що перевищували гранично допустимі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці»,якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «Кривбасзалізрудком» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.
При перевірці доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не підтверджено належними доказами понесення витрат на правову допомогу, колегією суддів встановлено наступне.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення ухвалено судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу перевіряється відповідно до положень такого кодексу.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. ст. 84,88, 89 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 року судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 року до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
У ч. 1 ст. 88 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 року зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судових витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У пп. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 року).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до Договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2017 року, ОСОБА_1 сплатив адвокату ОСОБА_3 грошові кошти за надання правової допомоги у розмірі 2 500,00 грн., що підтверджується квитанцією № 01/08/17 від 01 серпня 2017 року (а.с. 38,39).
Представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізруджком» вважає, що вказана квитанція не є належним та допустимим доказом на підтвердження сплати коштів за надання правової допомоги.
Відповідно до п. 14.1.226 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Адвокат ОСОБА_3 здійснює адвокатську діяльність індивідуально, тому не є підприємцем, а розглядається як фізична особа в цивільних правовідносинах, отже, на нього при здійсненні його професійної діяльності поширюється дія норм ЦК України.
За таких обставин, квитанція № 01/08/17 від 01 серпня 2017 року є належним та допустимим доказом, який підтверджує оплату позивачем гонорару адвоката, пов'язаного із наданням правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом було надано суду розрахунок витрат на правову допомогу (а.с. 40), який містить погодинний розрахунок витраченого часу на виконання Договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2017 року та якому судом першої інстанції було надано належну оцінку, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1 600,00 грн.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 08 листопада 2017 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2018 року.
Головуючий:
Судді: