Справа № 210/3924/17 22-ц/774/384/К/18
22 лютого 2018 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/3924/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Омегабанк», Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 вересня 2017 року, яка постановлена суддею Сільченком В.Є. у місті Кривому Розі та повне судове рішення складено 20 вересня 2017 року, -
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омегабанк» (надалі - ПАТ «Омегабанк»), Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі - ПАТ «Альфа-Банк»), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк») про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Альфа-Банк» ставить питання про скасування ухвали суду та повернення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі у відповідності до вимог ЦПК України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вважає, що провадження у справі відкрито з порушенням правил підсудності, оскільки жоден з відповідачів не має місцезнаходження на території Дзержинського району м. Кривого Рогу та на виниклі правовідносини не розповсюджуються правила альтернативної підсудності.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Інші учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (а.с. 134-136), в судове засідання не з'явилися і про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали перевіряється відповідно до положень такого кодексу.
Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що зміст і форма позовної заяви відповідають вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, та підстави для відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 107 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 року усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Частиною 2 ст. 109 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 року передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Статтею 113 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 року встановлено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Як убачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Омегабанк», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Дельта Банк» про визнання частково недійсними договорів факторингу.
Місцезнаходженням відповідача ПАТ «Омегабанк» є м.Київ, Оболонський район, вулиця Новокостянтинівська, 18В, місцезнаходженням відповідача ПАТ «Альфа-Банк» - м. Київ, Шевченківський район, вулиця Десятина, 4/6, а відповідача ПАТ «Дельта Банк» - м.Київ, Печерський район, вулиця Щорса, 36Б, тобто за межами територіальної підвідомчості Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу.
Суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та помилково відкрив провадження у справі.
Посилання ОСОБА_1 на Закон України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказаний Закон не може бути застосований до виниклих правовідносин.
Так, рішенням Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 р., № 30, ст. 379) з наступними змінами (далі - Закон) у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Даний спір виник з приводу визнання недійсними договорів факторингу, а саме: договору факторингу 25.12.2012 року, укладеному між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омегабанк», та ПАТ «Дельта Банк», а також договору факторингу від 15.06.2012 року, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», в частині, що стосується передачі прав вимоги за Кредитним договором №0307/0508/71-119 від 28.05.2008 року (а.с. 1-2).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт (ч. 1 ст. 1079 ЦК України).
Боржник не є стороною у вказаному договорі.
Отже, на договір факторингу, укладений між юридичними особами, дія Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням правил підсудності, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню на підставі статті 380 ЦПК України з прийняттям нової постанови про направлення справи до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Омегабанк» (місцезнаходження якого: м.Київ, Оболонський район, вулиця Новокостянтинівська, 18В), ПАТ «Альфа-Банк» (місцезнаходження якого: м.Київ, Шевченківський район, вулиця Десятина, 4/6), ПАТ «Дельта Банк» (місцезнаходження якого: м.Київ, Печерський район, вулиця Щорса, 36Б).
Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Оскільки, позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом, передбаченим ч. 15 ст. 28 ЦПК України, та не звернувся до суду за місцем знаходження одного з відповідачів, колегія суддів направляє справу на розгляд до суду першої інстанції за місцезнаходженням відповідача, який оскаржив ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, тобто до Шевченківського районному суду м.Києва за місцезнаходженням відповідача ПАТ «Альфа-Банк».
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 7 ч. 1 ст. 374, ст. 380, ст. ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 вересня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову.
Направити матеріал за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омегабанк», Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними на розгляд до Шевченківського районному суду м.Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2018 року.
Головуючий:
Судді: