Справа № 215/2392/17 22-ц/774/272/К/18
23 лютого 2018 року м. Кривий Ріг
справа № 215/2392/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Чубіна А.В.
сторони
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, та Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2017 року, яке постановлено суддею Квятковським Я.А. у місті Кривому Розі, -
В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ПівнГЗК») і просив стягнути на свою користь, у зв'язку з ушкодженням здоров'я,320000 грн. з ПрАТ «ПівнГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він протягом 30 років 9 місяців працював на підприємстві відповідача - ПрАТ «Північний ГЗК» на різних посадах.
Рішенням лікувально-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту ЛЕК Українського науково-досліницького інституту промислової медицини протокол №36 йому були встановлені професійні захворювання, а саме, вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з вираженими синдромами церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією; та полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому-крижовому рівнях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ 2ст), деформуючого остеоартрозу з пері артрозами ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФС другого ступеня) суглобів; нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху).
27.02.2017року складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, відповідно до якого, причиною отримання профзахворювання є робота позивача в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.
25.04.2017 р. висновком МСЕК позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65 % та позивача визнано інвалідом 3 групи з наступним переоглядом 01.04.2018 р.
Позивач не може вести звичайний спосіб життя, змушений постійно лікуватися, приймати ліки у великій кількості, він переносить фізичні та моральні страждання, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
На підставі вищенаведеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Тернівського районного суду від 07.09.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 21 000 грн. без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб, та на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі посилаючись на те, що судом при визначенні розміру моральної шкоди не враховано вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Північний ГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та зменшення розміру суми відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач є винним у втраті позивачем працездатності та причинно-наслідкового зв'язку праці на підприємстві ПрАТ «Північний ГЗК» з фактом втрати працездатності позивача. Натомість існує причинно-наслідковий зв'язок між діями самого ОСОБА_1, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим, на думку відповідача, суд дійшов хибного висновку щодо виникнення профзахворювання у позивача з вини ПрАТ «Північний ГЗК».
Крім того, на думку представника відповідача визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості та є завищеним.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги ПрАТ «Північний ГЗК», за заперечувала проти доводів апеляційної скарги представника позивача,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПрАТ «Північний ГЗК» - залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що під час перебування в трудових відносинах з відповідачем позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання, а саме: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з вираженими синдромами церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією; та полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому-крижовому рівнях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), деформуючого остеоартрозу з періартрозоми ліктьових (ПФ другого ст.) і колінних (ПФС другого ст.) суглобів, Т75.2; нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху), Н90.3.
25.04.2017 року позивачу висновком МСЕК було первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з датою чергового переогляду 01.04.2018 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням з вини відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 лютого 2017 року, причиною професійного захворювання позивача стала робота в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу: умови праці машиніста екскаватора за рівнем загальної вібрації відносяться до 3 класу 1 ступеню шкідливості, за концентрацією аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони відноситься до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за параметрами шуму - до 3 класу 1 ступеню шкідливості, за показниками важкості праці - до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за показниками напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня шкідливості, робоча поза - до 3 класу 2 ступеня шкідливості, загальна оцінка - до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Вібрація загальна транспортно-технологічна, рівень 61 дБ, при допустимих 59 дБ, шум на робочому місці, рівень 81 дБа, при гранично допустимій до 80 дБа(а.с.4-5).
Згідно висновку МСЕК від 25.04.2017 року позивачу первинно встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 65% та третя група інвалідності.
Оскільки порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України встановлено вищевказаним актом розслідування хронічного професійного захворювання, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника відповідача про відсутність вини відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу.
Спростовуються й доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, виходячи з характеру захворювань позивач змушений постійно лікуватися та приймати велику кількість ліків, що шкідливо впливають на організм. Всі ці обставини дуже ускладнюють його життя, що призводить до моральних страждань та переживань, значним чином змінили порядок його життя, порушили нормальні життєві зв'язки, для чого він повинен прикладати значні додаткові зусилля для організації свого життя.
Посилання представника відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та занижений. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, не враховано характер отриманного професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не має змоги вести звичайний спосіб життя, повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, він страждає на біль, що порушує його нормальні життєві зв'язки, що його досить сильно морально пригнічує та змушує постійно лікуватися, але хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, встановлення первинно 65% втрати професійної працездатності, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити його з 21000 гривень до 45000 гривень.
За таких обставин, апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника відповідача - залишенню без задоволення, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1,задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2017 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1, збільшивши його з 21000 грн. до 45000 (сорок п'ять тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2018 року.
Головуючий:
Судді: