14 лютого 2018 року
місто Дніпро
єдиний унікальний номер судової справи 201/12084/17
номер провадження 2/201/560/2018
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,
секретаря судового засідання - Пісчанської Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення суми банківського вкладу,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просила стягнути з відповідачів суму за вкладом згідно з договором № 004-03726-190215 від 19 лютого 2015 року банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США у розмірі 188006,00 грн.
В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 посилається на те, що 19 лютого 2015 року між ним та АТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу № 004-03726-190215 «Зростаючий» у доларах США, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 7000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 05 березня 2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування 5,5% річних на строк по 05 березня 2015 року. Також 19 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 004-03726-190215 від 19 лютого 2015 року банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США, якою змінено та викладено в іншій редакції шляхом зазначення про можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи. 19 лютого 2015 року на рахунок позивача було зараховано 7000 доларів США, що за курсом НБУ було еквівалентно 188006 грн. 02 березня 2015 року Постановою правління НБУ № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу. Протягом березня-червня 2015 року позивач звертався до банку щодо повернення вкладу, на що отримала відповідь про тимчасове обмеження операцій з виплат. 23 вересня 2015 року тимчасова адміністрація АТ «Дельта Банк» листом № 8821/1331 повідомила позивача про нікчемність договору № 004-03726-190215 від 19 лютого 2015 року банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США, оскільки кошти на банківський вкладний (депозитний) рахунок надійшли з банківського рахунку іншої особи в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», що свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування. Однак відповідачами не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження нікчемності укладених договорів. Кошти позивача розміщені на вкладному рахунку є приватною власністю та держава гарантує кожному громадянину недоторканість його приватної власності (а.с.2-7).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2017 року указана позовна заява передана для розгляду 22 серпня 2017 року судді Ходаківському М.П. (а.с.1)
Ухвалою судді від 28 серпня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення суми банківського вкладу(а.с.15).
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 27 жовтня 2017 року надійшли письмові заперечення представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки задоволення вимог вкладників/кредиторів банку здійснюється виключно в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним у цих правовідносинах; кошти Фонду гарантування стягувати заборонено в силу положень спеціального Закону та мають використовуватись в порядку, визначеному цим Законом; положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачають виплату будь-яких компенсацій та відшкодування, окрім тієї, що визначена в ст. 26 Закону; інформація щодо позивача на спірну суму 188006 грн. до Фонду гарантування від Уповноваженої особи Фонду не надходила, а тому не доведено порушення Фондом гарантування прав позивача; у Фонду не виникало будь-якого боргу перед позивачем , оскільки позивач не перебуває у договірних відносинах з Фондом (а.с.21-32).
Також 01 листопада 2017 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська надійшли заперечення представника АТ «Дельта Банк», відповідно до яких представник банку вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки у банку не було законних підстав для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за депозитом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Окрім того, після введення до АТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації діяв спеціальний порядок повернення коштів вкладників, а тому чинним законодавством не передбачена можливість стягнення коштів з банку, а позивач не позбавлений права одержати відшкодування коштів в результаті ліквідації та реалізації майна банку відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.52-56).
Представник позивача 14 лютого 2018 року надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити (а.с.128). Також представником позивача надано відповідь на відзив, у якій зазначено, що Фонд гарантування вкладів посиланням на нікчемність договору безпідставно відмовив позивачу у виплаті гарантованої суми, яку він мав право отримати в межах 200000 грн. згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.130-138).
Представники відповідачів втретє у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 19 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладений договір №004-03726-190215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1, сума вкладу складає 7000,00 доларів США, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п.1.6 цього договору, та по 05 березня 2015 року включно, процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 процентів річних (а.с.8).
У цей же день між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №004-03726-190215 від 19 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, відповідно до якої сторони домовилися викласти пункт 1.8 ст.1 договору в наступній редакції: «1.8. зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно до цілей цього договору сторони домовилися, що умови п.5.11 правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.»
Факт перерахування на рахунок позивача в банку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 7000,00 доларів США підтверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті від 19 лютого 2015 року №46140974 (а.с.10). Згідно з цим платіжним дорученням платником є ОСОБА_4, отримувачем - ОСОБА_1, банком платника та отримувача є ПАТ «Дельта Банк», призначення платежу - переказ коштів від ОСОБА_4
Як встановлено судом, 30 жовтня 2014 року прийнято постанову Правління Національного банку України №692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», відповідно до якої АТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового становища було запроваджено певну низку обмежень, в тому числі - заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, на виконання чого 03 листопада 2014 року ПАТ «Дельта Банк» видано наказ №2650, відповідно до якого відповідні обмеження запроваджуються з 04 листопада 2014 року.
У рішенні виконавчої дирекції Фонду (протокол №174/15 від 27 липня 2015 року) зазначено, що оскільки керівників структурних підрозділів було повідомлено про наявність зазначеної постанови НБУ та відповідні обмеження лише 15 січня 2015 року, факт надання переваги банком кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16 січня 2015 року.
Установлено також, що 02 березня 2015 року постановою Правління Національного банку України №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» та з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08 квітня 2015 року та № 147 від 03 серпня 2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації було запроваджено по 02 жовтня 2015 року включно.
Згідно з протоколом від 15 вересня 2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» №408 від 29 травня 2015 року, комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перелік яких наведено в додатку №1 до протоколу, в якому зазначений і договір №004-03726-190215, укладений з ОСОБА_1 (№1411 переліку) (а.с.57-59). Також запропоновано Уповноваженій особі видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та щодо застосування наслідків такої нікчемності.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року № 813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в додатку №1 до цього наказу, зокрема, договір №004-03726-190215, укладений з ОСОБА_1 (№ 1411 переліку).
02 жовтня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 за № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду Кадирова В.В., строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.
На адресу позивача представником АТ «Дельта Банк» направлено повідомлення № 8821/1331 від 23 вересня 2015 року про нікчемність правочину, а саме договору банківського вкладу (депозиту) №004-03726-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.12).
Оскільки позивачу не повернута сума вкладу за договором банківського вкладу, чим порушені його права, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом до відповідачів.
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2001цс15.
З 03 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку, вже розпочато процедуру ліквідації банку, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У зв'язку із чим вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб необхідно зазначити наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Відповідно до частини першої статті 3, частини першої статті 4, частини першої статті 26, частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
За змістом статті 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.
Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
З аналізу викладених норм вбачається, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставини, передбаченої частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI.
Повноваження уповноваженої особи Фонду передбачені статтею 37 Закону № 4452-VI.
Згідно з частинами першою та другою зазначеної норми Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.
На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 4) повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку (частини друга і третя статті 37 Закону № 4452-VI).
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За нормами частини п'ятої статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону (частина шоста статті 27 Закону № 4452-VI).
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 (Положення №14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Із матеріалів справи вбачається, що позивача як вкладника за договором банківського вкладу № 004-03726-190215 не включено до переліку вкладників у зв'язку з визнанням нікчемним договору банківського вкладу від 19 лютого 2015 року на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме пункту 7, відповідно до якого банк уклав правочин (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (частина третя статті 38 Закону № 4452-VI).
Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до частини п'ятої статті 38 цього ж Закону у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Відповідачами не надано доказів наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається.
Так, у частині першій статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Водночас, відповідачами не наведено, а судом не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк». Також відповідачами не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
За таких обставин твердження відповідачів щодо нікчемності договору банківського вкладу є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.
Однак в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на вчинення тимчасової адміністрації, розпочато процедуру ліквідації. Таким чином вказані обставини унеможливлюють стягнення з відповідача Фонду гарантування фізичних осіб коштів, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і оскарження його дій повинно здійснюватися не шляхом пред'явлення позову про стягнення коштів, а в порядку визначеному указаним законом.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту права цивільного шляхом стягнення коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є помилковим, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення суми банківського вкладу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська.
Повний текст рішення складено 23 лютого 2018 року.
Суддя М.П.Ходаківський