№ 201/12534/17
провадження 2/201/584/2018
26 лютого 2018 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Дашкевич Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області і Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агропрайд", Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" і Кооператив "Колосок" про відшкодування шкоди, стягнення грошових коштів і моральної шкоди та за самостійними окремими позовами третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області і Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування шкоди, стягнення грошових коштів і моральної шкоди, -
ОСОБА_1 04 вересня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області і Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування шкоди, стягнення грошових коштів і моральної шкоди; ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заявили свої самостійні вимоги до цих же відповідачів про відшкодування шкоди, стягнення грошових коштів і моральної шкоди; вказані позовні вимоги ухвалою суду були об'єднані в одне провадження для їх спільного розгляду, позовні вимоги не доповнювалися і не уточнювалися. Позивачі у своїх позовах, а їх представники в ході судового засідання посилаються на те, що:
1) стосовно ОСОБА_1 - ОСОБА_1 до липня 2017 року здійснював підприємницьку діяльність. 10 червня 2016 року слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Дніпропетровській області було внесено до ЄРДР кримінальне провадження № 32016040000000037 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. 02 серпня 2016 року при проведенні обшуку за адресою АДРЕСА_1 в м. Дніпро, де позивач здійснював підприємницьку діяльність, у кримінальному провадженні №32016040000000037, було вилучене належне йому майно на суму 627 455 грн. 11 коп. У цей же день приміщення млинного цеху за адресою АДРЕСА_1 в м. Дніпро, співвласником якого також є позивач, було протиправно захоплене особами, які потрапили на його територію завдяки посадовим особам СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Ухвалою суду за результатами оскарження дій слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області - посадових осіб ДФС було зобов'язано повернути належне позивачу майно. А постановою Генеральної прокуратури України від 16 грудня 2016 року кримінальне провадження №32016040000000037 від 10 червня 2016 року закрите за відсутністю в діях ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. До сьогодні, майно ОСОБА_1, вилучене в ході обшуку від 02 серпня 2016 року на загальну суму 627 455 грн. 11 коп. - не повернуто. Крім того, зазначив, що дії посадових осіб слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Дніпропетровській області щодо внесення до ЄРДР кримінального провадження №32016040000000037 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - є незаконними. Діючим КПК України можливості оскарження внесення відомостей до ЄРДР - не передбачено, а тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом щодо визнання дій протиправними. Саме внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 212 КК України дало можливість СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області в межах кримінального провадження здійснити обшук і в результаті протиправних дій та бездіяльності посадових осіб ДФС - позбавити позивача майна. Позивач ОСОБА_1 протягом року намагався повернути належне йому майно або його вартість, однак повернувши нерухомість у власність встановлено, що рухоме майно вилучене під час обшуку - відсутнє. Тому, посилаючись на вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 22, 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, просить суд стягнути з держави на його користь суму завданої йому матеріальної шкоди в розмірі 627 455 грн. 11 коп., а також моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., яка полягає у його моральних стражданнях, завданих неправомірними діями посадових осіб ДФС, в результаті яких він був позбавлений можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність, залишився без майна та коштів для існування; а також через те, що тривалий час вимушений доказувати свою невинуватість.
2) стосовно ОСОБА_3 - він звернувся до суду з самостійними вимогами до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області і Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України: в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди - 14 535 212 грн. 84 коп.; в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 3 000 000 грн.; а також стягнути судові витрати. В обгрунтування позову ОСОБА_3, який був повністю підтриманий представником ОСОБА_5, посилається на те, що він до вересня 2017 року здійснював підприємницьку діяльність по виробництву та реалізації борошна і т.і. В результаті захоплення будівлі борошномельного цеху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в м. Дніпро, на території якого також перебував млинний комплекс «Харків'янка 3000 плюс, який належить ОСОБА_3, за обставин, зазначених позивачем ОСОБА_1 ОСОБА_3 було нанесено матеріальну шкоду - 14 535 212 грн. 84 коп. (вартість неповернутого майна - 494595,66 грн., розмір матеріальної шкоди, спричинений внаслідок пошкодження млинного комплексу - 13998450 грн.; розмір упущеної вигоди - 42 167,18 грн.); а також моральну шкоду в розмірі 3 000 000 грн., яка полягає у його моральних стражданнях, завданих неправомірними діями посадових осіб ДФС, в результаті яких він був позбавлений можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність, залишився без майна та коштів для існування; а також через те, що тривалий час вимушений доказувати свою невинуватість. Тому, посилаючись на вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 22, 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_1 вважає обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
3) стосовно ОСОБА_4 - він звернувся до суду з самостійними вимогами до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області і Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України: в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди - 5 077 694 грн. 79 коп.; в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 1 500 000 грн.; а також стягнути судові витрати. В обгрунтування позову ОСОБА_4, який був повністю підтриманий представником ОСОБА_6., посилається на те, що він до вересня 2017 року здійснював підприємницьку діяльність по виробництву та реалізації борошна і т.і. В результаті захоплення будівлі борошномельного цеху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в м. Дніпро, за обставин, зазначених позивачем ОСОБА_1 третій особі ОСОБА_4 було нанесено матеріальну шкоду 5 077 694 грн. 79 коп; а також моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн., яка полягає у його моральних стражданнях, завданих неправомірними діями посадових осіб ДФС, в результаті яких він був позбавлений можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність, залишився без майна та коштів для існування; а також через те, що тривалий час вимушений доказувати свою невинуватість. Тому, посилаючись на вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 22, 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_1 вважає обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, відповідачем допущені порушення не тільки їх прав, а і закону. На звернення до відповідача про з'ясування обставин вказаного, питання вирішене не було, була відмова. Позивачі вважають вказане неправомірним, оскільки порушує їх права, зобов'язання повинно бути законним і справедливим. Просили задовольнивши всі їх позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідачів Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області і Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали надані ними заперечення проти позову, вказавши, що дії їх працівників відповідають вимогам діючого законодавства, при розслідуванні вказаної кримінальної справи і проведенні слідчих процесуальних дій діяли відповідно до вимог закону і нічого не порушували, оформлено все було вірно. Письмове роз'яснення прав позивачам було, порушень відносно позивачів допущено не було. Ніяких інших зобов'язань відносно позивачів на себе не брали і не беруть, будь-якої шкоди позивачам не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і не можливим їх задоволення. Просили в задоволенні позовів відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи ТОВ «ДНІПРО-АГРОПРАЙД» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, в письмовому звернення на адресу суду позовні вимоги визнали, погодилися з викладеними в позовах обставинами і не заперечували проти задоволення цих позовів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просили розглянути справу за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Представник третьої особи СТОВ АФ «АГРОСВІТ» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, в письмовому звернення на адресу суду позовні вимоги визнали, погодилися з викладеними в позовах обставинами і не заперечували проти задоволення цих позовів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просили розглянути справу за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Представник третьої особи ТОВ «ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, в письмовому звернення на адресу суду позовні вимоги визнали, погодилися з викладеними в позовах обставинами і не заперечували проти задоволення цих позовів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просили розглянути справу за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Представник третьої особи Кооперативу «КОЛОСОК» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, в письмовому звернення на адресу суду позовні вимоги визнали, погодилися з викладеними в позовах обставинами і не заперечували проти задоволення цих позовів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просили розглянути справу за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представників позивачів і представників відповідачів, з'ясувавши думку сторін і третьої особи, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані, представлені та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 до липня 2017 року, а треті особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до вересня 2017 року здійснювали підприємницьку діяльність з виробництва борошномельно-крупяної промисловості, торгівлі зерном і т.і., що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено 21 липня 2017 року; ФОП ОСОБА_3 - 11 вересня 2017 року; ФОП ОСОБА_4 - 12 вересня 2017 року.
ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 постачали на переробку зерно пшениці Фізичній особі підприємцю «ОСОБА_3.» до борошномельному цеху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишн. м. Дніпропетрвоськ) на підставі договорів по переробці між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 від 01 серпня 2016 року на 500 тон зерна пшениці; ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 від 01 січня 2016 року та акту звірки від 01 серпня 2016 року - належало 610 330 кг зернової продукції та 487 295 кг готової продукції (борошно, висівки…). Станом на 02 серпня 2016 року у ФОП ОСОБА_3 перебувало згідно актів звірок 2 932 000 кг зернової продукції, та 551 807,6 кг готової продукції, яка знаходилася на виробничих потужностях (19 силосів) за адресою: АДРЕСА_1 (колишн.м. Дніпропетровськ).
З копії витягу про внесення відомостей до ЄРДР вбачається, що 10 червня 2016 року слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Дніпропетровській області було внесено до ЄРДР кримінальне провадження № 32016040000000037 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. 02 серпня 2016 року при проведенні обшуку посадовими особами ГУ ДФС в Дніпропетровській області за адресою АДРЕСА_1 в м. Дніпро, де ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 здійснювали свою підприємницьку діяльність, в межах кримінального провадження № 32016040000000037, було вилучено: зернову продукцію (пшениця, муку, висівки, зернові відходи та ін.) що є власністю ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_4, яка знаходилася на переробці у ФОП ОСОБА_3: продукція, що належить ФОП ОСОБА_1 Залишки зернової продукції за договором № 0108 від 01 серпня 2015 року між «Замовником» ФОП ОСОБА_8 та «Переробником» ФОП ОСОБА_3 «Про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах» відповідно акту звірки №8 від 01.08.2016 року, а саме: пшениця ряд 2 кл. - 48 700 кг; пшениця ряд. 3 кл. - 9 730 кг; мука пш. в/с - 17 226 кг; мука пш. 1/с - 43 751 кг; мука пш. 2/с - 918 кг; висівки пшеничні - 16 768 кг; зернові відходи - 2 987 кг; мішки п/п 56*110 - 1527 шт. Всього на 02 серпня 2016 року на виробничих потужностях переробника ФОП ОСОБА_3 знаходилося сировини (зерно пшениці), яка належить ФОП ОСОБА_1 на загальну суму з ПДВ 229 827.90 грн. та готової продукції на суму з ПДВ 391 977721 грн. та мішки п/п 56*110 на суму з ПДВ 5649.90 грн.; продукція, що належить ФОП ОСОБА_4
Залишки зернової продукції за договором № 010116 від 01 січня 2016 року між «Замовником» ФОП ОСОБА_4 та «Переробником» ФОП ОСОБА_3 «Про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах», відповідно акту звірки №8 від 01 серпня 2016 року, а саме: пшениця ряд 2 кл. - 332 660 кг; пшениця ряд. 3 кл. - 277 670 кг; мука пш. в/с - 374 189 кг; мука пш. 1/с - 33 862 кг; пш. 2/с - 11 278 кг; крупа мана 23 669 кг; висівки пшеничні - 44 297 кг; зернові відходи - 29 172 кг; мішки п/п 56*110 - 26 328 шт. Всього на 02 серпня 2016 року на виробничих потужностях переробника ФОП ОСОБА_3 знаходилося сировини( зерно пшениці), яка належить ФОП ОСОБА_4 на загальну суму з ПДВ 2 335 518.79 грн. , готової продукції на суму з ПДВ 2 600 004.59 грн. та мішки п/п 56*110 на суму з ПДВ 142 171.20 грн.; продукція, що належить ТОВ «ДНІПРО-АГРОПРАЙД».
Залишки зернової продукції за договором № 220716 від 22 липня 2016 року «Про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах» між «Замовником» ТОВ «ДНІПРО-АГРОПРАЙД» та «Переробником» ФОП ОСОБА_3 у кількості 832 700 кг вартістю 3 046 796 грн.; продукція, що належить СТОВ «Агрофірма «АГРОСВІТ»
Залишки зернової продукції за договором № 070716 від 07 липня 2016 року «Про переробку зерна пшениці, отриманого на давальних умовах» між «Замовником» СТОВ «Агрофірма «АГРОСВІТ» та «Переробником» ФОП ОСОБА_3 у кількості 1 049 930 кг вартістю 3 761 363 грн.; продукція, що належить кооперативу «КОЛОСОК».
Залишки зернової продукції за договором № 050716 від 05 липня 2016 року «Про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах» між «Замовником» кооператив «Колосок» та «Переробником» ФОП ОСОБА_3 у кількості 248 860 кг вартістю 852 281 грн.; продукція, що належить ТОВ «ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ».
Залишки зернової продукції за договором № 210716 від 21 липня 2016 року «Про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах» між «Замовником» ТОВ «ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ» та «Переробником» ФОП ОСОБА_3 у кількості 289 620 кг вартістю 1 100 556 грн.
Також в ході обшуку було вилучене майно, що належить ФОП ОСОБА_3: млинний комплекс «Харків'янка 3000 плюс», вартістю більше ніж 30 000 000 грн., майновий комплекс і обладнання вартістю близько 25 000 000 грн., а також інші матеріальні цінності - мішки у кількості 42 192 шт. на суму 188 955,49 грн.; бірки у кількості 61 566 шт. на загальну суму 52 320 грн.; пакети паперові у кількості 9 295 шт. на суму 5 118 грн., плівка для пакування у кількості 673 720 кг на суму 25 854 грн.; нитки у кількості 3 835 962 м. на суму 99 941 грн.; пас (ремні) у кількості 7 шт. на суму 152 657 грн.
Зазначені обставини підтверджуються протоколом обшуку від 02 серпня 2016 року по АДРЕСА_1 в м. Дніпро, та відповідають документам бухгалтерського обліку наданим на дослідження експертного економічного дослідження № 5664/5665 від 27 грудня 2016 року і технічній документації, наданої на дослідження експертного товарознавчого дослідження № 2037-17 від 07 червня 2017 року.
Вилучені за протоколом обшуку матеріальні цінності: 2 932 000 кг зернової продукції, та 551 807.6 кг готової продукції; млинний комплекс «Харків'янка 3000 плюс», вартістю більше ніж 30 000 000 грн., майновий комплекс і обладнання вартістю близько 25 000 000 грн., а також інші матеріальні цінності - мішки у кількості 42 192 шт. на суму 188 955.49 грн.; бірки у кількості 61 566 шт. на загальну суму 52 320 грн.; пакети паперові у кількості 9 295 шт. на суму 5 118 грн., плівка для пакування у кількості 673 720 кг на суму 25 854 грн.; нитки у кількості 3 835 962 м. на суму 99 941 грн.; пас (ремні) у кількості 7 шт. на суму 152 657 грн., відповідно до схоронної розписки від 02 серпня 2016 року слідчим ГУ ДІС в Дніпропетровській області Ткачуком Д.А. були незаконно передані на зберігання представнику ТОВ «АГРО-ПЕРЕРОБКА ДНІПРО», який потрапив до млинного цеху разом зі слідчим.
В порушення ч.1 ст. 236 КПК України слідчий не вжив належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси були обмежені і порушені. Власники 3/4 частини обшукуємого приміщення та безпосередньо вказані в ухвалі суду керівники ФОП «ОСОБА_1.», ФОП «ОСОБА_4.» та ФОП «ОСОБА_3.» не були не запрошені для участі в обшуку, як і не були повідомлені про проведення слідчої дії. Копію ухвали про проведення обшуку за місцезнаходженням підприємства - нежитлового приміщення та протоколу про проведення обшуку ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 не надано. Усі дії слідчим Ткачуком Д.А. проводилися за відсутності обшукуємих, або їх представників чи працівників. В порушення вимог ст. 236 КПК України з приміщення були видалені працівники ФОП ОСОБА_3, і обшук проводився за участі незаконно запущених слідчим Ткачуком Д.А. осіб - представників ТОВ «АГРО-ПЕРЕРОБКА ДНІПРО».
Зазначені обставини встановленні судовими рішеннями - ухвалами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/11811/16-к від 05 вересня 2016 року, по справі № 201/11531/16-к від 07 листопада 2016 року та по справі № 201/14034/16-к від 15 листопада 2016 року, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України - не підлягають доказуванню.
10 серпня 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до СУ ФР ГУ ДФС в Дніпропетровській області з заявами про повернення тимчасово вилученого майна, коштів та бухгалтерських документів що були вилучені в ході обшуків за адресами: АДРЕСА_1 в м. Дніпро; АДРЕСА_2, та з автомобілів; а також щодо надання копій протоколів обшуків. Постановами від 08 вересня 2016 року старшим слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 були надані копії протоколів обшуку за адресою: АДРЕСА_2; з автомобіля, що належить ОСОБА_1 Що стосується клопотань про видачу копії протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_1 в м. Дніпро та щодо повернення майна, коштів та бухгалтерської документації - відмовлено.
Ухвалами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/11811/16-к від 05 вересня 2016 року, справі № 201/11531/16-к від 07 листопада 2016 року та справі № 201/14034/16-к від 07 листопада 2016 року за результатами оскарження дій слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області, встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС в Дніпропетровській області були порушені вимоги ст. 103-106, 167-168, 236 КПК України при проведенні обшуків за адресами: АДРЕСА_1 в м. Дніпро, по АДРЕСА_2, а також зобов'язано слідчого ГУ ДФС в Дніпропетровській області, в провадженні якого перебувало кримінальне провадження №32016040000000037 від 10 червня 2016 року, повернути ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їх майно, а саме: матеріальні цінності: 2 932 000 кг зернової продукції, та 551 807,6 кг готової продукції; млинний комплекс «Харків'янка 3000 плюс», вартістю більше ніж 30 000 000 грн., майновий комплекс і обладнання вартістю близько 25 000 000 грн., а також інші матеріальні цінності - мішки у кількості 42 192 шт. на суму 188 955.49 грн.; бірки у кількості 61 566 шт. на загальну суму 52 320 грн.; пакети паперові у кількості 9 295 шт. на суму 5 118 грн., плівка для пакування у кількості 673 720 кг на суму 25 854 грн.; нитки у кількості 3 835 962 м. на суму 99 941 грн.; пас (ремні) у кількості 7 шт. на суму 152 657 грн.; бухгалтерську документацію та електронні носії інформації, та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 в розмірі 92000 грн.
18 листопада 2016 року до СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області представником ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_10 подано заяви про виконання вищезазначених рішень суду, до яких додані належним чином завірені копії ухвал суду, що набрали законної сили, та про повернення майна (відповідні копії заяв містяться в матеріалах справи з відбитком вх. кореспонденції ДФС).
Представником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 і представником ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснено, що посадовими особами ДФС у Дніпропетровській області після неодноразових звернень частково виконані зазначені ухвали суду та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 повернуті кошти. Слідчими Генеральної прокуратури України частково повернута бухгалтерська документація - та, що містилася в матеріалах справи. Майно, що було тимчасово вилучене по АДРЕСА_1 в м. Дніпро, електронні носії та частина документів до сьогодні не повернуті.
З копії постанови Генеральної прокуратури України від 16 грудня 2016 року вбачається, що кримінальне провадження №32016040000000037 від 10 червня 2016 закрите за відсутністю в діях ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. Будь-яких відомостей про те, що будь-яким чином ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернуте майно, яке було вилучене під час обшуку 02 серпня 201 року - відповідачем ГУ ДФС у Дніпропетровській області не надано.
З актів технічного стану млинного комплексу, фасувальної лінії, силосів для зберігання зерна від 14 березня 2017 року, вбачається, що зазначені об'єкти, розташовані на території борошномельного цеху по АДРЕСА_1 в м. Дніпро, після повернення нерухомого майна його співвласникам ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 - були пошкоджені.
Отже, на думку позивачів, відповідачем допущені порушення не тільки їх прав, а і закону. На звернення до відповідача про з'ясування обставин вказаного, питання вирішене не було, була відмова. Позивачі вважають вказане неправомірним, оскільки порушує їх права, зобов'язання повинно бути законним і справедливим. Виник спір, який в добровільному порядку вирішено не було і позивачі вимушені були звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що посилання ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на те, що до сьогодні їм не повернуте майно, що було вилучене під час обшуку 02 серпня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 в м. Дніпро - є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, окрім пошкоджених та знищених: млинного комплексу, фасувальної лінії та силосів для зберігання зерна.
Згідно ст. 17 Закону України 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року «East/West Alliance Limited» проти України», Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року) (п.167 рішення).
У п. 168 рішення Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_9 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124).
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
У пункті 67 рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду, зазвичай становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, рішення у справах «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява №59498/00, п.40, ECHR 2002-III, «Ясійньєне проти Литви» (Jasinienv. Lithuania), заява №41510/98, п.45, від6 березня 2003 року, та«ОСОБА_5 проти України» (Voytenko v. Ukraine), заява №18966/02, пункти 5355, від29 червня 2004 року). Уряд не надав жодного пояснення, яке б виправдало невиконання рішення у цій справі як «законне» та дозволило б відхід від зазначених принципів.
Далі в приведеному вище рішенні в п.71 Суд зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, неповинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п.69), ай потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincovaand Pinc v. The Czech Republic), п.53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscutaand Others v. Romania), п.38).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За вимогами ст. 1176 ЦК України - шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно з ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Відповідно до ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1)постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 червня 2016 року за №16040000000037 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - закрите постановою Генеральної Прокуратури України від 16 грудня 2016 року у зв'язку із встановленням у діяннях зазначених осіб відсутності складу кримінального правопорушення.
Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що майнові права ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в результаті протиправних дій посадових осіб ГУ ДФС в Дніпропетровськ області були порушені за наслідками кримінального провадження, проведенням обшуку, вилученням майна, а також пошкодженням та знищенням майна, оскільки вилучене майно не було їм повернуто, а майно, що повернуто - млинний комплекс «Харків'янка 3000 плюс» та інше обладнання - частково знищено та пошкоджено, що вбачається з висновків експертного товарознавчого дослідження №2037-17 від 07 червня 2017 року. Так, згідно висновків експертного економічного дослідження №5664/5665-16 від 27 грудня 2016 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України - документально підтверджуються залишки майна (готової продукції, зерна пшениці, мішків та інших товаро-матеріальних цінностей) яке належить замовникам та переробнику, та залишилося у переробника ФОП «ОСОБА_3.» станом на 02 серпня 2016 року: пшениці в кількості 3089.87 т., вартістю 11 326 343.00 грн.: (з яких ФОП ОСОБА_4 належить пшениці в кількості 610.33 т., вартістю 2 335 519.00 грн.; ФОП ОСОБА_1 належить пшениці в кількості 58.43т., вартістю 229 828.00 грн.); готової продукції в кількості 598.117 т, вартістю 2 991 981.80 грн. (з яких ФОП ОСОБА_4 належить готової продукції в кількості 516.467 т., вартістю 2 600 004.59 грн.; ФОП ОСОБА_1 належить готової продукції в кількості 81.65 т., вартістю 391 977.21 грн.; мішки поліпропіленові 56*110, замовника ФОП ОСОБА_4 в кількості 26 328 шт., вартістю 142 171.20 грн.; мішки поліпропіленові 56*110, замовника ФОП ОСОБА_1 в кількості 1 527 шт., вартістю 5 649.90 грн.; товаро-матеріальні цінності переробника ФОП ОСОБА_3 на суму 494595.66 грн. (мішки поліпропіленові 56*105 в кількості 30908 шт., вартістю 181543.2 грн.; мішки поліпропіленові 56*75 в кількості 5489 шт., вартістю 10977.11 грн.; мішки поліпропіленові 30*45 в кількості 5795 шт., вартістю 2433.9 грн.; бірки в кількості 47191 шт., вартістю 3850.79 грн.; нитка мішкозшивна в кількості 4305810 метрів, вартістю 112578.37 грн.; пакети паперові 5 кг. в кількості 5350 шт., вартістю 3640.14 грн.; пакети паперові 2 кг. в кількості 3645 шт., вартістю 1277.21 грн.; упаковочна плівка в кількості 667.72 кг, вартістю 25637.76 грн., ПАС 1610 D 14 М 115 в кількості 7 шт., вартістю 152657.18 грн.).
Згідно висновків експертного товарознавчого дослідження №2037-17 від 07 червня 2017 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України - розмір матеріальної шкоди, спричинений ФОП ОСОБА_3 внаслідок пошкодження його майна - млинного комплексу «Харків'янка 3000 плюс» та іншого обладнання, за адресою: АДРЕСА_1 в м. Дніпро - становить 13998450 грн.
Позивачі неодноразово зверталися з приводу повернення вилученого майна; Відділом примусового виконання судових рішень у виконавчих провадженнях № 53527612, 53527296 на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області направлялися вимоги щодо виконання рішень суду щодо повернення майна, через невиконання рішень суду на боржника накладені штрафи, а також направлені подання щодо вирішення питання про притягнення до відповідальності посадових осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Зазначені дії свідчать про невиконання слідчими органами обов'язку щодо повернення вилученого майна ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звертаються до суду з позовними вимогами про відшкодування шкоди після неповернення органами досудового слідства вилученого майно у передбачені законом строки, то порушене право ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає захисту в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 16 травня 2007 року.
Бездіяльність органів слідства у неповернені вищезазначеного майна свідчить про спричинення позивачам шкоди у зв'язку з неможливістю отримати вилучене під час обшуку майно. Майно вибуло поза волею ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за процесуальним документом ухваленим в порядку кримінально-процесуального кодексу.
Так, Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (у новій редакції), затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України N 51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року (далі Інструкції), передбачено, що відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи. Витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави (абзаци 3,4 п. 13 Інструкції).
Відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді (п. 14 Інструкції).
Відповідно до п. 86 Інструкції разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказами Міністерства юстиції України N 6/5, Генеральної прокуратури України N 3, Міністерства фінансів України N 41 від 04 березня 1996 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 року за N 106/1131). Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.
Згідно п. 1 ч. 1 та ч. 2 статті 1 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Пунктом 1-1 статті 2 Закону № 266/94 - ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону № 266/94-ВР, у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянину відшкодовується (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.
Частиною 2 ст. 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що майно, зазначене в пункті 2 ст. 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно.
Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю (ч. 4 ст. 4 Закону № 266/94-ВР).
В абзацах 1, 2, 16 пункту 14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року №6/5/3/41 (далі Положення) передбачено, що відповідно до частини 2 ст. 4 Закону майно, зазначене в п. 2 ст. 3 Закону (конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення.
Пересилка або доставка майна провадиться також за рахунок цих органів. Якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний з прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження. Вартість майна відповідно до частини 4 ст. 4 Закону визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди (абз. 18 п. 14 Положення)
Крім того, ОСОБА_3 вважає, що йому повинен бути відшкодований розмір упущеної вигоди. Так відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно висновків експертного економічного дослідження №2035/2036 від 12 липня 2017 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України - за результатами експертного дослідження підтверджується розмір упущеної вигоди, встановлений у зв'язку з неможливістю проведення господарської та торгівельної діяльності за серпень-вересень 2016 року: ТОВ «ДНІПРО-АГРОПРАЙД» в розмірі 673 351.62 грн., ТОВ «Павлоградзернопродукт» в розмірі 270 548.31 грн.., ФОП ОСОБА_3 в розмірі 42 167.18 грн.
Аналізуючи вищенаведене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування йому розміру упущеної вигоди в сумі 42 167.18 грн. - є обгрунтваними.
Отже ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доведено, що саме неправомірними діями відповідача ГУ ДФС у Дніпропетровській області, їм було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку зі вказаними діями та бездіяльністю відповідача щодо неповернення, пошкодження та знищення майна і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Тобто, відповідачі повинні довести, що їх дiями або бездіяльністю не було порушено прав ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позовні вимоги позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відшкодування їм матеріальної шкоди за вилучене під час обшуку майна, а також за пошкоджене майно, з держави підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме на корить: ОСОБА_4 - 2 335 519.00 грн.+2 600 004.59 грн.+142 171.20 грн. = 5 077 694.79 грн.; ОСОБА_1 - 229 828.00 грн.+ 391 977.21 грн.+5 649.90 грн. = 627 455.11грн.; ОСОБА_3 - 13 998 450 грн + 494 595.66 грн.+ 42 167.18 грн. = 14 535 212.84 грн.
Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою ГПУ від 16 грудня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2016 за №16040000000037 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - закрите у зв'язку із встановленням у діяннях зазначених осіб відсутності складу кримінального правопорушення.
Матеріалами справи підтверджується, що протягом року, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 намагаються повернути належне їм майно, а також відновити свою підприємницьку діяльність. Однак в результаті протиправних дій посадових осіб ДФС, майно не повернуте, та протягом року вони фактично не здійснюють свою підприємницьку діяльність.
Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою.
Щодо вимоги позивачів про стягнення з відповідачів моральної шкоди на їх користь: відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їй завдала, за наявності її вини. У відповідності до ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ст. 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В позовній заяві та під час судового розгляду позивачами не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачам відповідачами моральних страждань.
Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Позивачами не доведено факту завдання їм будь-яких збитків, не надано доказів, що підтверджують наявність реальних збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивачів задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір стосовно матеріальної шкоди, а стосвно вимог про моральну шкоду - слід ці витрати віднести на рахунок держави через відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідачі в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могли б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачі заперечують будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідачів по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно них, предмета спору, а відповідачі цього не довели, твердження представників відповідачів про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно них є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги не визнання відповідачами позовних вимог в частині їх обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди: на користь ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1 - 5 077 694 (п'ять мільйонів сімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 79 коп.; на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2 - 627 455 (шістсот двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 11 коп.; на користь ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_5, м. Дніпро, РНОКПП НОМЕР_3 - 14 535 212 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот тридцять п'ять тисяч двісті дванадцять) грн. 84 коп.; в рахунок відшкодування судових витрат ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_6, м. Дніпро, РНОКПП НОМЕР_3 - 15 998 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 40 коп., а також стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку судовий збір на користь держави в розмірі 22 274 грн. 55 коп.; решту судових витрат (про стягнення моральної шкоди) віднести за рахунок держави; в задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 15, 16, 18, 22, 23, 321, 1166, 1167, 1174, 1176, 1194 ЦК України, Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 17 Закону України 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди:
на користь ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1 - 5 077 694 (п'ять мільйонів сімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 79 коп.;
на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2 - 627 455 (шістсот двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 11 коп.;
на користь ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_6, м. Дніпро, РНОКПП НОМЕР_3 - 14 535 212 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот тридцять п'ять тисяч двісті дванадцять) грн. 84 коп.;
в рахунок відшкодування судових витрат ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_6, м. Дніпро, РНОКПП НОМЕР_3 - 15 998 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 40 коп.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку судовий збір на користь держави в розмірі 22 274 грн. 55 коп.; решту судових витрат (про стягнення моральної шкоди) віднести за рахунок держави.
В задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -