ЄУН193/1523/17
Провадження №2/193/105/18
26 лютого 2018 року сел. Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
судді Кащук Д.А.,
при секретарі Ратушній В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в залі суду сел. Софіївка цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В провадженні Софіївського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Від відповідача 25 січня 2018 року надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в обгрунтування якого зазначено, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області, перебуває кримінальне провадження за №12017040000000106 від 03.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, в якому відповідач визнаний потерпілим.
В обгрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що 14.09.2016 невстановлена на теперішній час особа з використанням картки відповідача «Універсальна» №5168-7555-2244-0896, здійснено придбання товарів в миттєву розстрочку у магазині «Техно ЮА», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 37, на загальну суму 23300 грн., вказана карта під впливом погроз та омани, була передана продавцю магазину «АРСІ» розташованого за адресою: м.Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 27, в приміщенні вказаного магазину, для оформлення документів з надання відповідачу готівкових коштів в кредит.
Відповідач вказує, що в магазині «Техно ЮА», він особисто не був, ніякі документи не підписував та техніку не купував, доручення на придбання техніки нікому не давав, (вказаний товар відповідачем отримано не було).
Стверджує, що оскільки придбання товару відповідачем не здійснювалось, а здійснено невідомими особами, укладений договір про миттєву розстрочку суперечить його волі та є шахрайством щодо нього, відповідач був вимушений звернутись до правоохоронних органів, а саме: 27.12.2016 до Криворізької місцевої прокуратури №3 (звернення скероване до Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, для “вирішення питання в порядку ст. 214 КПК України); 02.02.2017 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (відомості за заявою відповідача внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040000000106). В ході проведення досудового розслідування кримінальною провадження відповідача визнано потерпілим від протиправних дій осіб, в наслідок яких йому спричинено майнову шкоду.
З відомостей за заявою відповідача, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040000000106 за правовою кваліфікацією ст.190 ч.1 КК України вбачається, що 19.02.2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інші невстановлені особи за попередньою змовою між собою, знаходячись по проспекті Гагаріна, 27 м.Кривого Рогу, шляхом обману та зловживання довірою заволоділи чужим майном потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме грошима в сумі 20600 грн., спричинивши йому матеріальних збитків на вищевказану суму.
В судове засідання сторони не з'явилися, від представника позивача надійшла заява де він просить відмовити відповідачу в клопотанні про зупинення провадження по справі, посилаючись при цьому на те, що відкриття кримінального провадження правоохоронними органами не може бути підставою для зупинення провадження у справі в розумінні ст.251 ЦПК України.
Відповідач підтримав своє клопотання та просив його задовільнити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зупинити провадження по справі до вирішення кримінального провадження за №12017040000000106 від 03.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.190 ч.2 КК України, в якому відповідач є потерпілим з огляду на наступне:
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до п.6 ч.1. ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження по справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на обєктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Аналогічний висновок викладений в п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 та в постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року по справі № 6-1957цс16.
Зважаючи на те, що в рамках кримінального провадження №12017040000000106 від 03.02.2017 року встановлено коло осіб, які обгрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України за фактом шахрайського заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_1 з використанням його банківської картки, а також зважаючи на подальший можливий розгляд кримінального провадження в суді, враховуючи що позивачем передчасно та без дослідження та встановлення всіх фактичних обставин кредитних правовідносин між позивачем та відповідачем був поданий цивільний позов про стягнення з відповідача заборгованості, оскільки факт використання кредитних коштів позивача саме відповідачем спростовуються зазначеним кримінальним провадженням, суд вважає, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі обгрунтоване, підтверджене поданим доказами та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 251, 253 ЦПК України, суд,
Зупинити провадження у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню за №12017040000000106 від 03.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Д.А. Кащук