Іменем України
21 лютого 2018 року
Київ
справа №2а/0470/13800
адміністративне провадження №К/9901/2670/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 (головуючий суддя: Жукова Є.О.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 (головуючий суддя: Чередниченко В.Є., судді: Коршун А.О., Панченко О.М.)
у справі № 2а/0470/13800/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдорсервіс»
до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промдорсервіс» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 01.11.2012 № 6800/0001240220 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 251422,00 грн. за основним платежем та 62856.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 01.11.2012 № 6800/0001240220.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 постанову суду першої інстанції змінено, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 6800/0001240220, прийняте ОДПІ; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 198.1. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи ОДПІ дублюють акт перевірки від 01.10.2012 № 3171/180/22-507/32540394, висновки якого стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.10.2012 № 3171/180/22-507/32540394. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України: занижено податковий кредит за серпень, вересень 2011 року на загальну суму 251422,00 грн. за наслідками господарських операцій із поставки нафтопродуктів від ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Дніпротранснафта», які не мали реального характеру, у результаті чого занижено ПДВ на 251422,00 грн. за серпень, вересень 2011 року.
За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 6800/0001240220 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 251422,00 грн. за основним платежем та 62856.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Дніпротранснафта» товару (бітум, бутанол, пічне паливо), від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку ПДВ за серпень, вересень 2011 року.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013р. № 408-VІ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавець передбачає реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними від ПП «Дніпрокомплект» та ТОВ «Дніпротранснафта», ОДПІ посилається на відсутність реального характеру господарських операцій із поставки товару, за наслідками яких такі накладні складені. Цей висновок обґрунтовано посиланням на акти позапланових перевірок вказаних контрагентів, в яких встановлено, що ці юридичні особи є посередниками у ланцюзі поставки, а їх правочини з постачальниками у наступних ланцюгах поставки є нікчемними.
Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме копій: видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, доказів подальшого використання отриманого від ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Дніпротранснафта» товару, за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Дніпротранснафта» товару, зробили правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за наслідками господарських операцій із поставки товару від вказаних постачальників. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень)
Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко