Справа № 826/3463/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
19 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Файдюка В.В.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищого господарського суду України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_3 з позовом до Вищого господарського суду України та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд: визнати протиправними дії Вищого господарського суду України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою; зобов'язати Вищий господарський суд України нарахувати та виплати ОСОБА_3 вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи судді на час набуття права на відставку; допустити негайне виконання постанови в частині нарахування та виплати ОСОБА_3 вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою у межах стягнення за один місяць; стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 1000, 00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте в судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 08.05.1987 року працювала на посаді державного арбітра Чернігівського обласного арбітражу.
У зв'язку з прийняттям Закону УРСР "Про арбітражний суд" від 04.06.1991 року Чернігівський обласний арбітраж реорганізовано у Арбітражний суд Чернігівської області, з огляду на що позивач була призначена на посаду арбітра Арбітражного суду Чернігівської області.
В подальшому посада «арбітр» переіменована на посаду «суддя» внаслідок прийняття Закону України "Про статус суддів".
01.04.2003 року ОСОБА_3 була призначена на посаду судді Вищого господарського суду України.
У січні 2016 позивачем подано до Вищої ради юстиції заяву про відставку.
Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року №1515-VІІІ ОСОБА_3 звільнена з посади судді Вищого господарського суду України відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України.
Наказом Голови Вищого господарського суду України від 05.10.2016 року ОСОБА_3 звільнена з посади судді Вищого господарського суду України.
06.02.2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу.
Листом від 10.02.2017 року №01-23/340/415/17 за підписом голови Вищого господарського суду України позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги, оскільки станом на дату звільнення останньої Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року №2862-XІІ, у тому числі стаття 43 цього Закону втратила свою чинність.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 3 ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на дату подання заяви про відставку, далі - Закон) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку, яка подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
Разом з цим, ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній на дату подання заяви про відставку) суддя у разі подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням звільняється з посади органом, що його обрав або призначив.
Як вже було вказано судом вище, постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VІІІ "Про звільнення суддів" суддю Гоголь Т.Г. звільнено у зв'язку з поданням зави про відставку.
Стаття 136 Закону № 2453-VІ (в редакції Закону України від 02.12.2010 року № 2756-VI) врегульовувала питання виплати вихідної допомоги судді у відставці. За правилами цієї норми судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набув чинності 1 квітня 2014 року, внесено зміни до Закону № 2453-VІ, зокрема, виключено статтю 136, якою визначалося право на вихідну допомогу при звільненні.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 звільнено у відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року, тобто у той час коли вже не існувало право на вихідну допомогу, передбачену статтею 136 Закону № 2453-VІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду від 26.01.2017 у справі №823/5424/15.
З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки відповідач діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.
Головуючий суддя Коротких А. Ю.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.