Справа № 369/8436/17 Головуючий у 1-й інстанції: Дубас Т.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
13 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.10.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Житомирської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову Житомирської митниці Державної фіскальної служби в справі про порушення митних правил № 0378/10100/17 від 05.07.2017, яким позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8 500, 00 грн.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.10.2017 в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 12.05.2016 через пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» митного поста «Північний» Житомирської Державної фіскальної служби ввіз на митну територію України транспортний засіб «BMW 330 XD», кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер Р.Литва НОМЕР_2 з метою транзиту (особисте використання).
24.05.2017 Житомирською митницею Державної фіскальної служби було складено протокол про порушення митних правил за № 0378/10100/17 по факту скоєння позивачем порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України.
05.07.2017 постановою заступника начальника Житомирської митниці ДФС Мірошніченко М.О. в справі про порушення митних правил № 0378/10100/17, було визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500, 00 грн.
З постанови вбачається, що ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи, але на її розгляд не з'явився та документів, що підтверджують поважність причин неявки не надав.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова складена неправомірно, з підстав порушення митницею процедури розгляду справи про порушення митних правил, які полягали у неналежному розгляду справи за відсутності позивача, а тому звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами відсутності порушень ним митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, не повідомлено своєчасно митні органи про місце перебування транспортного засобу та причин порушення ним вимог ст.ст. 95, 470 Митного кодексу України, а також, оскільки митним органом зазначено, що в дотримання вимог ст. 526 Митного кодексу України позивача було сповіщено про день та час розгляду справи про порушення митних правил, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема частини четвертої статті четвертої статті 526 МК України в частині розгляду справи за його відсутності та наявності клопотання про перенесення розгляду справи, а тому позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України - подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Частиною третьою ст. 470 Митного кодексу України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.
Відповідно до ст. 95 Митного кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до п. 25 ст. 4 Митного кодексу України, митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення;
Відповідно до ч. 1,3 ст. 381 Митного кодексу України, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. У разі знищення чи повного зіпсування транспортних засобів особистого користування, ввезених на митну територію України з метою транзиту, внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку їх транзиту зупиняється, а внесена грошова застава повертається особі, яка внесла заставу, її спадкоємцю або уповноваженій ними особі, за умови надання такою особою органам доходів і зборів достатніх доказів знищення чи повного зіпсування транспортного засобу.
Статтею 93 Митного кодексу України встановлені вимоги до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту, згідно вимог якої, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні:
1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання;
2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту;
3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу;
4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
Відповідно до п. 10 ст. 4 Митного кодексу України дозвіл органу доходів і зборів - надання особі органом доходів і зборів усно, письмово (паперовим або електронним документом) чи шляхом проставляння відбитка особистої номерної печатки на супровідних документах (деклараціях, відомостях) права на вчинення певних дій.
Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України під котролем митного органу (ст.. 102 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 200 Митного кодексу України передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 митного кодексу України.
Порушення митних правил та відповідальність за них регулюється главою 67 розділом ХVIII Митного кодексу України, статтею 458, якого, визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 460 Митного кодексу України визначені обставини, які виключають відповідальність за вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Згідно ст. 468 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ст. 489, 491 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Згідно ст. 495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Відповідно до статті 498 Митного кодексу України, прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов'язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 490 Митного кодексу України протоколи про порушення митних правил мають право складати посадові особи митних органів, які згідно з посадовими обов'язками мають таке право.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 з 24.05.2017 (дата винесення протоколу про порушення митних правил по факту скоєння порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України) до дня винесення Житомирською митницею ДФС постанови у справі про порушення митних правил № 0378/10100/17 від 05.07.2017, жодного разу не надано пояснень про причини порушення вимог ст. 95 Митного кодексу України, та невивезення транспортного засобу «BMW 330 XD», кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер Р.Литва НОМЕР_2, за межі митної території України.
З огляду на вищевикладене, позивач, належним чином не скористався наданими йому правами, не прийняв участь у розгляді справи про порушення митних правил № 0378/10100/17 та не надав жодних пояснень або заперечень по факту порушення ним вимог ст. 95 Митного кодексу України.
На підставі вище зазначеного та враховуючи вимоги митного законодавства і обставини вчинення правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що у митного органу було достатньо підстав для складання протоколу про порушення митних правил відносно позивача та винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн., у зв'язку із чим, при прийняті постанови у справі про порушення митних правил № 0378/10100/17 від 05.07.2017 митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи апелянта про те, що відповідач, розглядаючи справу про порушення митних правил без присутності позивача, порушив процедуру розгляду такої справи, колегія суддів не бере до уваги та вважає безпідставними, оскільки позивач завчасно та належним чином був повідомлений про розгляд справи щодо нього, а належних доказів направлення до Житомирської митниці клопотання про відкладення розгляду справи про порушення митних правил позивачем не надано.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з долученого до справи клопотання про відкладення розгляду справи про порушення митних правил, неможливо встановити час його написання та факт відправки до органів митниці.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.10.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Файдюк В.В.,
Чаку Є.В.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Чаку Є.В.
Файдюк В.В.