Справа № 826/324/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
22 лютого 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради про зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вважає відповідь Департаменту земельних ресурсів України такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки ним до клопотання надані усі, передбачені законом документи, а питання надання безоплатно у власність земельної ділянки має розглядатись виключно Київською міською радою на сесії, за наслідками чого приймається рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивована відмова у його наданні.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року задоволено адміністративний позов повністю. Зобов'язано Київську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_3 про виділення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в адміністративних межах міста Києва та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, судове рішення суду першої інстанції прийнято за неповного з'ясування всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до Київської міської ради із клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України від 27 грудня 2016 року, в якому просив в порядку гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, зазначеної на графічному матеріалі, виділити земельну ділянку орієнтованим розміром до 0,10 га в межах міста Київ з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га по передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах міста Київ; розглянути це питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об'єктивного і обґрунтованого рішення; повідомити про прийняте рішення шляхом направлення на адресу позивача копії витягу з рішення сесії.
До вказаного клопотання представник позивача додав копії паспорту та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, копію договору доручення від 06 жовтня 2016 року № 89/10/16-цсм.
За результатами розгляду вказаного клопотання Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за дорученням секретаря Київської міської ради у листі від 18 листопада 2016 року № 057024-08/К-12540-12379 повідомив позивача про те, що звернення не підлягає розгляду по суті оскільки не надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Вважаючи відповідь Департаменту земельних ресурсів України такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частин дев'ятої та десятої статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Зазначені праві норми вказують, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, мають право реалізувати таке право шляхом подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, за результатами розгляду яких відповідні уповноважені органи приймають одне із рішень - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову у наданні дозволу.
Так, відповідно положень статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить зокрема розпорядження землями територіальної громади міста і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин Київська міська рада зобов'язана була розглянути клопотання ОСОБА_3 і прийняти відповідне рішення на пленарному засіданні.
Земельний кодекс України або інші закони не передбачають права Київської міської ради делегувати свої повноваження по розпорядженню земельними ділянками іншим органам, у тому числі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), або приймати інші акти, ніж у формі рішень; в іншому випадку такі дії ради кваліфікуються як протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи про відмову в його наданні.
Правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13.
Доказів, які б свідчили про розгляд клопотання ОСОБА_3 саме Київської міською радою та прийняття нею відповідних рішень, у справі не міститься, а відповідачем до суду не надано.
При цьому, відповідно до підпункту 3.11 пункту 3 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року № 182/342 Департамент розробляє в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, готує та подає розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань: розпорядження землями в межах міста Києва; передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 6 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, за результатами опрацювання клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Департамент земельних ресурсів протягом семи робочих днів з дня його отримання готує проект дозволу Київської міської ради на розроблення документації із землеустрою або проект відмови у наданні такого дозволу згідно із затвердженою рішенням Київської міської ради формою та проект відповідного висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури і землекористування, які передаються на розгляд цієї комісії приймальнею Київради з земельних питань через секретаріат Київської міської ради.
Таким чином, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) уповноважений лише на підготовку проекту відповідного рішення щодо відведення земельних ділянок в установленому законом порядку.
Враховуючи викладене та з огляду на відсутність доказів прийняття відповідачем відповідного рішення за клопотанням ОСОБА_3, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язати Київську міську раду розглянути клопотання позивача про виділення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в адміністративних межах міста Києва та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст складено 23.02.2018 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.