20 лютого 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/119/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Собчук Є.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
19 січня 2018 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі по тексту - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі заяви позивачу та ще 14 осіб головою Великоолександрівської районної державної адміністрації видано розпорядження від 18.07.2017 року №492 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Калінінської селищної ради, у власність гр.ОСОБА_4 та іншим (всього 14 осіб) для ведення особистого селянського господарства." Зазначеним розпорядження надано згоду на передачу безоплатно у власність громадянам України ОСОБА_4 та іншим (14 осіб) зазначених у списку, що додається до розпорядження, земельних ділянок згідно з викопіюванням, загальною площею 14 га, із земель резервного фонду, розташованих на території Калінінської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства.
Крім того, вказаним розпорядженням надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Калінінської селищної ради, у власність гр.ОСОБА_4 та іншим (всього 14 осіб) для ведення особистого селянського господарства.
На підставі вказаного розпорядження позивач уклав договір на розроблення проекту землеустрою з ПП "Анколія". У зв'язку із змінами, що відбулись у земельному законодавстві протягом 2012-2016 років, розроблення проекту землеустрою ПП "Анколія" завершило лише в серпні 2017 року.
У серпні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач відмовив в затвердженні проекту землеустрою у зв'язку з тим, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах, наданих територіальними органами Держгеокадастру.
Вказану відмову позивач вважає неправомірною та таким, що порушує його право на безоплатну передачу земельної ділянки.
На підставі вказаного просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, викладене у листі від 04 вересня 2017 року №10507/0-3346/6-17, яким ОСОБА_3 відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520955700:05:001:0807) у власність площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (резервний фонд), яка розташована на території Калинівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області затвердити ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520955700:05:001:0807) у власність площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (резервний фонд), яка розташована на території Калинівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області та передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку (кадастровий номер 6520955700:05:001:0807) площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (резервний фонд), яка розташована на території Калинівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області.
Ухвалою суду від 30 січня 2018 року провадження у справі відкрито.
16 лютого 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тим, що розпорядження земельними ділянками у Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області виникло з 01.01.2013 р.
На момент отримання Розпорядження Голови районної державної адміністрації про надання дозволу позивачу, відповідно до законодавства, яке діяло на момент отримання дозволу, надання дозволу та затвердження проектів землеустрою було компетенцією районної державної адміністрації.
На думку відповідача, Головне управління має право затверджувати документації лише по дозволах наданих територіальними органами Держгеокадастру.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: 24.06.2011 року позивач звернувся із заявою до Великоолександрівської районної державної адміністрації про надання йому у власність земельної ділянки площею 1,0 га із земель резервного фонду на територіях Калінінської селищної ради (відповідно до рішення Калінініської селищної ради Великоолександівського району Херсонської області VІІ сесії сьомого скликання № 57 від 19.04.2016 р. перейменовано у Калинівську селищну раду Великоолександрівського району Херсонської області) для ведення особистого селянського господарства.
Розпорядженням голови Великоолександрівської районної державної адміністрації від 18.07.2017 року №492 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Калінінської селищної ради, у власність гр.ОСОБА_4 та іншим (всього 14 осіб) для ведення особистого селянського господарства" надано згоду на передачу безоплатно у власність громадянам України ОСОБА_4 та іншим (14 осіб) зазначених у списку, що додається до розпорядження, земельних ділянок згідно з викопіюванням, загальною площею 14 га, із земель резервного фонду, розташованих на території Калінінської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства. Надано дозвіл а розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Калінінської селищної ради, у власність гр.ОСОБА_4 та іншим (всього 14 осіб) для ведення особистого селянського господарства.
На підставі договору № 30/13 від 28.03.2013 р. приватним підприємством "Анколія" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1, 0000 га гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (резервний фонд), розташованих на території Калинівської селищної ради, Великоолександрівського району, Херсонської області.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства.
04 вересня 2017 року відповідачем надано відповідь №10507/0-3346/6-17, якою відмовлено в затвердженні проекту землеустрою. Відмову обґрунтовано тим, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах, наданих територіальними органами Держгеокадастру. Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не надавало дозвіл на розроблення документації із землеустрою, відсутні підстави для її затвердження та передачі земельної ділянки у власність.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного: статями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до п. 1, 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ч. 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 118 Земельного кодексу України (у редакції станом на 16.06.2011 р.) встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції станом на 16.06.2011 р.), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ст. 1 ст. 124 Земельного кодексу України у редакції станом на 16.06.2011 р.).
Статтею 125 Земельного кодексу України (у редакції станом на 16.06.2011 р.), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною восьмою ст. 118 ЗКУ передбачено обов'язкове погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Аналізуючи викладене, суд зазначає, що одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки складається із етапів та отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з них.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Частиною 4 статті 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 статті 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до ч. 6 статті 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Крім того, згідно п. 7,8 ст. 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), органам, зазначеним у частинах першій - третій статті 186-1, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Отже, Земельним кодексом України встановлено підстави за яких може бути відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано відмову у затвердженні проекту землеустрою у зв'язку із тим, що Головне управління не надавало заявнику дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Суд зазначає, що відповідно до Земельного кодексу України така підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою не вказана.
Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" 22.05.2003 № 858-IV визначено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Окрім того, одночасно слід звернути увагу та врахувати те, що відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області в листі - відмові № 10507/0-3346/6-17 від 04.09.2017 р. фактично не зазначив жодних правових підстав, з посиланням на конкретні норми діючого законодавства для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач при наданні відмови в затвердженні проекту землеустрою діяв не в порядку визначеному законодавством.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, викладене у листі від 04 вересня 2017 року №10507/0-3346/6-17 про відмову у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520955700:05:001:0807) у власність площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності резервний фонд), яка розташована на території Калинівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області затвердити ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520955700:05:001:0807) у власність площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (резервний фонд), яка розташована на території Калинівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області та передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку (кадастровий номер 6520955700:05:001:0807) площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (резервний фонд), яка розташована на території Калинівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області суд зазначає, що не вбачає підстав для її задоволення, оскільки вказане є втручання в дискреційні повноваження відповідача.
Суд звертає увагу, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.
На думку суду, він може втрутитися в дискреційні повноваження лише за наявності обґрунтованих підстав невиконання вимог законодавства.
Оскільки на час розгляду справи відсутні докази щодо можливості неналежного розгляду заяви позивача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В даному випадку суд вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів щодо підтвердження правомірності своїх дій.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 77, 90, 241-246, 255 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, викладене у листі від 04 вересня 2017 року №10507/0-3346/6-17, яким ОСОБА_3 відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520955700:05:001:0807) у власність площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (резервний фонд), яка розташована на території Калинівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520955700:05:001:0807) у власність площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (резервний фонд), яка розташована на території Калинівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (код рнокпп НОМЕР_1) судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 лютого 2018 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 6.2.1