Справа № 361/7230/16-ц Головуючий у І інстанції Селезньова Т. В.
Провадження № 22-ц/780/584/18 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.
Категорія 38 21.02.2018
Іменем України
21 лютого 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря: Дрозда Р.І.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,-
встановила:
у грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його мати - ОСОБА_4 За життя останньої їй належав на підставі права власності житловий будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка 0,250га., для обслуговування даного будинку і 0,126га., для ведення підсобного господарства, а також права на земельну частку (пай) 2,41 умовних га., в землі КСП «Русанівське».
Будинок був зареєстрований та позивач постійно проживав разом з матір'ю у будинку за вказаною адресою, після смерті матері залишився проживати у будинку, тобто фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а тому в силу положень ст.529 та ст.549 ЦК УРСР, яка діяла на час відкриття спадщини, вважається таким, що спадщину прийняв.
Тривалий час він проживав і проживає у даному будинку, але не звертався до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом.
17 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право спадщини на успадковане після матері майно, маючи на меті скласти заповіт, але з відповіді нотаріуса Падучак - Коваль Л.Л. від 17.11.2016 року, який йому у видачі свідоцтв відмовив, дізнався, що свідоцтва про право на спадщину за законом після матері на її майно (будинок, земельну ділянку, грошові кошти і на земельний пай) були видані 15 березня 2005 року його братові ОСОБА_6. В тій же відповіді нотаріус його повідомив, що 15 березня 2005 року до нотконтори нібито від нього, позивача, надійшла заява за вх. №299 і заява за вх.№300, в яких він відмовився від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 на користь брата ОСОБА_6, і що він не претендує на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 та не заперечує проти видачі свідоцтв про право на спадщину за законом його брату ОСОБА_6
Жодних заяв про відмову від спадщини як після батька, так і після матері, і про те, що відсутність заперечень щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після матері братові позивач нотаріусу не подавав ні протягом шести місяців після смерті спадкодавця, і не подавав таких заяв у подальшому, в тому числі і у березні 2015 року; про наявність нібито підписаних ним заяв він дізнався лише з відповіді нотаріуса в листопаді 2016 року. Крім того, просив врахувати, що вказані заяви, яких він не писав і не подавав нотаріусу, датовані з пропуском строку подання такої заяви - зі спливом понад два роки після відкриття спадщини, тому вказані заяви нотаріусом у будь якому разі не повинні були прийматись, оскільки подання такої заяви згідно ст.553 ЦК УРСР можливе лише протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, тобто до 20 травня 2003 року, і подання такої заяви у подальшому законом не передбачене.
Після уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 15 березня 2005 року нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л.М., зареєстровані в реєстрі за №1388, НОМЕР_1, згідно яких ОСОБА_6 є спадкоємцем всього майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, зокрема будинку АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 0,376га., розміщеної на землях, що знаходяться у віданні Русанівської сільської ради народних депутатів, з якої - 0,250га., - для обслуговування житлового будинку; 0,126га., для ведення особистого підсобного господарства в с. Русанів Броварського району Київської області, (свідоцтво НОМЕР_1); а також свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 березня 2005 року нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л.М., зареєстроване в реєстрі за №1395 щодо майна: п.2- грошового вкладу в ощадному банку НОМЕР_2 у с. Русанів Броварського району Київської області на рахунку № НОМЕР_3 - права на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Русанівське», розміром 2,41га., в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 р., на підставі сертифікату серії НОМЕР_4, виданого у 1997 році Броварської районною державною адміністрацією, зареєстрованого 20 січня 1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай НОМЕР_5 спадкоємцем якого була ОСОБА_4
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15.03.2005 року нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л.М., у спадковій справі №361 до майна ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, зареєстроване в реєстрі за №1388, на ім'я спадкоємця ОСОБА_6 на спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_3, - в частині спадкування 1\2 частки вказаного майна другим спадкоємцем - ОСОБА_2.
Визнано частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15.03.2005 року нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л.М., у спадковій справі №361 до майна ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, зареєстроване в реєстрі за № 1391, на ім'я спадкоємця ОСОБА_6 на спадкове майно: земельну ділянку площею 0,376га., розміщену на землях, що знаходяться у віданні Русанівської сільської ради, з якої - 0,250га., - для обслуговування житлового будинку; 0,126га., для ведення особистого підсобного господарства в с. Русанів Броварського району Київської області, - в частині спадкування 1\2 частки вказаного майна другим спадкоємцем - ОСОБА_2.
Визнано частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15.03.2005 року нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л.М., у спадковій справі №361 до майна ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, зареєстроване в реєстрі за №1395, на ім,я спадкоємця ОСОБА_6 на спадкове майно, визначене у даному Свідоцтві у пункті 2 - грошовий вклад в ощадному банку НОМЕР_2 у с. Русанів Броварського району Київської області на рахунку НОМЕР_6, і у пункті 3) права на земельну частку (пай) у землі у колективній власності КСП «Русанівське», розміром 2,41га., в умовних кадастрових гектарах, за сертифікатом серії НОМЕР_7, виданий у 1997 році Броварською районною державною адміністрацією, - в частині спадкування 1\2 частки вказаного майна другим спадкоємцем - ОСОБА_2.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інтонації, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, таким що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги, що заява про прийняття спадщини від 16 травня 2003 року №471 була не лише подана до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області представником ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_3, а й складена та підписана останньою, що прямо суперечить вимогам законодавства, яке регулювало спірні правовідносини на момент їх виникнення.
Апелянт посилається на те, що відповідно до п.110 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14 червня 1994 року (яка була чинна на момент спірних правовідносин) встановлено, що заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї та про видачу свідоцтва про право на спадщину повинні бути зроблені в письмовій формі. Справжність підпису на таких заявах повинна бути нотаріально засвідченою. Засвідчувати справжність підпису на заяві не потрібно у випадку, коли така заява подається спадкоємцем до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. У цьому випадку державний нотаріус встановлює особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві, де зазначає найменування документа, що посвідчує особу заявника, номер та дату його видачі, найменування установи, підприємства, організації, яка його видала, рік народження спадкоємця.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається державним нотаріусом, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до державної нотаріальної контори.
Апелянт звертає увагу на те, що заява про прийняття спадщини повинна бути підписаною спадкоємцем особисто, а не повіреною за довіреністю особою.
Судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги та застосовано положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5.н., є батько ОСОБА_9 і мати ОСОБА_4.
З посвідки про шлюб ОСОБА_7 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб в 1946 році.
Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_7.
З довідки Русанівської сільської ради Броварського району Київської області встановлено, що ОСОБА_7 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 р. проживав та був прописаний у належному йому будинку АДРЕСА_4, на день його смерті у будинку проживали і були прописані ОСОБА_4 (з 1969р. і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6.) і ОСОБА_2 (з 1969р. і по даний час).
Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_6. померла ОСОБА_4.
З довідки виконкому Русанівської сільської ради встановлено, що ОСОБА_4 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 р. постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, на день її смерті в будинку постійно проживав та був зареєстрований син - ОСОБА_2.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.09.2004 р., яке набрало законної сили 21.10.2004 р., за заявою ОСОБА_10 у справі, що розглядалась в окремому провадженні, було встановлений факт родинних стосунків заявника з батьком, а саме, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8. є батьком ОСОБА_6 і чоловіком ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 р. Також даним рішенням встановлений факт належності ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р., державного акту на право приватної власності на землю, виданого 05.10.1998р. Русанівською сільською радою Броварського району Київської області на ім'я ОСОБА_9.
З спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 р. ОСОБА_4 встановлено, що 16.05.2003р. до Броварської районної державної нотаріальної контори звернулася із заявою ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, про видачу свідоцтв про право на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, та яке складається з сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_8 житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, земельної ділянки площею 0,376га., що знаходяться в с. Русанів Броварського району Київської області, сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серія НОМЕР_7, грошового вкладу з відповідними процентами, що зберігається в ощадному банку НОМЕР_2 с. Русанів на рахунку НОМЕР_9, що належали ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_8., спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4, яка фактично прийняла спадщину, але спадкових прав не оформила.
В матеріалах спадкової справи також містяться: - рукописна заява вх. №300 від 15.03.2005р. від імені ОСОБА_2, дана заява адресована Броварській районній державній нотаріальній конторі, за змістом якої зазначено, що ОСОБА_2 відомо про відкриття спадщини до майна померлої ОСОБА_4, що він пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини і не хотів ставити питання продовження через судові органи, що на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4, як за законом так і за заповітом він не претендує і не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_6 і що даною заявою він відмовляється від всього спадкового майна; - рукописна заява вх. №299 від 15.03.2005р. від імені ОСОБА_2, дана заява адресована Броварській районній державній нотаріальній конторі, за змістом якої зазначено, що він, ОСОБА_2, відмовляється від спадщини, що залишилася після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_8., на користь брата ОСОБА_6.
15 березня 2005 року ОСОБА_6 видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 р., №1388, на житловий будинок АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 р., на підставі свідоцтва про право власності від 16.11.2004 р., спадкоємцем якого була ОСОБА_4, дружина, яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав.
15 березня 2005 року ОСОБА_6 видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 р., ¹1391, на земельну ділянку площею 0,376 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Русанівської сільської ради народних депутатів, з якої - 0,250га., - для обслуговування житлового будинку, 0,126га., для ведення особистого підсобного господарства в с. Русанів Броварського району Київської області, що належала ОСОБА_9, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 р., на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_10 спадкоємцем якого була ОСОБА_4, дружина, яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав.
15 березня 2005 р. ОСОБА_6 видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6., №1395, на: 1) право на земельну частку (пай) із земель, що перебувають у колективній власності КСП «Русанівське», розміром 2,41га., в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_4 на підставі сертифікату НОМЕР_11 від 17.12.1997 р.; 2) грошовий вклад в ощадному банку НОМЕР_2 с. Русанів Брвоарськог району на рахунку НОМЕР_6, з відповідними процентами та компенсаційними виплатами, на грошовий вклад в ощадному банку НОМЕР_2 у с. Русанів Броварського району Київської області на рахунку НОМЕР_6, з відповідними процентами та компенсаційними виплатами; 3) право на земельну частку (пай) із земель, що перебувають у колективній власності КСП «Русанівське», розміром 2,41га., в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 р., на підставі сертифікату серії НОМЕР_4, виданого у 1997 році Броварської районною державною адміністрацією, зареєстрованого 20.01.1998 р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай НОМЕР_5 спадкоємцем якого була ОСОБА_4; 4) на грошовий вклад в ощадному банку НОМЕР_2 с. Русанів Брвоарськог району на рахунку НОМЕР_12, з відповідними процентами та компенсаційними виплатами, що належали на підставі ощадної книжки, виданої вищезазначеним ощадним банком ОСОБА_7, чоловіку померлої, який ІНФОРМАЦІЯ_4 р., спадкоємцем якого була ОСОБА_4, дружина, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх прав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що станом на день смерті ОСОБА_4 - після її смерті спадщину прийняли її двоє синів: позивач і чоловік відповідачки ОСОБА_6, які є спадкоємцями першої черги, згідно ст.529 ЦКУРСР;
Причому, позивач спадщину прийняв у спосіб, передбачений у п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки залишився проживати в успадкованому будинку, і оскільки протягом шести місяців після відкриття спадщини він не подав до нотаріальної контори або до уповноваженої особи сільської ради заяву про відмову від спадщини. Таким чином, він вважається таким, що спадщину після матері прийняв;
Другий спадкоємець ОСОБА_6, який не проживав у будинку і не вселився до будинку після смерті матері, спадщину прийняв у спосіб, встановлений у п. ч.1 ст.549 ЦК УРСР, подавши державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини після матері протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спадкодавець не залишив заповіту. Спадкоємці рівні в своїх спадкових правах, тому суд першої інстанції встановив, що спадщину після ОСОБА_4 прийняли двоє її спадкоємців першої черги - сини - у рівних частках, тобто кожен по 1\2.
Визначаючи частку, в якій свідоцтво має бути визнане недійсним, суд першої інстанції виходив з рівності часток у спадщині щодо спадкоємців за законом одної (першої) черги, які допущені до спадкування після смерті ОСОБА_4. Суд, в межах даної справи, не знайшов підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину в більшій частці.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне.
Дані правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на день відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця.
Згідно ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Статтею 526 ЦК УРСР передбачено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.
Згідно ст.527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Відповідно до ст.528 ЦКУРСР не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя, а також батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.
Статтею 529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.
Згідно ст.533 ЦК УРСР предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року.
Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК УРСР в изнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно ст.553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Відповідно до ст.560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Згідно ст.561 ЦК УРСР - свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Статтею 562 ЦК УРСР встановлено, що поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом. Спадкоємці є рівними у їх правах.
Відповідно до вимог ст.564 ЦК УРСР порядок розпорядження на випадок смерті вкладами в державних ощадних касах і Державному банку СРСР за спеціальними вказівками вкладників визначається статутами названих кредитних установ і виданими в установленому порядку правилами. Якщо вкладник не зробив розпорядження ощадній касі або банку, то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах за правилами цього розділу.
З 01.01.2004р. введено в дію новий ЦК України, яким фактично аналогічно врегульовані питання щодо черговості спадкування, відмови від спадщини (ст.1268, ст.1269, ст.1273).
Згідно Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, п.4 - даний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. П. 5 - правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Позивач, як спадкоємець, що прийняв спадщину, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину - в межах належної йому частки, нарівні з другим спадкоємцем ОСОБА_6 Відповідно другий спадкоємець ОСОБА_6 мав право на отримання свідоцтва про право на спадщину після матері на успадковане ним майно, тобто на 1\2 частку спадкового майна, нарівні з позивачем, і тому він не набув права на прийняття всієї спадщини і на отримання свідоцтв про право на спадщину на все спадкове майно, що лишилось від матері. Тому такі свідоцтва видані йому (в частині прав другого спадкоємця) без законних підстав.
Згідно ч.1ст.1296 ЦК України (який діяв на час видачі свідоцтв про право на спадщину, оспорюваних позивачем), - спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно ч.2 - якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Згідно ч. 3 - відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст.1297 ЦК У країни, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Статтею 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Визначаючи частку, в якій свідоцтво має бути визнане недійсним, суд першої інстанції виходив з рівності часток у спадщині щодо спадкоємців за законом одної (першої) черги, які допущені до спадкування після смерті ОСОБА_4
Крім цього, вірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відмови у позові з причин пропуску строку позовної давності, оскільки як зазначив позивач, про наявність вказаних свідоцтв, які були видані його брату на все майно, що залишилось після матері, він дізнався лише в листопаді 2016 року, коли звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва на прийняту ним спадщини, коли мав намір скласти заповіт.
Відповідачка не заперечувала того факту, що ні вона, ні чоловік, не казали і тим більше не показували позивачу отримані свідоцтва про право на спадщину.
Будь-яких інших обставин, які б вказували на обізнаність позивача з даного приводу, не встановлено.
Сам той факт, що він не звертався до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину протягом тривалого часу, не є порушенням закону, не було обов'язковим для спадкоємця, оскільки набуття права на спадщину не пов'язане з моментом видачі свідоцтва.
Позивач весь цей час проживав постійно у вказаному будинку (спадкове майно), відповідач не створював ніяких перешкод для позивача, і не вчиняв будь-яких дій, через які позивач мав би занепокоїтись з приводу порушення його спадкових прав.
Згідно ст.257 ЦК України встановлюється позовна давність три роки. Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6, не прийняв спадщину, після смерті ОСОБА_4 оскільки заява про прийняття спадщини від 16 травня 2003 року №471 була не лише подана до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області представником ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_3, а й складена та підписана останньою, що прямо суперечить вимогам законодавства, яке регулювало спірні правовідносини на момент їх виникнення не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги оскільки позивачем, при подачі позову, про це в позовній заяві не зазначалося, не було предметом заявлених позовних вимог і не розглядалися судом першої інстанції.
Позичав, подаючи позов заначив, що він звернувся за захистом свого порушеного права, як спадкоємець першої черги після смерті матері ОСОБА_4 і при цьому не ставив питання про те, що його брат ОСОБА_6 пропустив строк прийняття спадщини, після сметрі матері ОСОБА_4
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 26 лютого 2018 року.
Головуючий
Судді