14 лютого 2018 року м. РівнеСправа №817/2179/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області
про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - Рівненське ОУ ПФУ Рівненської області) про визнання протиправною відмови у виплаті грошової допомоги при призначенні пенсії як особі, яка на день досягнення пенсійного віку працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і має страховий таж 30 років на таких посадах; зобов'язання вчинення дій щодо виплати грошової допомоги в сумі 27149,10грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1, по досягненню визначеного законом віку звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком на загальних умовах. Маючи на дату призначення пенсії стаж вислуги років в сфері освіти більше 30 років, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набула право на отримання грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій, станом на день призначення, оскільки раніше не реалізувала своє право на призначення пенсії за вислугою років. Вказує, що після призначення їй пенсії за віком, ОСОБА_1 подала відповідачу заяву про виплату грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій. Зазначає, що за результатами розгляду заяви відповідачем надано відповідь, згідно з якою відмовлено у зарахуванні до вислуги років періоду роботи: завідувача клубом с. Забороль, директора Заборольського центру культури та дозвілля, голови сільської ради. Таким чином, позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій у зв'язку з відсутністю на день призначення пенсії за віком вислуги років в сфері освіти більше 30 років.
Ухвалою суду від 15.01.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву.
Відповідач, Рівненське ОУ ПФУ Рівненської області, позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, який обґрунтований тим, що в Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відсутні сільські клуби, центри культури та дозвілля, центри народної творчості, а також виборні посади. Виходячи з наведеного вважає, що на день призначення позивачу пенсії за віком, у ОСОБА_1 був відсутній стаж роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугою років, а тому і не було підстав для виплати позивачу при призначенні пенсії за віком грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Рівненському ОУ ПФУ Рівненської області з 02.07.2017 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Пенсія позивачу в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування призначена вперше з 02.07.2017.
25.10.2017 ОСОБА_1 звернулась до Рівненського ОУ ПФУ Рівненської області із заявою про нарахування та виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій згідно з п.7-1 ч.1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV (а.с.12).
Листом від 07.11.2017 за №584/10 Рівненське ОУ ПФУ Рівненської області відмовило позивачу у виплаті грошової допомоги з підстав відсутності необхідного стажу вислуги років для одержання грошової допомоги, вказавши, що періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1978 по 30.11.1991, з 01.12.1991 по 10.08.1988 та з 11.08.1998 по 05.11.2015 не підлягають включенню до вислуги років (а.с.13).
Вважаючи таку відмову пенсійного органу необґрунтованою та безпідставною, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії) визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до п.5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Виходячи з наведеного, обов'язковою умовою для одержання позивачем грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій є наявність у неї стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) не менше 30 років.
Перевіряючи наявність у позивача вислуги в сфері освіти 30 років відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону №1788-XII суд виходить із наступного.
Статтею 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закон №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно зі ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявною трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Із дублікату трудової книжки ОСОБА_1 серії АВ №672603, виданої 15.11.2010, судом встановлено, що позивач в період з 01.08.1978 по 30.11.1991 працювала на посаді завідуючого клубом с.Забороль Рівненського району Рівненської області; в період з 01.12.1991 по 11.08.1998 обіймала посаду директора Заборольського центру культури та дозвілля; в період з 11.08.1998 по 05.11.2015 була обрана Заборольським сільським головою (а.с.8-12).
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).
Позивач стверджує, що заклади, в яких вона обіймала посади завідуючого клубом в с.Забороль та директора центру культури та дозвілля входять до закладів позашкільної освіти.
Відповідач вказує ж, що посади: завідуючого клубом с.Забороль; директора Заборольського Центру культури та дозвілля та сільського голови не входять в Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років.
У пункті 1 Переліку №909 зазначені посади: директорів, їх заступників з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючих відділами (лабораторіями, кабінетами), художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи позашкільних навчальних закладів.
Посади завідуючого сільським клубом та директора Центру культури та дозвілля в Перелік №909 не включені.
На момент виникнення спірних правовідносин був чинний Закон України "Про освіту" від 23.05.1991 №1060-ХІІ, який був чинним на момент призначення позивачу пенсії (далі - Закон №1060-ХІІ), та відповідно до ст.29 якого, структура освіти включає в себе в тому числі, позашкільну освіту, яка згідно із частинами 1, 2 ст.38 цього ж Закону є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта та виховання здійснюються навчальними закладами, сім'єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами і ґрунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності.
Згідно з ч.1 ст.39 Закону №1060-ХІІ, до позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
Відповідно до ч.2 ст.54 Закону №1060-ХІІ, педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники. Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VІІІ (далі Закон №2145-VІІІ), визначено, що невід'ємними складниками системи освіти є позашкільна освіта.
Частиною 1 статті 14 Закону №2145-VІІІ визначено, що метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 №1841-ІІІ (далі - Закон №1841-ІІІ), законодавство України про позашкільну освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту", цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.
Згідно з ст.1 Закону №1841-ІІІ, позашкільний навчальний заклад - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів.
Частиною 3 статті 12 Закону №1841-ІІІ передбачено, що позашкільні навчальні заклади можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання), спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів інвалідів, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону №1841-ІІІ, перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Перелік типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 (далі - Перелік і Положення №433).
Судом встановлено, що в Переліку і Положенні №433 не включено до типів позашкільних навчальних закладів: сільського клубу і Центру культури та дозвілля.
Крім того, відповідно до частин 2, 4 Закону №1841-ІІІ, перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України. Права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Судом також встановлено, що посади завідуючого сільським клубом та директора Центру культури та дозвілля не включені до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем до позовної заяви долучено лише копію трудової книжки про період її роботи для підтвердження обґрунтованості віднесення вказаних закладів до сфери позашкільної освіти.
При цьому, суд зауважує, що записи в трудовій книжці позивача під номерами 5, 6, 7 внесені завідуючим райвідділу культури, а не посадовими особами закладів освіти (а.с.9).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про культуру" від 14.12.2010 №2778-VI (далі - Закон №2778-VI), до основних видів діяльності у сфері культури належать:
- створення, виконання, тиражування, розповсюдження, демонстрування (публічний показ і публічне сповіщення) та популяризація творів літератури і мистецтва;
- створення, збереження, охорона, використання та популяризація національного культурного надбання;
- проведення наукових досліджень у сфері культури, літературна і художня критика, кінокритика;
- організація відпочинку і дозвілля громадян.
Згідно з ч.2 ст.23 Закону №2778-VI, до базової мережі закладів культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об'єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, заклади освіти сфери культури, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання та студії), парки культури та відпочинку тощо).
Таким чином, клуб с.Забороль і Центр культури та мистецтва відносяться до закладів культури місцевого рівня, а не до позашкільних навчальних закладів, як помилково вважає позивач.
За наведених обставин, позивачем не доведено, що відповідач був зобов'язаний зарахувати до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону №1788-XII період роботи ОСОБА_1 на посаді завідуючого клубом с.Забороль і директора Центру культури та дозвілля.
Крім того, відповідно до ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад" від 11.07.2002 №93, час роботи депутата на виборній посаді в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи за тією спеціальністю, за якою посадова особа працювала до обрання на виборну посаду.
Оскільки згідно зі ст.7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається, зокрема, Законом України "Про статус депутатів місцевих Рад" від 11.07.2002 №93, то час роботи на виборній посаді в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи за тією спеціальністю, за якою посадова особа працювала до обрання.
Суд вважає, що у зв'язку з недоведеністю позивачем факту роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" перед прийняттям ОСОБА_1 на виборну посаду сільського голови с. Забороль, відсутні підстави для врахування періоду її роботи сільським головою з 11.08.1998 по 04.11.2015 до вислуги років.
Таким чином, позивач не довела наявності у неї на день призначення їй пенсії за віком, передбаченого законом стажу, який дає право на одержання грошової винагороди в розмірі 10 місячних пенсій.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).
Проте, саме по собі звернення до адміністративного суду не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист.
Для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Тобто, право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Суд може захистити лише порушене право позивача, при цьому таке порушення повинно бути зумовлене рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, під час судового розгляду, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження, то поданий позов задоволенню не підлягає.
В силу вимог ст.139 КАС України, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков В.В.