Справа № 369/303/17 Головуючий у І інстанції Хрипун С. В.
Провадження № 33/780/67/18 Доповідач у 2 інстанції Свінціцька О. П.
Категорія 138 19.02.2018
Іменем України
19 лютого 2018 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду Київської області Свінціцька О.П., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності,
Відповідно до постанови суду 18.11.2016 року приблизно о 15 год. 55 хв. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2 на регульованому перехресті автошляху Київ-Чоп 21 км с. Стоянка - вул. Дачна, перед початком руху не переконався в тому, що це буде безпечним, здійснив виїзд на вказане перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4, що рухався на дозволяючий зелений сигнал світлофору. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказує на те, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що водій ОСОБА_6 допустив порушення Правил дорожнього руху України, рухаючись на автомобілі в той же час і в тому ж місці, що і ОСОБА_2, тобто одночасно із останнім в зустрічному напрямку. А отже, з цього, на думку суду першої інстанції, випливає і факт проїзду апелянта на заборонений червоний сигнал світлофора. Однак, декілька свідків ДТП, які рухались в попутному з автомобілем ОСОБА_2 напрямку, прямо в своїх поясненнях зазначили, що його автомобіль почав свій рух на дозволяючий зелений сигнал світлофора. Їх пояснення є послідовними і нічим не спростовуються.
Крім того, вказує і на те, що суд першої інстанції як на доказ підтвердження вини ОСОБА_2 посилається на схему до протоколу огляду місця події від 18.11.2016 року, однак суд апеляційної інстанції постановою від 06.06.2017 року повернув матеріали провадження з протоколом про адміністративне правопорушення до Києво-Святошинського відділу поліції на додаткову перевірку.
Вказує, що такої додаткової перевірки не було проведено, схема до протоколу залишилась незмінною, що має наслідком неможливість її використанням судом першої інстанції як доказу вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Посилається і на те, що судом першої інстанції необґрунтовано було відхилено клопотання захисника про виклик та допит свідків, чим було порушено приписи ст. 25 КУпАП.
Крім того, в оскаржуваній постанові жодного відображення не знайшло ставлення суду до клопотання захисника щодо призначення автотранспортної експертизи, яке було заявлене в судовому засіданні 19.09.2017 року.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_4 вказує на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи є надуманими та такими, що спрямовані на уникнення апелянтом відповідальності за скоєне правопорушення.
Посилається на те, що судом надано оцінку поясненням та показанням свідків.
Вказує, що як свідок ОСОБА_7 так і апелянт, фізично не могли бачити колір сигналу світлофору в напрямку їх руху, виходячи з того, що автомобіль апелянта знаходився на стоп лінії, що розташована близько 10 метрів за самим світлофором.
Вказує і те, що відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотання захисника апелянта щодо призначення автотранспортної експертизи є цілком правомірною, оскільки така експертиза не може вирішити питання, на який сигнал світлофору рухався апелянт, вирішення даного питання віднесено саме до компетенції суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які подану апеляційну скаргу підтримали, потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 було допущено порушення вимог п.п. 10.1, 8.7.3, 8.10 Правил дорожнього руху України, а саме, керуючи автомобілем НОМЕР_4 на регульованому перехресті автошляху Київ-Чоп 21 км с. Стоянка - вул. Дачна, перед початком руху він не переконався в тому, що це буде безпечним, здійснив виїзд на вказане перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4, що рухався на дозволяючий зелений сигнал світлофору, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.
Суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_2 зазначених вище вимог ПДР України, що призвело до наслідків у виді зіткнення та пошкодження транспортних засобів.
Посилання ОСОБА_2 на те, що вказана ДТП сталась внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху водієм Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_4, що саме він виїхав на перехрестя на червоний забороняючий сигнал світлофора суд вважає недоведеними. Даних про те, що по даному факту щодо водія ОСОБА_4 складався протокол про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять. Інших доказів на підтвердження даних обставин також надано не було.
Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, які були допитані в суді апеляційної інстанції, оскільки показання вказаних свідків суперечать іншим матеріалам справи, а саме письмовим поясненням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які вказували, що автомобіль Фольксваген та Шкода рухались в напрямку м. Житомир на зелений сигнал світлофора. Крім того, як вбачається з постанови Апеляційного суду Київської області від 05.04.2017р., суд прийшов до висновку про доведеність в діях водія ЗАЗ «Lanos Daewoo» д.н.з. НОМЕР_6 ОСОБА_6 порушень вимог п. п. 10.1, 8.7.3, 8.10 ПДР, у тому числі, що він здійснив проїзд перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора. При цьому водій ОСОБА_6 рухався у той же час у зустрічному ОСОБА_11 напрямку. Будь - яких доказів, які б спростовували вказані обставини суду апеляційної інстанції не надано.
Доводи апеляційної скарги про незабезпечення судом першої інстанції всебічного та повного з»ясування обставин справи, у тому числі шляхом вирішення питання про призначення автотранспортної експертизи, є безпідставними, оскільки, як ОСОБА_2 так і його захисник не були позбавлені можливості звернутись у встановленому законом порядку як до експерта, так і до експертної установи та надати до суду висновок експертного дослідження. Крім того, судом апеляційної інстанції за клопотанням захисника було надано можливість надати до суду висновок експертизи.
Як вбачається з висновку експертного дослідження №6 від 08.02.2018р. щодо обставин та механізму ДТП за участі автомобілів НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_7 та «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_8, встановити, яка, з технічної точки зору причина виникнення ДТП, що сталась 18.11.2016р. на перехресті автодороги Київ - Чоп -с. Горенка - с. Стоянка за участі вказаних вище автомобілів не уявляється можливим, оскільки встановити експертним шляхом, на який сигнал світлофора рухались транспортні засоби при виїзді на перехрестя не уявляється можливим. Також не уявляється можливим встановити з технічної точки зору, чи вбачаються в діях водіїв автомобілів НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 та Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_2 невідповідності вимогам п. 8.7.3 е) ПДР та п. 10.1, 8.7.3, 8.10 ПДР відповідно, які б знаходились у причинному зв»язку з виникненням даної ДТП.
Також є некоректним посилання ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Київської області від 06.06.2017р., відповідно до якої матеріали провадження з протоколом про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 були направлені на додаткову перевірку, оскільки дана постанова не містить доказового значення.
Із урахуванням наведеного суддя місцевого суду обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_2 вимог ПДР України, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів, тобто у вчиненні ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи в суді закінчились передбачені ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення.
Доводи захисника ОСОБА_3 про те, що суд взагалі не мав права розглядати справу та встановлювати вину ОСОБА_2 у зв»язку з закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, не ґрунтуються на вимогах закону. Відповідно до вимог ст.ст. 245 та 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об»єктивне з»ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. При цьому орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов»язаний з»ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом»якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з»ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 ч.2 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. При цьому суд зважає на те, що встановивши вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, законодавець не зробив будь-яких виключень щодо постанов про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, із чого необхідно зробити висновок про те, що виконання вимог ч.2 ст. 283 КУпАП є обов'язковим і для цього виду постанов. Окрім того, суд звертає увагу на те, що вимоги ч.2 ст. 283 КУпАП про необхідність опису обставин, встановлених при розгляді справи у поєднанні із положеннями ч.4 ст. 61 ЦПК України та ч.4 ст.72 КАС України вказують на необхідність прийняття рішення про доведеність вини чи про невинність особи у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення.
За таких обставин посилання захисника ОСОБА_3 на те, що закриття справи із одночасним дослідженням її матеріалів є взаємовиключними рішеннями і свідчать про порушення права людини на справедливий суд, є безпідставними.
Враховуючи викладене, постанова Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19.09.2017р. щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а тому суд залишає вказану постанову без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Свінціцька О.П.