12 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2308/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Трунової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
14 грудня 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 21 листопада 2016 року № 029397 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірність постанови від 21 листопада 2016 року № 029397, з огляду на те, що він не є суб'єктом відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки не є автомобільним перевізником, не надає послуг з перевезення вантажів, натомість вантажний автомобіль НОМЕР_1, власником якого є позивач, передано в оренду Приватному підприємству "Полтава - Консалтинг" згідно із договором оренди № 003/ОМ від 01.04.2016 і до цього часу перебуває у користуванні вказаного підприємства. Звертав увагу також на те, що розгляд справи 21.11.2016 про застосування адміністративно-господарського штрафу проведено без участі та повідомлення позивача, чим порушено його права.
У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 03 січня 2018 року, відповідач просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи власну позицію тим, що 10.10.2016 при проведенні рейдової перевірки державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області перевірено транспортний засіб марки RENAULT PREMIUM НОМЕР_1 та причіп МЕТАСО НОМЕР_3, які у відповідності до свідоцтв про державну реєстрацію перебувають у власності ОСОБА_3, та встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", - індивідуальної контрольної книжки водія. Повідомлення про розгляд справи про порушення направлялось за адресою, за якою позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, рекомендованим листом. За результатами розгляду справи 21.11.2016 відповідно до абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" винесено постанову про застосування фінансових санкцій № 029397, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн). Зауважував також, що як водієм транспортного засобу під час перевірки, так і позивачем під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не надавався договір оренди транспортного засобу, за яким транспортний засіб передано у користування ПП "Полтава-Консалтинг" /а.с.23-25/.
У відповіді на відзив представник позивача наполягав на тому, що відповідач не пересвідчився у тому, хто є автомобільним перевізником, власник чи інша особа, у користуванні якої знаходиться транспортний засіб, а також не виконав свого обов'язку щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи за фактом порушень. Також зазначав про розбіжності в акті перевірки та спірній постанові щодо встановленого порушення, зважаючи на те, що в акті зафіксовано порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", тоді як у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу наявні посилання на порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" /а.с. 58-59/.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що Управлінням повністю дотримано процедуру повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, встановлену пунктом 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, при цьому нормами чинного законодавства не покладено на відповідача обов'язку переконуватися в тому, що перевізник фактично отримав повідомлення /а.с. 81/.
У справі вчинено наступні процесуальні дії. Ухвалою суду від 10 січня 2018 року задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду фізичної особи - підприємця ОСОБА_3. Ухвалою суду від 08 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
10 жовтня 2016 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі направлення на перевірку від 10 жовтня 2016 року № 026329 /а.с. 30/ проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом .
В ході перевірки транспортного засобу марки RENAULT PREMIUM номерний знак НОМЕР_2, причіпу марки METACO номерний знак НОМЕР_3, водій ОСОБА_6, виявлено та в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10 жовтня 2016 року зафіксовано порушення - надання послуг з перевезення вантажів згідно ТТН № 10/10-16 від 10 жовтня 2016 року (вантаж - шелуха соняшникова, вантажовідправник - ФОП ОСОБА_7, вантажоодержувач - ТОВ "Полтава-Консалтинг") без оформлення індивідуальної контрольної книги водія (за відсутності в транспортному засобі діючого та повіреного тахографу), чим порушено вимоги статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядку Мінтрансзв'язку №340 від 07.06.2010 /а.с. 29/.
При цьому акт перевірки містить відомості про те, що транспортний засіб належить ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), свідоцтва про державну реєстрацію ТЗ НОМЕР_5, на причіп НОМЕР_6.
Від підпису акту перевірки водій відмовився, зазначивши у графі "Пояснення водія про причини порушень" - "не згоден".
01 листопада 2016 року Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області надіслано ОСОБА_3 повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначено на 21 листопада 2016 року /а.с. 28/. Зазначене повідомлення, надіслане рекомендованим листом, повернуто без вручення із відміткою поштового відділення від 21.12.2016 "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 26/.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області ОСОБА_8 21 листопада 2016 року винесено постанову №029397 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ОСОБА_3 застосовано штраф у розмірі 1700 грн / а.с. 31, зворот/.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи відповідність постанови №029397 від 21 листопада 2016 року критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, урегульовано Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (надалі - Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1567 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка /пункт 12 Порядку №1567/.
За змістом пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Матеріалами справи підтверджено, що за результатами рейдової перевірки транспортного засобу марки RENAULT PREMIUM номерний знак НОМЕР_2, причіпу марки METACO номерний знак НОМЕР_3 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області складено акт від 10 жовтня 2016 року, в якому зафіксовано порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядку Мінтрансзв'язку №340 від 07.06.2010 у зв'язку із відсутністю під час надання послуг з перевезення вантажів індивідуальної контрольної книги водія (за відсутності в транспортному засобі діючого та повіреного тахографу).
Суд звертає увагу на те, що статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, при цьому зміст акту перевірки свідчить, що перевірку здійснено транспортного засобу RENAULT PREMIUM НОМЕР_1 з причепом METACO, НОМЕР_3 під час надання послуг з перевезення вантажів (вантаж - шелуха соняшникова).
За таких обставин висновок акту перевірки про порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є безпідставним та не відповідає дійсним обставинам.
Стосовно висновку акту перевірки про порушення Порядку Мінтрансзв'язку №340 від 07.06.2010, суд бере до уваги наступне.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року N 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за N 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
За приписами пунктів 6.1., 6.3. вказаного Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
У відповідності до положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" підлягає застосуванню саме до автомобільного перевізника.
За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Суд зауважує, що в акті перевірки від 10.10.2016 зафіксовано, що послуги з перевезення вантажів транспортним засобом RENAULT PREMIUM НОМЕР_1 з причепом METACO НОМЕР_3 здійснювалися згідно ТТН № 10/10-16 від 10 жовтня 2016 року, вантаж - шелуха соняшникова, вантажовідправник - ФОП ОСОБА_7, вантажоодержувач - ТОВ "Полтава-Консалтинг".
Із змісту товарно-транспортної накладної № 10/10-16 від 10 жовтня 2016 року, копія якої наявна у матеріалах справи та оригінал якої оглянуто судом в ході розгляду справи, вбачається, що перевезення вантажу - шелухи соняшникової масою 12,760 т виконувалося автомобільним перевізником ПП "Консалтинг", вантажовідправник - ФОП ОСОБА_7, вантажоодержувач - ТОВ "Полтава-Консалтинг" /а.с. 60/.
Крім того, позивачем надано до суду засвідчені копії договору оренди транспортного засобу №003/ОМ від 01 квітня 2016 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Полтава-Консалтинг" /а.с. 13/ та акту прийому-передачі від 01 квітня 2016 року /а.с. 62/, які свідчать, що транспортний засіб RENAULT PREMIUM НОМЕР_1 передано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 Приватному підприємству "Полтава-Консалтинг".
Згідно із п. 3.3. договору оренди транспортного засобу №003/ОМ від 01 квітня 2016 року термін дії договору - 01 квітня 2016 року - 31 грудня 2016 року.
Таким чином станом на 10 жовтня 2016 року транспортний засіб RENAULT PREMIUM НОМЕР_1 перебував в оренді Приватного підприємства "Полтава-Консалтинг".
Беручи до уваги зміст товарно-транспортної накладної № 10/10-16 від 10 жовтня 2016 року, зважаючи на документи щодо оренди транспортного засобу RENAULT PREMIUM НОМЕР_1, автомобільним перевізником під час надання послуг з перевезення вантажів 10 жовтня 2016 року в розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" було Приватне підприємство "Полтава-Консалтинг".
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів здійснення на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів 10 жовтня 2016 року транспортним засобом марки RENAULT PREMIUM номерний знак НОМЕР_2 та причепом марки METACO номерний знак НОМЕР_3 саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, тобто не підтверджено, що останній мав статус автомобільного перевізника .
Відтак застосування штрафу до ФОП ОСОБА_3 за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є безпідставним.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 листопада 2016 року №029397, якою застосовано штраф до ОСОБА_3, прийнято в.о. заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області ОСОБА_8, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення, чим порушено права позивача.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства з огляду на те, що розгляд справи про порушення на автомобільному транспорті проведено без участі та повідомлення позивача.
Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Зважаючи на те, що повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надіслано позивачу рекомендованим листом за його місцем проживання згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем виконано вимоги законодавства щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення.
У свою чергу суд відхиляє доводи відповідача про те, що водієм транспортного засобу під час перевірки і позивачем під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не надавався договір оренди транспортного засобу, за яким транспортний засіб передано у користування ПП "Полтава-Консалтинг", у зв'язку з чим відповідачеві не було відомо про перебування транспортного засобу у користуванні.
Суд наголошує, що під час перевірки водієм транспортного засобу надавалася товарно-транспортна накладна № 10/10-16 від 10 жовтня 2016 року, яка містила відомості про автомобільного перевізника - ПП "Полтава-Консалтинг".
Згідно із пунктом 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
З огляду на викладене, товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого може бути встановлена особа автомобільного перевізника.
Отже, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 листопада 2016 року №029397 підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов підлягає задоволенню.
За приписами частини 1 статті 139 Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги те, що ФОП ОСОБА_3 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 640 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області складає 640 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, 36000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (місцезнаходження вул. Європейська, 189-а, м. Полтава, 36008) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 21 листопада 2016 року № 029397 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (місцезнаходження вул. Європейська, 189-а, м. Полтава, 36008) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, 36000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн (шістсот сорок гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 22 лютого 2018 року.
Суддя М.В. Довгопол