Справа № 362/814/17 Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.
Провадження № 22-ц/780/489/18 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.
Категорія 26 15.02.2018
Іменем України
15 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Верланова С.М.,
суддів - Сліпченка О.І., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу,
У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 15 жовтня 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2 укладено договір про фінансовий лізинг № 00008751, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у розпорядження ОСОБА_2 об'єкт лізингу - транспортний засіб типу «VW Passat В7 2,0 І TDI», 2013 року виробництва, шасі НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, а останній зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити платежі відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, який є невід'ємною частиною договору, на загальну суму 35 200 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму 8 800 доларів США. Зазначав, що поручитель ОСОБА_3 поручилася перед позивачем у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору щодо сплати лізингових платежів, ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до умов договору направляло на адресу ОСОБА_2 перше, друге та третє нагадування про несплату, а 18 березня 2015 року направило йому вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. Відповідач отримав вимогу позивача 24 березня 2015 року, однак відповідно до умов договору про фінансовий лізинг заборгованість до 27 березня 2015 року не сплатив та об'єкту лізингу до 07 квітня 2015 року позивачу не повернув. Позивач зазначав, що у зв'язку з розірванням договору про фінансовий лізинг за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідачі відповідно до умов договору про фінансовий лізинг повинні компенсувати позивачу плату за фактичний час користування об'єктом лізингу з грудня 2015 року по січень 2017 року та сплатити матеріальні збитки у зв'язку з відновленням його порушеного права на повернення об'єкту лізингу.
З урахуванням наведеного, ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь плату за фактичний час користування об'єктом лізину у розмірі 379 201 грн. 82 коп. та матеріальні витрати позивача, що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного права (реальні збитки) у розмірі 22 794 грн.; вилучити об'єкт лізингу - транспортний засіб типу «VW Passat В7 2,0 І TDI», 2013 року виробництва, шасі НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3 та передати його ТОВ «Порше Лізинг Україна».
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року у позові ТОВ «Порше Лізинг Україна» відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Порше Лізинг Україна» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не належну оцінку судом доказів у справі, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки умовам договору про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів. Вказує, що суд помилково послався на рішення апеляційного суду Київської області від 26 травня 2016 року, яким відмовлено у задоволені позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків, оскільки у даній справі інший предмет спору. Вказує, що суд не звернув уваги на те, що згідно розрахунку позивача відповідач не компенсував плату за фактичний час користування об'єктом лізингу з грудня 2015 року по січень 2017 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника), відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Положеннями ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів, у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі ст.697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15 жовтня 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець) та ОСОБА_2 (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00008751 з додатками до нього: Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови), графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, які є невід'ємними частинами цього договору (а.с.13-29, т.1).
Відповідно до умов лізингу вартість об'єкта лізингу становить 44 000 долари США, авансовий платіж - 8 800 доларів США, обсяг фінансування - 35 200 доларів США, строк лізингу - 60 місяців, лізинговий платіж - 988,99 доларів США, адміністративний платіж - 660 доларів США .
На виконання договору про фінансовий лізинг 23 жовтня 2013 року згідно акту прийому - передачі ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало ОСОБА_2 на умовах лізингу у користування на строк 60 днів належний лізингодавцю на праві власності об'єкт лізингу - транспортний засіб типу «VW Passat В7 2,0 І TDI», 2013 року виробництва, шасі НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, а ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно сплачувати лізингові платежі у відповідності до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів.
Виконання зобов'язань лізингоодержувача забезпечено порукою ОСОБА_3, яка підписала договір про фінансовий лізинг від 15 жовтня 2013 року № 00008751 як поручитель.
Відповідно до пункту 6.1 договору про фінансовий лізинг ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно сплачувати лізингові платежі, що включають в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу; проценти; комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Якщо лізингоодержувач відповідно до пунктів 8.3, 8.3.1 договору про фінансовий лізинг прострочить оплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, позивач надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 договору.
Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим договором.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2014 року, 17 липня 2014 року, 08 серпня 2014 року, 15 серпня 2014 року, 04 вересня 2014 року, 17 вересня 2014 року, 03 жовтня 2014 року, 16 жовтня 2014 року, 04 листопада 2014 року, 17 листопада 2014 року, 03 грудня 2014 року, 19 грудня 2014 року, 08 січня 2015 року, 19 січня 2015 року, 04 лютого 2015 року, 17 лютого 2015 року 04 березня 2015 року, 18 березня 2015 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» направляло на адресу ОСОБА_2 листи нагадування про несплату.
18 березня 2015 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулось до відповідачів з вимогою про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу у розмірі 105 294 грн. 32 коп., яка складалася із: несплачених лізингових платежів у розмірі 95 886 грн. 17 коп., штрафних санкцій у розмірі 7 464 грн. 15 коп. та витрат, понесених позивачем з метою повернення простроченої заборгованості лізингоодержувача у розмірі 1 944 грн. Цим же листом позивач повідомив, що відмовляється від договору про фінансовий лізинг та вимагає від ОСОБА_2 повернути об'єкт лізингу протягом 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення (а.с.52-53, 56-57).
Відповідно до пункту 12.13 договору про фінансовий лізинг, цей договір вважається розірваним на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Відповідачі заперечували отримання ними письмових повідомлень позивача про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та відмову від договору від 18 березня 2015 року.
Із наданих позивачем зворотніх рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.54, 57) вбачається, що в них відсутній підпис осіб про отримання вказаних вище письмових повідомлень позивача від 18 березня 2015 року, а відтак вони не є належними доказами повідомлення відповідачів про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та відмову від договору.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, згідно з яким зобов'язано ОСОБА_2 повернути ТОВ «Порше Лізинг Україна» об'єкт лізингу - транспортний засіб марки «VW Passat В7 2,0 І TDI», 2013 року виробництва, шасі НОМЕР_2, д.н.з НОМЕР_1, за невиплачену в період з 16 жовтня 2014 року до 18 березня 2015 року заборгованість у розмірі 105 294 грн. 32 коп.
09 липня 2015 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого напису від 18 червня 2015 року.
Обгрунтовуючи вимоги позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» зазначало, що у зв'язку з розірванням договору про фінансовий лізинг за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідачі відповідно до умов договору про фінансовий лізинг повинні компенсувати позивачу плату за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з грудня 2015 року по січень 2017 року у розмірі 379 201 грн. 82 коп. та матеріальні витрати, що виникли у зв'язку з відновленням порушеного права позивача (реальні збитки) у розмірі 22 794 грн. Також позивач просив вилучити об'єкт лізингу у ОСОБА_2 та передати ТОВ «Порше Лізинг Україна».
Відповідно до пункту 6.18 договору про фінансовий лізинг, сторони погоджуються, що у випадку розірвання договору/відмови від договору за ініціативною ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до пункту 12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.
Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України (в редакції статті на час ухвалення судом рішення), обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, обставині, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
По справі встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 26 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг від 15 жовтня 2013 року № 00008751. Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за договором про фінансовий лізинг від 15 жовтня 2013 року виконав у повному обсязі, про що свідчать платіжні документи, залишкова вартість об'єкта лізингу становить 0,00 доларів США.
Таким чином, зобов'язання ОСОБА_2 за договором про фінансовий лізинг від 15 жовтня 2013 року припинилися відповідно до ст.599 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання припиняються, проведеним належним чином.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на об'єкт лізингу - транспортний засіб марки «VW Passat В7 2,0 І TDI», 2013 року виробництва, шасі НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1. Суд виходив із того, що ОСОБА_2 повністю виконав умови договору про фінансовий лізинг від 15 жовтня 2013 року щодо грошової виплати об'єкта лізингу, а тому відповідно до умов вказаного договору про фінансовий лізинг (пункт 4.2) до нього переходить право власності на об'єкт лізингу.
Отже, враховуючи, що рішенням апеляційного суду Київської області від 26 травня 2016 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за договором про фінансовий лізинг від 15 жовтня 2013 року № 00008751 виконав у повному обсязі, і ці обставини мають преюдиційне значення для вирішення даної справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення солідарно з відповідачів на свою користь плату за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 379 201 грн. 82 коп. та матеріальних витрат, що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного права (реальні збитки) у розмірі 22 794 грн.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково послався на рішення апеляційного суду Київської області від 26 травня 2016 року та не звернув уваги на те, що згідно розрахунку позивача відповідач ОСОБА_2 не компенсував плату за фактичний час користування об'єктом лізингу з грудня 2015 року по січень 2017 року, є необґрунтованими з наведених вище підстав.
Також колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» про вилучення об'єкту лізингу - транспортного засобу марки «VW Passat В7 2,0 І TDI», 2013 року виробництва, шасі НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1 та передачі його позивачу, оскільки рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на вказаний об'єкт лізингу.
Отже, висновки суду відповідають вимогам матеріального й процесуального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не належну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення суду, на думку апеляційного суду не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються зазначеними вище належними та допустимими доказами по справі.
Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді