Справа № 450/2917/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.
Провадження № 22-ц/783/4015/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.
Категорія:39
06 лютого 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.
секретар Бохонко Е.Р.
З участю: представника позивачів ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 -ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, третя особа Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку ,-
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.12.2012 року зареєстроване в реєстрі за № 5-688, що було видане державним нотаріусом третьої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, ОСОБА_3 на 1/3 частину житлового будинку №41, що знаходиться на вул. Шевченка с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області визнано недійним та скасовано.
Визнано за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_9, право власності на 1/6 житлового будинку №41 по вул. Шевченка у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області.
Визнано за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, як спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_9, право власності на 1/6 житлового будинку №41 по вул. Шевченка у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 519 (п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_7 519 (п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_5 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги заперечення відповідача про те, що ОСОБА_10 після смерті свого батька ОСОБА_9 користувався гаражем та розпоряджався своєю частиною спадкового майна, а саме другим поверхом житлового будинку№41 по вул. Шевченка, с.Сокількники, надавши дозвіл дочці позивача користуватися частиною будинку, який згідно з заповітом ОСОБА_9 був розподілений між спадкоємцями, в тому числі між позивачами. Суд не звернув увагу , що у спадковій справі, яка досліджувалась судом наявні заяви позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 01.12.2011 року щодо прийняття ними спадщини у яких зазначено, що ОСОБА_10 прийняв спадщину, але не оформив її. Звертає увагу, що суд невірно протрактував вимоги ст.549 ЦК УРСР в редакції 1999 року, що була чинна на час смерті ОСОБА_9, оскільки спадкоємець вступив у фактичне управління своєю часткою майна. Крім цього, суд безпідставно не застосував строк позовної давності не врахувавши, що станом на 24.07.2012 року позивачам достеменно було відомо про прийняття спадщини відповідачем, про що свідчать згадані вище заяви державному нотаріусу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивачів ОСОБА_2, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що позивачі по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_11 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, позовні вимоги уточнили та просили суд визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.07.2012 року на ім »я ОСОБА_3 видане державним нотаріусом третьої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстроване в реєстрі № 5-688 на 1/3 частину житлового будинку №41 по вул. Шевченка в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області. Визнати за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 як спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_9 право власності на 1/6 житлового будинку №41 по вул..Шевченка у с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області; визнати за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 як спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_9 право власності на 1/6 житлового будинку №41 по вул..Шевченка у с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області.
Зібраними по справі матеріалами та доказами встановлено, що 28.11.1999 року помер батько позивачів, а свекор відповідача ОСОБА_9, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія І-СГ № 174184, виданим Сокільницькою сільською Пустомитівського району Львівської області 29 листопада 1999 року, актовий запис № 61 ( а.с.4).
Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина в спадкову масу якої увійшло будинковолодіння №41 по вул..Шевченка в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, яке належало спадкодавцю згідно Свідоцтва про право власності виданого 02.02.1987 року виконкомом Пустомитівської районної ради народних депутатів на підставі рішення №458 від 20.11.1986 року.
Згідно з ст.1221 Цивільного кодексу України ( далі ЦК) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За змістом ст.1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 Кодексу).
За приписами ст.1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2012 року , виданого державним нотаріусом Пустомитівської ДНК на підставі статті 529 ЦК УРСР, 1963 року спадкоємцями спадкового майна ОСОБА_9, померлого 28.11.1999 року є донька ОСОБА_6 на 1/3 частку та його донька ОСОБА_7 на 1/3 частку, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_4. ( а.с.13,14).
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 24.07.2012 року державним нотаріусом Третьої Львівської ДНК спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_10, який помер 11.03.2009 року є його дружина, відповідач по справі ОСОБА_3 у частці 1/3 частини спадкового майна. ( а.с. 27).
Позивачі по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважають, що їх брат ОСОБА_10 не прийняв спадщину ні фактично, ні юридично. У визначений законом шестимісячний строк після смерті батька ОСОБА_9, який помер 28.11.1999 року, ОСОБА_10 не проживав та не був зареєстрований у спадковому житловому будинку по вул. Шевченка,41 у с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, не подав у нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, а відтак видане 24.07.2012 року Свідоцтво на право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку №41 вул.Шевченка в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області та приналежних до нього господарських будівель і споруд на ім»я його дружини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_10, який помер 11.03.2009 року є незаконне. Просили скасувати Свідоцтво про прийняття спадщини за законом від 24.07.2012 року видане ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на спадкове майно по 1/6 частці за кожною.
Задовольняючи позовні вимоги позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із вимог ст. 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року № 1540-У1 у редакції від 30.10.1999 року, що була чинна на момент смерті спадкодавця ОСОБА_9 відповідно до приписів якої вважається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Так як ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на час смерті спадкодавця ОСОБА_9 проживали разом з ним,були зареєстровані у спірному житловому будинку, користувалися ним за призначенням для проживання особисто та для членів своєї сім»ї кожна у частині житлового будинку згідно визначеного спадкодавцем порядку користування житловими приміщеннями ( зазначено у заповіті спадкодавця ОСОБА_9 від 20.03.1994р. а.с. 55) та враховуючи п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом МЮ України від 18 червня 1994 року № 18/5 у редакції чинній від 13.09.1999 року , суд вважав, що є всі передбачені законом підстави для задоволення позову.
Із висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт що згідно заповіту ОСОБА_9 від 20.03.1994 року, який знаходиться у матеріалах спадкової справи,(а.с.55) останній визначив порядок користування житловим будинком та всім трьом дітям, а учасникам справи, визначив приміщення у житловому будинку №41 вул.Шевченка в с.Сокільники Пустомитвського району Львівської області, якими вони користуються до сьогоднішнього дня. У заповіті також визначено кому з дітей належить яка господарська будівля. Своєму сину ОСОБА_10 батько заповів гараж, яким останній користувався як за життя батька так і з перших днів після його смерті, що також підтвердили допитані в суді першої інстанції свідки. Незважаючи на те, що ОСОБА_10 не був зареєстрований у спадковому житловому будинку, останній користувався на випадок потреби, проводив ремонт у приміщеннях 1-8,1-9,1-10, які були визначені батьком для нього та зазначені у заповіті, а після смерті батька у шестимісячний строк з його дозволу у визначені приміщення мезоніну поселив племінницю із сім»єю.
Судом не дано оцінки заявам позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Пустомитівської ДНК від 01.12.2011 року ( спадкова справа № 426/2011 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9, померлого 28.11.1999 року), де ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили, що крім нас іншим спадкоємцем був син померлого ОСОБА_10, який помер 11 березня 2009 року, що фактично спадщину прийняв, але не оформив її. ( а.с. 52, 58).
Відтак, відповідно до ст.549 ЦК УРСР, 1963 року зазначені вище докази є беззаперечними, оскільки визнавалися самими позивачами про те, що їх брат ОСОБА_10 фактично прийняв спадщину. Самі ж позивачі при прийнятті спадщини у ДНК Пустомитівського району Львівської області прийняли тільки свої частки спадщини по 1/3 кожна про що їм було відомо з 16.03.2012 року, тобто з часу отримання Свідоцтва про право на прийняття спадщини за законом.
Колегія суддів погоджується із аргументами апеляційної скарги щодо пропуску позивачами строку позовної давності про що було заявлено в суді першої інстанції щодо захисту прав та інтересів, які випливають із розподілу спадщини померлого ОСОБА_9, який визначений ст.ст.256,257 ЦК та становить три роки. Строк позовної давності закінчився 17.03.2015 року, позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися в суд із позовною заявою 10.11.2015 року. Однак, враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення по суті справи, строк позовної давності колегія суддів не застосовує.
Відповідно до ст.374 ч.1 п.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами ст. 376 ч.1 п.3,4 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3,4, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_7 у задоволенні їх позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови в порядку визначеному ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2018 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді О. Ф.Павлишин
ОСОБА_14