Справа № 815/6863/17
22 лютого 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1, код ЄДРПОУ 40017905, електрона пошта: danube.і.c@gmail.com) до Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 39441717, електронна адреса: od@customs.sfs.gov.ua) про визнання противоправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2017/0000134/2 від 23.08.2017 р. та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500060/2017/00859 від 23.08.2017 року, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС в якому позивач просить:
- визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2017/0000134/2 від 23.08.2017р.;
- визнати противоправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500060/2017/00859 від 23.08.2017 року.
Згідно правил ст. 19 КАС України (предметна юрисдикція) та ст. 25-27 КАС України (територіальна юрисдикція), справа підлягає розгляду Одеським окружним адміністративним судом.
05.07.2017 року між ТОВ "Дунайська імпортна компанія" та фірмою Frutopolis S.A. (Греція) був укладений зовнішньо - економічний Контракт № 341/17 (надалі - Контракт). Відповідно до умов Контракту фірма Frutopolis S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ "Дунайська імпортна компанія" приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті. Надалі, до специфікації № 53 від 20.08.2017р. до Контракту та інвойсу № 110 від 20.08.2017р., фірма Frutopolis S.A. на умовах поставки РСА FСА-Скідра поставила ТОВ "Дунайська імпортна компанія" товар.
З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару між TOB "Дунайська імпортна компанія" та ТОВ "Брокерська Експедиційна компанія "Атаман-Груп" декларантом ОСОБА_1 до митного поста "Одеса-Порт" Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № UA500060/2017/015076, де було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньо-економічного контракту № 341/17 від 05.07.2017 року.
За результатами перевірки ЕМД № UA500060/2017/015076 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500060/2017/00859 від 23.08.2017 року, а також було прийнято рішення про корегування митної вартості товарів № UА500060/2017/000134/2 від 23.08.2017 року, відповідно до якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом. Не погодившись з висновками відповідача про наявність розбіжностей в поданих позивачем для митного оформлення документах, вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості протиправним, таким що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства та підлягаючим скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 26.12.2017 року відкрито провадження по справі, розгляд справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією КАС України, а саме, за правилами спрощеного позовного провадження (з повідомлення сторін).
Представник позивача отримав вказану ухвалу із витягом процесуальних прав і обов'язків - 09.01.2018 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6861000463768 (а/с. 93).
Представник відповідача отримав вказану ухвалу із витягом процесуальних прав і обов'язків - 09.01.2018 р. засобами поштового зв'язку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6507805951302 (а/с. 94).
18.01.2018 р. на виконання вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, надав відзив за вхід. № 1437/18.
Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з МД № UA500060/2017/015076 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.
Для митного оформлення подана декларація № 500060/2017/015076 з товаром 1) персики свіжи класу А, товаром 2) персики свіжи класу В. Однак в ек мд. від 20.08.2017 № 170GRЕХ410100058141 клас товару не визначений. Не можливо перевірити вартість товару по експортній і МД, оскільки не вказана вартість за клас.
Декларанту було запропоновано, відповідно до п. 3 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
23.08.2017 декларантом підприємства ТОВ "Брокерсько-Експедиційна Компанія "АТАМАН-ГРУП" ОСОБА_1 діючим на підставі Договору про надання послуг з декларування товарів від 01.03.2016 №211/16, було надіслане повідомлення , де не було надано вагомих роз'яснень стосовно усіх виявлених розбіжностей у поданих документах та додатково повідомив, що додаткові документи відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надаватися не будуть.
За результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між органом доходів та зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, по товару №1-3 було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
Згідно з положеннями п.1 ст.55 органом доходів і зборів буде здійснено коригування митної вартості на товар. Оскільки відповідно до п.2 статті 58 використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.З статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу..В органі доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами , тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органі доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість товару буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ) резервним методом.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС встановлено, що: - рівень митної вартості товару № 1 є більшим (МД від 15.08.2017 № UА102150/2017/203826), та становить 0.55 дол. США/кг.нетто, ніж заявлено декларантом - 0,52 дол.США/кг.нетто; рівень митної вартості товару № 2 є більшим (МД від 15.08.2017 № UА102150/2017/203826), та становить 0.55 дол. США/кг.нетто, ніж заявлено декларантом - 0,32 дол.США/кг.нетто.
Таким чином, представник відповідача зазначив, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з МД № UA500060/2017/015076 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або у повноваженою ним особою митною вартістю.
В силу частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 05.07.2017 року між ТОВ "Дунайська імпортна компанія" та фірмою Frutopolis S.A. (Греція) був укладений зовнішньо - економічний Контракт № 341/17 (надалі - Контракт).
Відповідно до умов Контракту фірма Frutopolis S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ "Дунайська імпортна компанія" приймати та оплачувати товар, вказаний у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.
Так, відповідно до специфікації № 53 від 20.08.2017р. до Контракту та інвойсу № 110 від 20.07.2017р., фірма Frutopolis S.A. на умовах поставки РСА FСА-Скідра поставила ТОВ "Дунайська імпортна компанія" товар.
На підставі Договору про надання послуг між позивачем та ТОВ "Брокерська Експедиційна Компанія "Атаман-Груп" декларантом ОСОБА_1 (надалі - декларант) з метою митного оформлення товару ТОВ "Дунайська імпортна компанія" для підтвердження його митної вартості до митного поста "Одеса-Порт" Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація № UA 500060/2017/015076, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо - економічного Контракту № 341/17 від 05.07.2017 року.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний Контракт, специфікація до Контракту про постачання товару, інвойс, прайс-листи виробника, пакувальний лист, сертифікат походження товару, митна декларація країни відправлення, документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП).
Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA 500060/2017/015076 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA 500060/2017/015076 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
Для митного оформлення подана декларація № 500060/2017/015076 з товаром 1) персики свіжи класу А, товаром 2) персики свіжи класу В. Однак в ек мд. від 20.08.2017 № 170GRЕХ410100058141 клас товару не визначений.
У зв'язку із чим, не можливо перевірити вартість товару по експортній і МД, оскільки не вказана вартість за клас.
Декларанту було запропоновано, для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
23.08.2017 декларантом підприємства ТОВ "Брокерсько-Експедиційна Компанія "АТАМАН-ГРУП" ОСОБА_1 діючим на підставі Договору про надання послуг з декларування товарів від 01.03.2016 №211/16, було надіслане повідомлення , де не було надано вагомих роз'яснень стосовно усіх виявлених розбіжностей у поданих документах та додатково повідомив, що додаткові документи відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надаватися не будуть.
За результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між органом доходів та зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, по товару №1-3 було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
Згідно з положеннями п.1 ст.55 органом доходів і зборів буде здійснено коригування митної вартості на товар. Оскільки відповідно до п.2 статті 58 використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.З статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу..В органі доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами , тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органі доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість товару буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ) резервним методом.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС встановлено, що: - рівень митної вартості товару № 1 є більшим (МД від 15.08.2017 № UА102150/2017/203826), та становить 0.55 дол. США/кг.нетто, ніж заявлено декларантом - 0,52 дол.США/кг.нетто; рівень митної вартості товару № 2 є більшим (МД від 15.08.2017 № UА102150/2017/203826), та становить 0.55 дол. США/кг.нетто, ніж заявлено декларантом - 0,32 дол.США/кг.нетто.
Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються, зокрема, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Згідно ст. 306 Митного кодексу України способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії. Відповідно до ч.1 ст. 308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Статтею 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у формах: - надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); - внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).
Згідно ст. 310 Митного кодексу України фінансові гарантії надаються органом доходів і зборів, зокрема, під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: - у вигляді документа; - у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.
Судом встановлено, що товар позивача було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України за МД № UА500060/2017/015076.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами МК України.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Також частинами першою, четвертою статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, стандартними правилами 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011) визначено, що при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.
Розділом VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2015 року № 684 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за № 1021/27466) передбачено, що за результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, у тому числі за результатами контролю із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митниці (митні пости) ДФС обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування зазначених у пункті 10 розділу І цього Порядку інструментів з управління ризиками (далі - Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР). Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) ДФС при проведенні митного контролю та митного оформлення з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.
Посадові особи митниці (митного поста) ДФС, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, в обов'язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР.
Пунктами 1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 встановлено, що робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа). Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, в тому числі, шляхом перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Крім цього, 15 лютого 2011 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15 лютого 2011 року № 3018-VІ). Конвекція набрала чинності для України 15 вересня 2011 року.
Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) "Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки". Із цього правила, зокрема, випливає, що "для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції" (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.
На виконання Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) у Митному кодексі України запроваджений інститут управління ризиками.
Так, статтею 320 цього Кодексу було запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означала те, що "форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів з країни при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками" (частина перша). У логічному зв'язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу: "органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю".
Вітчизняний інститут управління ризиками ґрунтується на концепції, що викладена у Положенні про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженому наказом Державної митної служби України від 27 травня 2005 року № 435. Згідно з пунктом 3.5 цього Положення одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що "заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при, їх увезенні на митну територію України".
Отже, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадові особи, що провадять такий контроль, застосовують Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 року № 689.
Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органи, доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації як інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Як встановлено судом, під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UA 500060/2017/015076 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № №UA500060/2017/015076 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) персики свіжи класу А, товаром 2) персики свіжи класу В. Однак в ек МД від 20.08.2017 № 170GRЕХ410100058141 клас товару не визначений.
У зв'язку із чим, не можливо перевірити вартість товару по експортній і МД, оскільки не вказана вартість за клас.
Відповідно до стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973 року, дата приєднання України: 15.02.2011 року, дата набрання чинності для України: 15.09.2011 року) зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.
У відповідності до розділу V Додатку до рекомендації № 1 "Формуляр-зразок Організації Об'єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування" (2001) до сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідними у цілях, які можуть бути згруповані наступним чином, зокрема, стягнення мис та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація, та інші).
Відповідно до фактичних обставин справи митна декларація країни відправлені складена грецькою мовою. Будь-кого перекладу митної декларації країни відправлення на державну мову позивач суду першої інстанції та митниці не надавав.
Частиною 1 статті 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких с Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародною спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відповідно до правил заповнення графи 31 митної декларації, викладених у главі 2 розділу 11 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 року за № 1372/21684 у графі 31 "Вантажні місця та опис товарів - Маркування та кількість - Номери контейнерів - Кількість та розпізнавальні особливості" під номером 1 зазначаються найменування та звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТ ЗЕД, у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 МД для відповідного митною режиму та особливостей переміщення: наприклад, комплектність або завершеність (зібраний/незібраний), кількісний та якісний склад (матеріал, речовина, суміш, сполука тощо), основні властивості товару (призначення, розмір, розфасування, пакування тощо).
Відповідно до стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973 року, дата приєднання України: 15.02.2011 року, дата набрання чинності для України: 15.09.2011 року) зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.
Таким чином, у митні декларації країни відправлення має бути наведений звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар.
Оскільки відомості, що містяться у копії митної декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, означених у митній декларації та доданих до неї документах, тому не визначення класу товару (А,В) у митній декларації країни відправлення виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.
Крім того, пунктом 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Частинами 3, 6 статті 344 Господарського кодексу України передбачено, що міжнародні розрахунки регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн - учасниць розрахунків. Для здійснення міжнародних розрахунків використовуються комерційні документи: коносамент, накладна, рахунок-фактура, страхові документи (страховий поліс, сертифікат), документ про право власності та інші комерційні документи.
Частиною 2 статті 7 Митного кодексу України передбачено, що державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації га кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.
Згідно з резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 28.03.1947 року (документ Е/402) заснована Європейська економічна комісія ООН, яка у відповідності до пункту 4 зазначеної резолюції уповноважена подавати рекомендації з будь-якого питання, що входить до її компетенції, безпосередньо урядам країн, які у ній представлені.
Пунктами 18, 20 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) передбачено, що формуляр-зразок має три групи полів даних: у першій містяться відомості про угоду (сторони, умови і таке інше), у другому - опис товарів, позиції рахунку та кількості і таке інше, а у третій - додаткові витрати, вирахування та загальна сума рахунку з посвідчувальною заявою, якщо вона є необхідною. Перелік товарів, що міститься у відомостях про товар, повинен бути достатньо докладним для ідентифікації різних товарів у партії, доставленої кількості, ціни за одиницю товару, знижок за кількість та усіх інших відомостей, необхідних для контролю розрахунку сум, вказаних у рахунку.
Отже, положення вищезазначених міжнародних документів та норм законодавства України передбачають зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому про найменування товарів, опис товарів, загальна вартість, кількість одиниць товару та ціна за одиницю товару) в рахунку-фактурі (інвойсі), а тому не визначення класу товару (А,В) у інвойсі від 20.08.2017 №110 виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на страхування цих товарів.
Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Судом встановлено, що пунктами 7.1, 7.2 контракту № 441/17 від 05.07.2017 року передбачено, що товар може постачатися Покупцю у зворотній тарі Покупця, а саме у пластикових ящиках, призначених для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів або у тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів. У випадку постачання товару у тарі Постачальника, остання включається у вартість товару та не підлягає поверненню. Обов'язок пакування та маркування товару покладається на Постачальника. Такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони Покупця не підлягають.
В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.
В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (Женева, вересень 1983 року) показано у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на пакування та інші витрати).
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Отже, положення вищезазначених міжнародних документів та норм законодавства України передбачають зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому числі і про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням) не лише в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але й в рахунку-фактурі (інвойсі), пакувальному листі тощо, а тому суд погоджується з доводами відповідача, що відсутність у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495- VI.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає, сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
В частині 10 статті 58 Митного кодексу наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, до яких зокрема, віднесені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до розділу III (графа 20) Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за №984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу ) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Крім того, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору-купівлі продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін. Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.
Як встановлено судом, пункт 4.2 контракту № 441/17 від 05.07.2017 року передбачає можливість постачання товару як на умовах СІF (Одеса, Іллічівськ), FСА (склад постачальника Греція) - перевезення забезпечується за рахунок покупця, FОВ (порт відвантаження Греція); умови поставки кожної партії товару вказуються окремо в замовленні та в інвойсі. В інвойсі від 20.08.2017 року № 110 зазначені умови поставки FСА (склад постачальника Греція).
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) умови поставки FСА, FRЕЕ САRRIER (... named рlасе), Франко-Перевізник (... назва місця) Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що відсутність в наданій довідці про вартість перевезення відомостей щодо умов поставки товарів згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), зумовило неповноту відомостей про митну вартість товарів, та виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Таким чином, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, до яких, зокрема, відносяться, виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, га/або Інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).
Крім того, частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у5 випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Також, статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.
Судом встановлено, що на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України та п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні показники товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
Згідно з статтею 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, а отже у виписках з бухгалтерської документації містяться відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також частиною 6 статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Пунктом 52 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 передбачено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіз і про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Також пунктом 53 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 передбачено, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і виграти від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективною використання та існуючого використання).
Судом встановлено, що 23.08.2017 року було надіслано повідомлення № 2308-1 у якому вказано:
Щодо оформлення ВМД № UА500060/2017/015076 від 23.08.2017 р.
Нам роз'яснено права викладені у п. 3 ст. 52 МКУ по виконанню вимог п. 3 ст. 53 МКУ. Проте ми маємо зауваження щодо розбіжностей, які були висунуті при митному оформленні ВМД.
Щодо визначення класу товарів у експортній ВМД, нами було надано пакувальний лист № 110 від 20.08.2017 р., де зазначено клас по кожному товару у ВМД.
Таким чином усі витребувані митними органами документи, що підтверджують ціну Товару по контракту, були надані своєчасно у встановленому Законом порядку.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що декларантом та його уповноваженою особою не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме не було надано: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні показники товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з МД № UA500060/2017/015-76 від 23.08.2017 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або у повноваженою ним особою митною вартістю.
Відповідно до частини 5 статті 55 Митною кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Також згідно з ч. 4 статті 57 Митною кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Судом встановлено, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів № UА 500060/2017/000134/2 від 23.08.2017року.
Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо миша вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього метолу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Як зазначив відповідач, метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2) у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (ст.59 Митного кодексу України). При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ранку; країна походження; виробник.
Метод визначення митної вартості зо ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3) - у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ст.60 Митного кодексу України).
Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (метод 4), не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно: 1) витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат , понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат).
Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (метод 5) - не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну).
Частинами 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Як встановлено судом, за результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UА 500060/2017/000134/2 від 23.08.2017 року.
Згідно з Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які стверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, митна вартість, визначена згідно з положеннями 64 статті Кодексу (резервного методу), повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами за методами митних вартостях, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні методів 1-5. Наприклад, вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами може бути "гнучко застосована", аби дозволити митному органу використати вартість операції ввізних товарів того самого "класу або виду" та/або виготовлених в різних країнах походження.
Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689, який був чинним з 11.09.2015 року, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.
Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 року №475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контакті (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, хцо склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.
Так, судом встановлено, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товару № 1 є більшим (МД від 15.08.2017 № UА102150/2017/203826), та становить 0.55 дол. США/кг.нетто, ніж заявлено декларантом - 0,52 дол.США/кг.нетто; рівень митної вартості товару № 2 є більшим (МД від 15.08.2017 № UА102150/2017/203826), та становить 0.55 дол. США/кг.нетто, ніж заявлено декларантом - 0,32 дол.США/кг.нетто.
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА 500060/2017/000134/2 від 23.08.2017 року.
Частиною другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на такс коригування.
Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.
Суд зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості № UА 500060/2017/000134/2 від 23.08.2017 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів митних декларацій від від 15.08.2017 № UА102150/2017/203826.
Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може; відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення.
Враховуючи вищевикладені обставини, та положення частини 6 статті 54, ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2017/00859 від 23.08.2017 року та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначенні.
Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Судом встановлено, що товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів за вказаною митною декларацією забезпечено фінансовою гарантією шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів.
Згідно з частиною 8 статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або падає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
ТОВ "Дунайська імпортна компанія" надавало до Одеської митниці ДФС документи, які вже надавались митниці під час здійснення митною оформлення товарів за митною декларацією № UА500060/2017/015076 від 23.08.2017 року, тому вони не можуть розглядатися як додаткові документи у розумінні частини 8 статті 55 Митною кодексу України.
В постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 року у справі №21-498а15 за позовом приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирський області, викладений висновок щодо застосування норм права, а саме: "відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості опарі в здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів".
Також в постанові від 01.10.2013 року у справі №21-354а13 Верховний Суд України прийшов до висновків про те, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Верховний Суд України в постанові від 15.10.2013 року у справі № 21-270а13, в постанові від 22.10.2013 року у справі 21-342а13 дійшов висновку про те, що наявність в ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є більшою частиною недоведеними та безпідставними, та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача суд дійшов висновку, що у задоволені позову ТОВ "Дунайська імпортна компанія" необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про визнання противоправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2017/0000134/2 від 23.08.2017 р. та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500060/2017/00859 від 23.08.2017року - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1, код ЄДРПОУ 40017905, електрона пошта: danube.і.c@gmail.com)
Одеська митниця ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 39441717, електронна адреса: od@customs.sfs.gov.ua)
Суддя Потоцька Н.В.
.