Справа № 460/2288/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гоцко В.І.
Провадження № 22-ц/783/6930/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.
Категорія:48
13 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Ванівського О.М., Струс Л.Б.,
секретар: Симець В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину незавершеного будівництва, -
ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року клопотання ОСОБА_3 - задоволено. Зобов'язано Яворівське УЕГГ ПАТ «Львівгаз» відновити газопостачання до будинку №50 на вул. Лесі Українки, 3, що в селі Наконечне Перше Яворівського району Львівської області та заборонено відповідачу повторно проводити відключення газопостачання від вище вказаного будинку до вступу рішення у справі ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину незавершеного будівництва в законну силу. Зобов'язано Яворівський РЕМ ПАТ «Львівобленерго» відновити електропостачання до будинку №50 на вул. Лесі Українки, 3, що в селі Наконечне Перше Яворівського району Львівської області та заборонено відповідачу повторно проводити відключення електропостачання від вище вказаного будинку до вступу рішення у справі ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину незавершеного будівництва в законну силу.
Вказану ухвалу оскаржили ОСОБА_2 та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати. Вказує на те, що в ухвалі не зазначено підстави для обрання такого виду забезпечення позову, не зазначено жодних обставин, що підтверджувалися б належними та допустимими засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
В своїй апеляційній скарзі представник ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» просить ухвалу скасувати. Вважають, що суд прийшов до невірних висновків по справі. Зазначають, що подані докази та доводи, які взяті судом при задоволенні клопотання не доводять що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Вказують на те, що відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, газопостачання на об'єкт та газові прилади і пристрої споживача припиняється, зокрема, у разі подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання. Зазначають, що на виконання вимог вказаних правил, працівниками Яворівського УЕГГ ПАТ «Львівгаз» 01 жовтня 2015 року припинено подачу газу у спірний будинок на підставі поданої письмової заяви.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників),зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що від усіх учасників справи до суду надійшли заяви (клопотання) про розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд посилаючись на ст. 151 ЦПК України, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції суперечать обставинам, що мають значення та вимогам закону.
Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України (чинної на момент постановлення ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України (чинної на момент постановлення ухвали) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ст. 152 ЦПК України (чинної на момент постановлення ухвали), позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_4 заявлено позов до ОСОБА_2 про визнання майна, а саме незавершеного будівництва за адресою с. Наконечне Перше Яворівського району Львівської області, вул. Л.Українки, 50 спільним майном подружжя, побудованим за час шлюбу; визнання ОСОБА_3 власником ? частини незавершеного будівництва за адресою с. Наконечне Перше Яворівського району Львівської області, вул. Л.Українки, 50.
Крім цього, позивачем подано клопотання про забезпечення вказаного позову, у якому позивач просив вжити заходів забезпечення позову та до вступу рішення у справі в законну силу: зобов'язати Яворівський РЕМ ПАТ «Львівобленерго» відновити електропостачання до будинку №50 на вул. Лесі Українки, 3, що в селі Наконечне Перше Яворівського району Львівської області та заборонити Яворівському РЕМ ПАТ «Львівобленерго» повторно проводити відключення електропостачання від вище вказаного будинку до вступу рішення у справі ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину незавершеного будівництва в законну силу; зобов'язати Яворівське УЕГГ ПАТ «Львівгаз» відновити газопостачання до будинку №50 на вул. Лесі Українки, 3, що в селі Наконечне Перше Яворівського району Львівської області та заборонити Яворівському УЕГГ ПАТ «Львівгаз» повторно проводити відключення газопостачання від вище вказаного будинку до вступу рішення у справі ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину незавершеного будівництва в законну силу.
Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та їх роз'яснень, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам вважає, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову не було.
Так, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просив позивач та які були вжиті судом першої інстанції жодним чином не стосуються предмету спору та не впливають на можливість виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Так, можливість визнання спірного незавершеного будівництва спільним майном подружжя сторін та визнання за позивачем права на ? частину такого, жодним чином не стосується відключення газопостачання чи електропостачання до спільного об'єкту та вжиття чи не вжиття заходів забезпечення, що стосується відновлення газопостачання та електропостачання до спірного об'єкту не впиватиме на можливість виконання рішення суду про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину незавершеного будівництва.
Крім цього, вжиті заходи забезпечення зачіпають інтереси осіб, які не є учасниками спору, а саме Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та ПАТ «Львівобленерго» та, про правомірність чи неправомірність дій яких у позові не йдеться, хоч таких зобов'язано вчинити певні дії, що стосуються електропостачання та газопостачання у спірний об'єкт, що породжує виникнення інших правовідносин між сторонами та згаданими особами (про що зокрема йдеться і у апеляційній скарзі однієї із них), які знову ж не стосуються спору.
Зважаючи на вказане у суду першої інстанції підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову не було, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні такої заяви.
Доводи письмових пояснень представника позивача, що наведені у клопотанні (а.с. 47-48) практично аналогічні доводам заяви про забезпечення позову, а тому спростовуються наведеним.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч. 1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» - задовольнити.
Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 243,6 грн. сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» 1218 грн. сплаченого ними судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 21 лютого 2018 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: О.М Ванівський
ОСОБА_6