іменем України
Справа №377/34/18
Провадження №2/377/63/18
23 лютого 2018 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі судового засідання - Маряхіній І.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
18 січня 2018 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить розірвати шлюб з відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі, зареєстрованому 03 квітня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 41. Під час шлюбу в них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Причиною звернення до суду з даною позовною заявою стало те, що через відсутність взаєморозуміння сімейне життя не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.
У підготовче засідання позивач не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутністю та розірвання шлюбу.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просила проводити підготовче засідання за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, підстави позовних вимог вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
З матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб, виданого 03 квітня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 03 квітня 2013 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, про що був здійснений актовий запис № 41. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_1, дружині ОСОБА_1.
Під час шлюбу в них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого є позивача, а матір'ю - відповідач, який залишається проживати разом з відповідачем.
Як вбачається із змісту позовної заяви, спільне сімейне життя у позивача та відповідача не склалося через відсутність взаєморозуміння. Фактично сторони не вели і не ведуть спільного господарства, не мають спільних інтересів, а також не ведуть подружнього життя та тривалий час проживають окремо. Між ними досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання їхньої спільної дитини, спірних питань щодо розподілу спільного майна немає.
З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 18, п. 3 ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, подружжя своїми правами не користується, свої обов'язки не виконує, взаємовідносини, що склалися між подружжям, не притаманні сім'ї і не відповідають інтересам подружжя. Можливості примирення подружжя та відновлення нормальних сімейних відносин суд не вбачає.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
У відповідності до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно письмової заяви відповідача після розірвання шлюбу вона бажає надалі іменуватися прізвищем ОСОБА_3.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що відповідач подав заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 352 гривні 40 копійок, інша частина судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований 03 квітня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 41.
Прізвище дружини після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 352 гривні 40 копійок.
Управлінню державної казначейської служби України в м. Славутичі Київської області повернути ОСОБА_1 352 гривні 40 копійок сплаченого судового збору при поданні позову згідно квитанцій № 45 від 18.12.2017 року та № 57 від 18 січня 2018 року, оригінали яких зберігаються в матеріалах даної цивільної справи № 377/34/18, провадження № 2/377/63/18.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. Ф. Теремецька