Справа № 815/5899/17
19 лютого 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В.,за участю секретаря - Філімоненко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника 3-ї особи про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області Пахомової Тетяни Миколаївни, Сербківської сільської ради Лиманського району, за участю 3-ї особи - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень від 03.03.2017 року,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа №815/5899/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області Пахомової Тетяни Миколаївни, Сербківської сільської ради Лиманського району, за участю 3-ї особи - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень від 03.03.2017 року.
В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області Пахомовою Тетяною Миколаївною, незважаючи на невідповідність наданих документів зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, яке належить позивачу.
З огляду на зазначене, позивач оскаржує рішення державного реєстратора Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області Пахомової Тетяни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34130197 від 03.03.2017 року, на підставі якого за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, площею 243,8 кв.м. та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34131129 від 03.03.2017 року, на підставі якого за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 площею 221,9 кв.м.
Ухвалою суду від 27.12.2017 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статей 257-262 КАС України.
19.02.2018 року представником третьої особи через канцелярію суду було подано клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи клопотання тим, що фактично оскарження реєстрації права власності на нерухоме майно обумовлене спором щодо речового права на об'єкти нерухомості і в даному випадку існує спір про право власності на нерухоме майно, який не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності повинні розглядатись разом із вимогами щодо спору про право власності на вказане майно.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження по справі. Надавши суду відповіді забудовника нерухомого майна щодо оформлення договорів інвестування, актів приймання-передачі та інших первинних документів, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права власності, пояснив суду, що спір виник відносно приміщень, які в 2009 році передані забудовником позивачу ОСОБА_1, та 24.03.2017 року за ним зареєстроване право власності на приміщення № 15 за цією адресою. Третьою особою по справі ОСОБА_3, 03.03.2017 року подано для реєстрації права власності документи на одне й те саме нерухоме майно, як вбачається з технічних паспортів, але за різними номерами приміщень та різною площею. Позивач вважає, що договори інвестування, акти приймання-передачі та інші первинні документи, подані для державної реєстрації третьою особою є підробленими, отже, на його думку, рішення державного реєстратора від 03.03.2017 року про реєстрацію права власності на вказані приміщення за ОСОБА_3 є протиправними та їх належить скасувати.
Представник Державного реєстратора Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області Пахомової Тетяни Миколаївни підтримав клопотання представника третьої особи та просив його задовольнити, зазначивши, що державному реєстратору для прийняття рішення про державну реєстрацію були подані оригінали первинних документів, на підставі яких правомірно здійснено державну реєстрацію права власності на приміщення № 14/1 та НОМЕР_4, однак, якщо позивач вважає, що було двічі зареєстроване право власності на одне й те саме нерухоме майно, то дійсно існує спір про право власності не зазначене майно, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник Сербківської сільської ради Лиманського району в судове засідання не з'явився. Судом прийняте клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, заслухавши думку сторін, які беруть участь у справі, суд дійшов до висновку про те, що дана справа не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що державним реєстратором Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області Пахомовою Т.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34130197 від 03.03.2017 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1
Підставою для прийняття державним реєстратором рішення №34130197 стали наступні документи надані ОСОБА_3: договір НОМЕР_2 від 18.04.20007 року укладений між ОСОБА_3 та «Південбуд Інвест» про дольову участь у будівництві; Довідка про сплату, видана ТОВ «Південбуд Інвест» до договору НОМЕР_2; Акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 29.04.2009 року виданий ТОВ «Південбуд Інвест» та технічний паспорт від 29.11.2016 р. на нежитлове приміщення НОМЕР_2.
Також державним реєстратором Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області Пахомовою Тетяною Миколаївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34131129 від 03.03.2017 року, на підставі якого за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3
Підставою для прийняття державним реєстратором рішення №34131129 стали наступні документи: договір НОМЕР_4 від 18.04.2007 укладений між ОСОБА_3 та «Південбуд Інвест» про дольову участь у будівництві; Довідка про сплату, видана ТОВ «Південбуд Інвест» до договору НОМЕР_4 , Акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 29.04.2009 року виданий ТОВ «Південбуд Інвест» та технічний паспорт від 29.11.2016 р. на нежитлове приміщення АДРЕСА_4
Позивач, звернувшись до суду з позовом про скасування вищезазначених рішень про державну реєстрацію, вказує на те, що державним реєстратором зареєстровано за третьою особою право власності на нерухоме майно, дійсним власником якого є саме позивач.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що він є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_5
На підтвердження позивач надав до суду копію дублікату Свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 23.07.2009 року, що виданий 23.03.2017 року на нежитлове приміщення №15 загальною площею 238,4 кв.м.; копію договору №3 від 11.03.2005 р. про дольову участь у будівництві; копію Акту приймання - передачі нежитлового приміщення АДРЕСА_6 копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24.03.2017 року.
В свою чергу в судовому засіданні представник третьої особи стверджував, що ОСОБА_3 на законних підставах є власником нежитлових приміщень НОМЕР_2 та АДРЕСА_7, а тому рішення державного реєстратора від 03.03.2017 року №3431129 та №34130197 прийняті правомірно та не підлягають скасуванню.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належить нежитлове приміщення АДРЕСА_8 загальна площа 238,4 кв.м. А третій особі на праві власності належать нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_9 приміщення НОМЕР_2, загальна площа 243,8 кв.м. та приміщення НОМЕР_4, загальна площа 221,9 кв.м.
Тобто, в межах спірних правовідносин існує також не вирішене питання стосовно того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, тим самим нерухомим майном, яке спірними рішеннями державного реєстратора зареєстровано за третьою особою, оскільки у них різні номери приміщень та різна площа відповідно до технічних паспортів.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в зв'язку з невідповідністю заявлених прав поданим документам, поданих для державної реєстрації.
Проте, у позові зазначено, що договір №3 від 11.03.2005 р. про дольову участь у будівництві житла - нежитлового приміщення, будівельний № 11 укладався саме з позивачем. На підставі цього договору видане свідоцтво про право власності. Представник позивача у судовому засіданні наполягав на тому, що приміщення НОМЕР_5 що зареєстроване за позивачем та приміщення НОМЕР_2, НОМЕР_4, що зареєстровані за третьою особою є одним і тим самим приміщенням відповідно до технічних паспортів, а первинні документи, подані для державної реєстрації третьою особою є підробленими, відтак щодо цих приміщень існує спір між фізичними особами про право власності, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито декілька розділів щодо об'єктів нерухомого майна.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що між позивачем та третьою особою виник спір про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З наведеного слідує, що адміністративні суди правомочні розглядати спори щодо правомірності прийняття суб'єктами владних повноважень або їх посадовими особами рішень про державну реєстрацію права власності, однак за відсутності спору про право власності на об'єкт нерухомого майна.
Так, в межах адміністративної юрисдикції суд надає оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, зокрема, перевіряє дотримання державним реєстратором законодавства при здійсненні реєстраційної дії, однак не може вирішувати спір про наявність або відсутність у особи права власності на об'єкт нерухомого майна, правомірність набуття якого не визнається та оспорюється іншими особами.
Натомість, в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб'єктами, у суду наявні підстави вважати, що вирішення даного спору потребує вирішення судом спірного питання стосовно правомірності підстав та законності набуття права власності на нерухоме майно.
В постанові Верховного Суду України від 24 січня 2017 року у справі № 21-1559а16 наведено правовий висновок щодо помилкового розгляду в порядку адміністративного судочинства справ щодо реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
Виходячи з наведеного, спірні правовідносини носять не публічний, а приватно-правовий характер, тому вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Судом встановлено, що Позивачем, при зверненні з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень, за квитанцією № ПН5149 від 14.11.2017 року у розмірі 640,00 грн. та № ПН3339 від 16.11.2017 року у розмірі 640,00 грн.
Таким чином, суд вважає за можливе повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень, за квитанцією № ПН5149 від 14.11.2017 року та № ПН3339 від 16.11.2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 132, 238-239, 241-243, 256, 294 КАС України, суд -
Заяву представника 3-ї особи про закриття провадження по справі 815/5899/17 - задовольнити.
Закрити провадження по справі 815/5899/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області Пахомової Тетяни Миколаївни, Сербківської сільської ради Лиманського району, за участю 3-ї особи - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень від 03.03.2017 року.
Управлінню Державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області (код за ЄДРПОУ 38016923, місцезнаходження: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень, за квитанцією № ПН5149 від 14.11.2017 року та № ПН3339 від 16.11.2017 року.
Роз'яснити Позивачеві, що розгляд та вирішення справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 21.02.2018 року.
Суддя Бутенко А.В.
.