Справа № 466/7147/17
(заочне)
"08" лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
секретар КЛИМКО С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулось в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 11 705,59 гривень та стягнення судових витрат.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 05.05.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7 700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява з умовами надання кредиту складає між нею і банком Договір, про що свідчить підпис відповідачки у заяві. Відповідачка не надавала своєчасно грошові кошти банку для погашення заборгованості, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед позивачем, що становить 11 705,59 гривень, з яких 4 323,21 гривень -заборгованість по відсотках за користування кредитом, 6 758,69 гривень - заборгованість за пенею, а також штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (процентна складова) - 533,60 гривень.
В судове засідання представник позивача не з'явився та скерував до суду заяву, в якій просив слухати справу без його участі, позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином - рекомендованим листом. Відомостей про причину її неявки немає. Зі згоди представника позивача, суд у відповідності до вимог ст.ст. 223, 280 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників процесу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 05.05.2010 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 7 700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Ст. 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Позивач свої обов'язки перед позичальником виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 7 700,00 грн.
В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач в односторонньому порядку відмовилась від виконання договірних зобов'язань визначених договором, у встановлений договором строк не сплатила відсотків та передбачених договором платежів в повному обсязі. В результаті цього утворилась заборгованість.
Виходячи з положень ст.ст. 1050, 612 ЦК України відповідач прострочила виконання зобов'язання за кредитним договором, оскільки вона прострочила повернення чергових частин кредиту та сплати щомісячних відсотків.
Згідно наданого банком розрахунку станом на 21.09.2017 року заборгованість відповідача становить: загальна заборгованість за наданим кредитом - 10 671,99 грн. У розрахунку штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (процентна складова) - 533,60 гривень не вказані. Натомість, зазначено 1033,60 грн. заборгованості по судовим штрафам, порядок нарахування і правове обґрунтування якої відсутнє.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 10 671,99 грн., з яких 4 323,21 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом та 6 758,69 грн. - заборгованість за пенею підлягають до задовлення.
Щодо вимог про стягнення 500,00 - штрафу (фіксована частина), 1395,45грн. - штрафу (процентна складова), то такі не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Кредитним договором передбачено сплату пені в разі порушення позичальником строків повернення кредиту та сплати відсотків, а також сплату штрафу за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.
Штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності. З позовної заяви вбачається, що порушення зобов'язань відповідача полягає у не наданні своєчасно банку грошових коштів для погашення заборгованості за Кредитним договором. До грошових зобов'язань, яким є зобов'язання з погашення кредиту, застосовується неустойка у виді пені, а не штрафу.
При цьому суд враховує висновки Конституційного Суду України, зроблені у рішенні від 10.11.2011р. по справі №1-26/2011. Так Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Держава, як вказується у цьому рішенні, забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин ( споживача) а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.
Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, що дія положень статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яка передбачає такі права споживача, зокрема на право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; та інші, поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту.
Отже, суд вважає, що у стягненні штрафів слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Таким чином, заборгованість за кредитом у розмірі 10 671,99 гривень підлягає стягненню з відповідача в користь позивача в примусовому порядку.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до часткового задоволення.
У зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265,280,282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( 06.07.1949р.н., ІНПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1) в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) за кредитним договором без номера від 05.05.2010 року заборгованості за наданим кредитом - 10 671,99 гривень, а також 1 600 гривень судового збору.
В задоволенні вимог про стягнення штрафу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя ОСОБА_3