465/7529/16-а
2-а/465/206/18
Іменем України
14.02.2018 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Козюренко Р.С.
секретаря судових засідань - Максимович М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції м. Львова ДПП про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, суд, -
встановив:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №540939 від 22.12.2016 винесену інспектором поліції, лейтенантом поліції Гордієнком Р.В. роти 1 взводу 2 батальйону 4 УПП у м.Львові, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу 425 грн., а провадження по справі закрити.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що інспектор поліції звинуватив у тому, що начебто розмовляв по мобільному телефоні, при чому фото чи відеодоказів у скоєному мною правопорушенні інспектор поліції не надав. Вважає, що не вчинив адміністративне правопорушення, крім того, підстав для зупинки авто та перевірки документів інспектори поліції не мали, тому коли інспектор попросив передати поліс обов'язкового цивільного страхування цього не зробив хоча такий був в наявності.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, між тим подав до суду заяву про розгляд справи без його участі з підтриманням позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснюється.
Дослідивши наявні докази у їх сукупності, ознайомившись з письмовими поясненнями та запереченнями, наданими сторонами у справі, суд при вирішенні спору виходить з наступного.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.12.2016 серії АР №540939, винесену інспектором поліції, лейтенантом поліції Гордієнком Р.В. роти 1 взводу 2 батальйону 4 УПП у м.Львові, позивача, ОСОБА_2, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425,00 грн. (а.с.5).
З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_2 22.12.2016 о 14 год. 15 хв. керуючи транспортним засобом BMW X5 держаний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Єрошенка, 20 у м. Львові водій користувався засобами зв'язку (тримаючи у руці) та не мав при собі полісу обов'язкового страхування, чим порушив п.2.9. «д» та п.2.1. «ґ» ПДР України відповідно.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідками, технічними засобами, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
В оскаржуваній постанові інспектор не врахував приписів частин 1-3 ст. 7 КУпАП про необхідність розгляду і вирішення справ не інакше як на підставі наступних засад: ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 251 КУпАП саме на посадову особу (заявленого суб'єкта оскарження) покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких не вистачає.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків. Докази суду надають учасники справи. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Отже, ймовірне вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доказами не підтверджується і ґрунтується на припущеннях зацікавленої у результатах службової особи: постанови, яка не може бути визнана як належний та допустимий доказ.
Згідно ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, але останній доказів та обґрунтованості правомірності складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ОСОБА_4 правил дорожнього руху України не надав.
Матеріали справи не містять заперечень відповідача та обґрунтувань правомірності дій і рішень останнього.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі не відібрано пояснення у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановлено свідків правопорушення. До постанови про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП.
Наданий відповідачем відеозапис (файл 20161222201255000055) суд оцінює критично, оскільки правопорушення ним не зафіксовано, а відеозапис починається з моменту, коли інспектор поліції виходить з автомобіля поліції і підходить до зупиненого автомобіля BMW X5 держаний номерний знак НОМЕР_1, що позбавляє суд можливості застосувати цей доказ для об'єктивного встановлення обставин інкримінованого правопорушення. Інші докази відсутні.
Крім цього, у матеріалах справи міститься поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9137633 від 26.01.2016 страхувальника ОСОБА_2 щодо страхового забезпечення автомобіля BMW X5 держаний номерний знак НОМЕР_1 строком дії до 27.01.2017 (а.с.6).
Відтак, належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України та підтверджують вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, відповідачем не надано.
За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.
Відповідач відповідно до ст.78 КАС України не надав доказів в обґрунтування складання оскаржуваної постанови та вчинення позивачем порушення ПДР України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії інспектора поліції під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача не відповідають вимогам ст.ст.245, 280 КУпАП. Оскаржувана постанова відповідачем прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому відповідно до вимог ст.247, п.3 ст.293 КУпАП вказана постанова підлягає скасуванню.
Згідно з ч.3 п.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись статтями 7, 9, 73-77, 205, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, статтями 122, 245, 247 п.1, 280, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №540939 від 22.12.2016 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження по справі закрити.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м. Львова з дотриманням порядку ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1.
Відповідач: Управління патрульної поліції м.Львова Департаменту патрульної поліції, адреса: м.Львів, вул. Перфецького, 19.
Повне рішення суду складено 23.02.2018.
Суддя Р.С. Козюренко