03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Коренюк А.М.
№22-ц/796/2290/2018 Доповідач - Українець Л.Д.
Справа №753/17975/16
21 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:
судді-доповідача УкраїнецьЛ.Д.
суддів Шебуєвої В.А.,
ОніщукМ.І.,
за участю секретаря Федорчук Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення до кімнати квартири,-
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення до кімнати квартири.
У мотивування вимог посилався на те, що АДРЕСА_1 належить відповідачам на праві спільної часткової власності: ОСОБА_4 - 3/4 частини та ОСОБА_5 - 1/4 частина цієї квартири згідно договору купівлі-продажу від 09 серпня 2001 року.
Він є зареєстрованим її мешканцем з часу придбання, був заселений за згодою співвласників квартири як член сім»ї, має право на її користування, оскільки вважає, що квартира була набута й за участі його батьків.
Після смерті його матері - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачі не визнають його права користування спірною квартирою, вчиняють дії щодо чинення йому перешкод у користуванні житлом: винесли його речі в коридор загальнобудинкового користування, замінили замки у вхідних дверях.
З приводу захисту порушеного права на житло він неодноразово звертався до правоохоронних органів.
Враховуючи наведене та з усіма уточненнями просив суд, вселити його в окрему ізольовану кімнату площею 17,8 кв.м. АДРЕСА_1, в якій він проживав з батьками з часу придбання квартири, тобто з 2001 рокуіде знаходяться його речі.
Також просив стягнути з відповідачів 2800 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначає, що він був зареєстрованим в спірній квартирі з часу придбання, був заселений 04.09.2001 року за згодою власників квартири як член сім»ї.
Зміна сімейних відносин із власником житла у зв'язку зі смертю його батьків, які були зареєстровані разом з ним і проживали разом в окремій ізольованій кімнаті з часу її придбання у 2001 році, не позбавляє його права користування даним приміщенням, оскільки воно є зареєстрованим у визначеному законом порядку місцем його постійного проживання, де знаходяться його речі та особисте його майно та майно його батьків.
За таких обставин, позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення підлягають задоволенню.
Суд помилково не взяв до уваги ту обставину, що позивач не є власником квартири, лише зареєстрований в ній, а тому захисту підлягає виключно порушене його право користування спірним житлом та безпідставно у мотивувальній та резолютивній частинах зазначив про те, що захисту підлягає право власності відповідачів на квартиру.
Урахувавши вимоги ст.16 ЦК України, він обрав законний спосіб захисту порушеного права, який полягає у визнанні його права на проживання в жилому приміщенні, в якому він зареєстрований-з часу придбання його відповідачами.
Зауважує, що він не вимагає вселити його в квартиру, а просить суд визнати його право на проживання в житловому приміщенні де він за законом зареєстрований, тому просив суд вселити його в приміщення, яке є часткою квартири та є її складовою.
Тобто, вимога складається з вимог вселити в квартиру та не чинити перешкод у користуванні кімнатою, в якій за укладеною домовленістю між сторонами з 2001 року та встановленими правилами та домовленостями, він проживав та знаходяться його особисті речі та майно.
Суд не дослідив та не врахував, що зазначена вимога захищає не тільки його порушене право на проживання в цьому житловому приміщенні, а також право відповідачів та обмеження його права проживати в інших кімнатах.
У свою чергу, вселення в квартиру, без зазначення конкретного житлового приміщення, фактично провокує подальші спори та протиправні дії з боку відповідачів.
Крім того, суд не дослідив обставини зазначені в позовній заяві, а саме як була придбана квартира, законність реєстрації та проживання позивача в житловому приміщенні.
Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення їм поштових відправлень відповідно 5.02. 2018 року та 2.02.2018 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачу чиняться перешкоди у користуванні житлом як зареєстрованому мешканцю квартири, при цьому рішення суду про його виселення не приймалось, тому відповідно правових підстав для його вселення немає. Крім того, позивач не є членом сім»ї співвласників квартири.
Проте з таким висновком суду погодитися неможливо з огляду на наступне.
Судом встановлено, що АДРЕСА_1 належить відповідачам на праві спільної часткової власності: ОСОБА_4 - 3/4 частини та ОСОБА_5 - 1/4 частини згідно договору купівлі-продажу від 09 серпня 2001 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. (а.с.20-21 т.1)
З довідки, виданої Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» Дарницького району від 07.10.2016 року, в АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 (а.с.39 т.1)
Позивач зареєстрований в спірній квартирі з 04 вересня 2001 року за згодою співвласників квартири (а.с.39).
Зазначений факт відповідачами не оспорюється.
Таким чином, за згодою відповідачів, позивач набув право користування спірною квартирою.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, шляхом зняття з реєстраційного обліку задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - АДРЕСА_1 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а.с.16-18 т.1)
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, шляхом зняття з реєстраційного обліку відмовлено. (а.с.49-52 т.1)
Отже, станом на час розгляду справи право відповідача на користування спірною квартирою не визнано в судовому порядку припиненим, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Згідно ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Частинами 1,4 ст.156 ЖК передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Позивач не надав суду доказів укладення ним угоди про порядок користування квартирою при вселенні.
Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Оскільки підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідачі не визнають за ОСОБА_3 права користування спірною квартирою, вчиняють дії щодо перешкод у користуванні житлом, й встановлено, що право користування спірною квартирою є чинним, тому вимоги про вселення до АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про вселення в окрему ізольовану кімнату площею 17,8 кв.м. АДРЕСА_1, то вони не є доведеними.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та вселення ОСОБА_3 в АДРЕСА_1
Щодо вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2800 грн. слід зазначити наступне.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в матеріалах справи відсутні.
Як убачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_3 в суді першої інстанції представляли адвокат СоляникД.П. та представник за довіреністю та договором ОСОБА_9 (а.с.91,196-197,201 т.1)
Враховуючи те, що ст. 137 ЦПК України визначено розподіл витрат на правничу допомогу виключно адвоката, тому витрати понесені ОСОБА_3 на оплату послуг ОСОБА_9, який не є адвокатом задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу надану Соляником Д.П. слід зазначити наступне.
03 жовтня 2016 року між позивачем та адвокатом Соляником Д.П. укладено договір про надання правової допомоги в даній справі. (а.с.42 т.1)
03 жовтня 2016 року ОСОБА_3 здійснено оплату на виконання умов договору, а саме 900 грн. за вивчення матеріалів та підготовку позову до ОСОБА_4, ОСОБА_10 про виселення. (а.с.191 т.1)
Згідно калькуляції вартості послуг та часу витрачених на надання правової допомоги вбачається, що - на вивчення матеріалів справи та визначення правової позиції для підготовки позовної заяви затрачено 0,5 год., та вартість такої послуги становить 300 грн.; - на підготовку позовної заяви затрачено 1 год. та вартість такої послуги становить 600 грн. (а.с.192 т.1)
Згідно статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», в редакції, яка діяла на час оплати за договором про надання правової допомоги та подачі позову до суду, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Ураховуючи положення Закону України, в редакції, яка діяла на час оплати за договором про надання правової допомоги та подачі позову до суду, та кількість годин навивчення матеріалів справита складання позовної заяви сума для відшкодування складає 974,40 (мінімальна заробітна плата станом на 03.10.2016 року становить - 1450 грн.00 коп. * 40% /100%= 580 грн. * 1,5 год. = 870 грн.
Також адвокат Соляник Д.П. представляв інтереси позивача в засіданні від 23.02.2017 року з 12 год. 10 хв. до 12 год. 36 хв., тобто був присутній в судовому засіданні 26 хв. (а.с.44 т.1)
Відповідно статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», в редакції, яка діяла 23.02.2017 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року становив 1600 грн.
Отже, розрахунок проводиться за наступною формулою:
(26 хв./60хв = 0,43 год.) * 1600 грн. /100% * 40% = 275,20 грн.
Всього витрати на правничудопомогуадвоката, які підлягають стягненню складають 1145,20 грн. (870 грн. + 275,20 грн.), тобто з кожного відповідача слід стягнути по 572,60 грн.
Також відповідно частин 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов та апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 551,20 (ставка судового збору за немайнову вимогу - 0,4 розміру 1 прожиткового мінімуму) та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 826,80 грн. (150%, що підлягали сплаті при подачі позову), а всього 1378 грн., тобто по 689 грн. судового збору з кожного.
Керуючись статтями 109,156 ЖК, статтями 358,405 ЦК України, статтями 137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення до кімнати квартири задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_3 в АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5на користь ОСОБА_3 по 572,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката з кожного.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5на користь ОСОБА_3 по 689 грн. судового збору з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 лютого 2018 року.
Суддя-доповідач Л.Д. Українець
Судді В.А. Шебуєва
М.І. Оніщук