1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року,
за участі: прокурора представника власника майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , яке погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_5 , про накладення арешту на автомобіль у кримінальному провадженні № 32017100050000075.
В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що автомобіль не є майном, на відшукання якого прямо надано дозвіл слідчим суддею в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, а сам автомобіль хоча й був знаряддям можливого вчинення кримінального правопорушення, але не зберіг на собі його сліди чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому в задоволенні поданого клопотання слід відмовити.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року та задовольнити клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна, а саме автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 213», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 .
На думку автора апеляційної скарги, оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Прокурор, зокрема, зазначає, що вказаний вище автомобіль постановою слідчого від 11 січня 2018 року визнано речовим доказом, оскільки на ньому збереглися сліди та інші відомості, які можуть бути використані як доказ у межах кримінального провадження.
Додає, що сторона обвинувачення не погоджується із твердженням слідчого судді щодо того, що вказаний транспортний засіб не зберіг на собі сліди та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, адже саме у вказаному автомобілі вилучено речі, які мають відношення до кримінального правопорушення.
Крім того, прокурор зазначає, що існує вірогідність того, що вказаний транспортний засіб надалі може бути використаний у незаконній діяльності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив про її задоволення, доводи власника майна та його представника щодо необхідності залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 26 грудня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32017100050000075, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території ГБК «Мрія» в м. Києві ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з групою невстановлених осіб здійснюється зберігання з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв. Збут вказаних алкогольних напоїв здійснюється на ринках Оболонського району м. Києва.
Також встановлено, що для зберігання з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних виробів ОСОБА_7 та група невстановлених осіб використовують приміщення гаражу (гаражного боксу) № НОМЕР_2 в ГБК «Мрія» за адресою: м. Київ, вул. Медова, 9.
Приміщення гаражу (гаражного боксу) № НОМЕР_2 в ГБК «Мрія» за адресою: м. Київ, вул. Медова, 9 використовується для зберігання та фасування алкогольних напоїв у пластмасові ємкості об'ємом 5 літрів та в картонні коробки типу «bag in box» об'ємом 10 літрів.
Транспортування від місця зберігання до місць збуту фальсифікованих алкогольних напоїв здійснюється ОСОБА_7 за допомогою автомобіля Mercedes-Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_1 .
10 січня 2018 року проведено ряд слідчих дій, а саме проведено допити свідків та ряд обшуків в ході яких виявлено цех (виробництво) по незаконному виготовленню, зберіганню та транспортування з метою збуту алкогольної продукції, а саме виявлено та вилучено близько 3000 літрів фальсифікованої продукції.
В ході проведення допитів як свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та проведенні обшуку на підставі ухвали слідчого Оболонського районного суду м. Києва від 03 січня 2018 транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_3 , встановлено, що транспортування від місця зберігання до місць збуту фальсифікованих алкогольних напоїв здійснюється ОСОБА_7 за допомогою зазначеного автомобіля, який і належить останньому.
Обшук було проведено за адресою м. Київ вул. Медова, 9 в гаражному боксі № НОМЕР_2 в якому і здійснювалось незаконне виготовлення алкогольної продукції з метою подальшого її збуту.
В ході обшуку було вилучено транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 213, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , оскільки вищевказаний автомобіль є знаряддям та засобом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
11 січня 2018 року слідчий слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про арешт майна до Оболонського районного суду м. Києва.
15 січня 2018 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема і з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є, зокрема, і речові докази.
Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 213», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого, власника майна та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що автомобіль хоча й був знаряддям можливого вчинення кримінального правопорушення, але не зберіг на собі його сліди чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання.
Разом з тим, хоча до клопотання про арешт майна слідчий додав постанову про визнання речовим доказом, автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 213», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , однак жодним чином не обґрунтував можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, в самому клопотанні та в постанові органу досудового розслідування від 11 січня 2018 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні не міститься будь-якого обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України, вищевказаний автомобіль визнано речовим доказом.
Водночас колегія суддів звертає увагу і на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за ч. 1 ст. 204 КК України, зокрема, за фактом зберігання на території ГБК «Мрія» в м. Києві з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, однак прокурор у клопотанні не вказав, яке саме доказове значення може мати автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 213», номерний знак НОМЕР_1 , а тому неможливо погодитися із твердженнями прокурора в апеляційній скарзі, про те, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Також необхідно зазначити, що власнику вищевказаного автомобіля в даному кримінальному провадженні про підозру не повідомлено.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, слідчий, який звернувся з відповідним клопотанням, не врахував останні зміни, внесені до кримінального процесуального закону, та послався на правову підставу накладення арешту на майно передбачену ст. 170 КПК України в редакції, яка з 28 лютого 2016 року втратила чинність відповідно до Закону України № 1019-VІІІ від 18 лютого 2016 року, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що існує вірогідність подальшого використання вищезазначеного транспортного засобу у незаконній діяльності, то вони є лише припущенням сторони обвинувачення та не підтверджуються жодними доказами.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням прокурора, встановив належні правові підстави, передбачені ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на вказане майно, оскільки, як встановила колегія суддів, особа яка подала вищевказане клопотання, не довела необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, відмовляючи в задоволені вищевказаного клопотання діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, а тому доводи прокурора стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги, колегією суддів не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_5 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року, якою відмовлено, в задоволенні клопотання слідчого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , яке погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_5 , про накладення арешту на автомобіль у кримінальному провадженні № 32017100050000075 - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/906/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_12 Доповідач: ОСОБА_1