провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/1013/2018
справа №758/3921/15-ц
15 лютого 2018 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
судді-доповідача ПоліщукН.В.
суддів Білич І.М., Вербової І.М.
за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Декаленко В.С. 13 червня 2017 року у м.Києві, у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,-
В квітні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом, у якому просять визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів від державного акту на право приватної власності на землю від 01 червня 2000 року за №85-2-00436; визнати відсутність у ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,0056 га у відповідності до Абрису земельної ділянки, виготовленого ПП «ГЕОС» по АДРЕСА_2, якою на сьогоднішній день користуються позивачі.
Вимоги обґрунтовують тим, що вони є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у домоволодінні за адресою: м.Київ, АДРЕСА_2, по 71/100 та 29/100 часток відповідно.
Відповідачу належить суміжна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3.
З метою приватизації земельної ділянки позивачами замовлено проведення геодезичних робіт для визначення меж земельної ділянки у натурі.
Листом №1012 від 28 грудня 2007 року Комунальне підприємство «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» повідомило, що в результаті виконання робіт встановлено, що межа земельної ділянки згідно з даними розмірів вказаного підприємства (на плані винесені зеленим кольором) відрізняються від межі, яка занесена в базу даних земельного кадастру (на плані показано синім кольором). Межа суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 (на плані показано червоним кольором) не співпадає з межею встановленої по матеріалам комунального підприємства. Крім того, комунальне підприємство пояснило, що проблема полягає у тому, що при виготовленні державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_3 були допущені помилки в координатах із суміжною межею.
Зазначене призвело до неможливості оформлення прав на землю.
В жовтні 2011 року позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, за наслідками розгляду якого 17 серпня 2012 року судом прийнято постанову та вирішено:
- визнати неправомірними дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) та КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» щодо невиготовлення та невидачі позивачам державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2;
- зобов'язати КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» в межах повноважень, у спосіб та строк, визначені законодавством, провести дії з виготовлення технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, за умови, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 є чинним.
- зобов'язати КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» передати технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, на розгляд до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА).
- зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) на підставі поданої КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, розглянути питання щодо видачі позивачам державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, у строк та порядку, визначені законом.
Постанова пред»явлена до виконання, проте виконана не була.
У 2014 році позивачами замовлено у ПП «ГЄОС» Технічний звіт по відновленню зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 (обліковий номер 85:635:0017). Під час виконання топографо-геодезичних робіт по встановленню меж земельної ділянки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 Подільського району м.Києва встановлено:
- що при нанесенні точок повороту та межі державного акту, зареєстрованого 2012 року згідно свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 не співпадають з точками повороту та межею земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_7, ОСОБА_5 відповідно до матеріалів відведення 1956 року, матеріалів інвентаризації 2009 року.
- лінії державного акту ОСОБА_2 проходять по господарській споруді ОСОБА_3 - дана споруда зазначена на плані 1955 року.
- площа земельної ділянки ОСОБА_3, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2, дорівнює 56 кв.м.
Посилаючись на викладені обставини, позивачі зазначають, що при видачі власнику земельної ділянки по АДРЕСА_3 - ОСОБА_8, правонаступником якого є ОСОБА_2, державного акта на право власності на земельну ділянку, відбулось порушення їхніх прав, відтак цей акт є недійсним та підлягає скасуванню.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 13 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_4 від 01 грудня 2000 року, виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку по АДРЕСА_3 у м.Києві, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 15 грудня 2011 року, виданого державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованим за №2-224. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі посилається на те, що вирішуючи про розгляд справи заочно, суд не постановив відповідної ухвали та не надіслав її на адресу відповідача; відповідач належним чином не повідомлений про заочний розгляд справи.
Зазначає, що судове засідання, у якому ухвалено оскаржуване рішення, проведено за відсутності осіб, які беруть участь у справі, проте в матеріалах справи наявна заява від представників позивачів про розгляд справи за їх відсутності та відсутності заперечень проти ухвалення заочного рішення, яка не зареєстрована судом відповідно до інструкції з діловодства.
Вказує, що судом не застосовано ч.8 ст.79-1 ЗК України та ст.107 ЗК України.
Посилається на бездіяльність позивачів у питанні виконання рішення адміністративного суду, а саме не звернення до правонаступників зобов»язаних осіб.
Посилається на відсутність вини землекористувача по АДРЕСА_3 у м.Києві під час оформлення права власності на землю.
Вказує, що, починаючи з 1950 року, між родичами сторін склався порядок користування земельними ділянками із відповідними межами, будь-яких претензій не виникало. Зазначає про пропуск позивачем строків позовної давності.
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні представники скаржника ОСОБА_9, ОСОБА_10 доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Представники позивачів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Представник третьої особи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради в судове засідання не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_12 вказав про належне повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції; зазначає, що не застосування ст.107 ЗК України не є підставою для скасування рішення суду, відповідач фактично визнає помилковість виданого державного акту. В частині строків позовної давності представник зазначив, що такий строк не є пропущеним, оскільки позивачі усвідомили, що цей акт порушує їхні права лише після отримання постанови про закінчення виконавчого провадження від 13 січня 2014 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_3 є власником 71/100 частини будинку АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 13 березня 2003 року.
ОСОБА_5 є власником 29/100 частин будинку АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 17 липня 2003 року.
Власником сусіднього домоволодіння, земельної ділянки площею 0,0676 га, по АДРЕСА_3 в м.Києві є ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеним ОСОБА_8
За час життя ОСОБА_8 набув у власність земельну ділянку площею 0,0676 га по АДРЕСА_3 в м.Києві, на підтвердження чого йому 01 червня 2000 року виданий Державний акт на право власності на землю НОМЕР_4.
Земельна ділянка за адресою: м.Київ, АДРЕСА_2 у власності позивачів не перебуває, проте згідно Розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 10 жовтня 1997 року №1604 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування жилих і господарських будівель» зі змінами, внесеними на підставі рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року №407/1817, передана у спільну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за цією адресою.
На підставі рішення №407/1817 позивачі набули права виготовляти технічну документацію для отримання державного акту на земельну ділянку, проте, внаслідок технічної помилки, допущеної при виготовленні Державного акту на суміжну земельну ділянку по вул. АДРЕСА_3 в м.Києві, виданого ОСОБА_8, позбавлені можливості реалізувати таке право.
З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звертались з позовом до ОСОБА_8, Головного управління земельних ресурсів КМДА про визнання недійсним Державного акту від 01 червня 2000 року, виданого на ім"я ОСОБА_8, визнання права власності за позивачами на земельну ділянку у відповідних розмірах, зобов"язання ГУЗР КМДА видати державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: м.Київ, АДРЕСА_2 розміром 0,0426 га ОСОБА_3 та за тією ж адресою розміром 0,0174 га ОСОБА_5
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Окрім того, з матеріалів справи також убачається, що позивачі зверталися до Окружного адміністративного суду міста Києва, який постановою від 17 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року, визнав неправомірними дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» щодо не виготовлення та невидачі Позивачам державних актів на право приватної власності на ділянку за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язав комунальне підприємство «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» в межах повноважень, у спосіб та строк, визначені законодавством, провести дії з виготовлення технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, - за умови, що акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, є чинним; зобов'язав комунальне підприємство «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» передати технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, - на розгляд до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ї міської державної адміністрації; зобов'язав Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі поданої комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2, - розглянути питання щодо видачі Позивачам державних актів земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, - у строк та порядку, визначених законом (т. 1, а.с. 20-26).
Звертаючись із цим позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акта, позивачі посилаються на те, що при видачі 01 червня 2000 року власнику земельної ділянки по АДРЕСА_3 в м.Києві ОСОБА_8 Державного акта на право власності на земельну ділянку відбулось порушення їхніх прав, оскільки під час виготовлення ПП "ГЄОС" Технічного звіту по відновленню зовнішніх меж земельної ділянки, а також Абрису земельної ділянки допущені технічні помилки в координатах суміжних меж.
За змістом ст.17 ЗК України 1990 року (в редакції, яка була чинною на час прийняття рішення Київською міською радою) передача земельних ділянок у приватну власність провадилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Відповідно до ст.22 ЗК України 1990 року (в редакції, яка була чинною на час видачі спірного державного акта) право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України в редакції, яка була чинною на час видачі спірного державного акта), та виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Рішення суду першої інстанції про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю мотивовано тим, що такий акт видано з допущенням технічних помилок, що перешкоджає позивачам у реалізації їхніх прав на земельну ділянку.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції не встановив коло суб"єктів спірного матеріального правовідношення, залишив поза увагою, що державний акт є документом, що посвідчує право власності й видається на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а скасування державного акта на право приватної власності на ділянку залежить від доведення незаконності рішення цього органу.
Відтак, ухваливши рішення про визнання недійсним Державного акта про право на землю за позовом до відповідача ОСОБА_8, суд фактично вирішив питання про права та обов"язки особи, яка не була залучена до участі у справі в якості особи, що має відповідати за таким позовом .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що само по собі визнання недійсним державного акту на право на земельну ділянку є законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав, проте спір має бути вирішено за участю органу, до повноважень якого віднесено прийняття рішення щодо видачі такого акту.
За змістом пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов"язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов"язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Доводи апеляційної скарги в частині застосування строків позовної давності та положень ст.ст. 79-1, 107 ЗК України не перевіряються, оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, що є безумовною підставою для прийняття такого судового рішення.
Порушень порядку заочного розгляду справи, які давали б самостійну підставу для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до ст.382 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 133,98 грн. з кожного на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381, 383, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, м.Київ, АДРЕСА_2) та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3, м.Київ, АДРЕСА_3) по 133,98 грн. з кожного на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 лютого 2018 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
І.М. Вербова