22 лютого 2018 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року про повернення адвокату ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 скарги на бездіяльність старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління Служби безпеки України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, -
за участю представника ОСОБА_6 ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року адвокату ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 повернуто скаргу на бездіяльність старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління Служби безпеки України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що адвокат ОСОБА_5 09 лютого 2018 року звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка допущена останнім в червні 2017 року, відтак, на думку слідчого судді, скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, та особа, яка її подала, не порушила питання про поновлення пропущеного строку на оскарження бездіяльності слідчого.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За доводами апеляційної скарги слідчий суддя безпідставно повернув йому скаргу, оскільки 30 червня 2017 року в результаті проведеного обшуку в квартирі ОСОБА_6 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено майно, що є його власністю. 07 лютого 2018 року він звернувся до слідчого з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, проте відповіді про результати розгляду його клопотання немає, а тимчасово вилучене майно не повернуто.
У зв'язку з чим 09 лютого 2018 року він звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна. Апелянт вважає, що строк на подачу скарги на бездіяльність слідчого ним не пропущений, оскільки, на його думку, строк оскарження потрібно обчислювати з 07 лютого 2018 року, коли він звернувся до слідчого з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що рішення слідчого судді щодо обчислення строків на звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна не узгоджується з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року.
Заслухавши суддю - доповідача, представника особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_7 , який просив задовольнити скаргу, вивчивши матеріали провадження за скаргою, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів провадження за скаргою, 09 лютого 2018 року адвокат ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Як зазначено в ухвалі слідчого судді, скарга адвоката ОСОБА_5 подана після закінчення строку на оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, і особа, яка її подала, не порушила питання про поновлення пропущеного строку.
З таким висновком не погоджується колегія суддів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна.
Положеннями ч. 1 ст. 304 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, передбачені вищевказаною нормою закону, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що бездіяльність з неповернення майна відноситься до категорії триваючих.
Частина 5 ст. 171 КПК України встановлює обов'язок слідчого, прокурора подати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна та за умови не виконання такого обов'язку у зазначених суб'єктів виникає інший обов'язок - негайно повернути особі вилучене майно, строк виконання якого не обмежуються в часі, а отже, моментом завершення виконання такого обов'язку є винятково його виконання.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що підстав для повернення скарги адвокату ОСОБА_5 з підстав пропуску ним строку звернення з такою скаргою немає, оскільки така бездіяльність має лише початковий момент, однак не має кінцевого строку.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, під час якого підлягає перевірці, окрім цього і обґрунтованість доводів, викладених апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року про повернення адвокату ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 скарги на бездіяльність старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління Служби безпеки України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3