печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39336/17-к
19 лютого 2018 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю слідчої: ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
представника заявника ОСОБА_5
власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/6049/17-к.
10.07.2017 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 в порядку ст. 174 КПК України.
Суб'єкт звернення у вимогах даного клопотання просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року, на земельну ділянку площею 0,055 га кадастровий номер 3222487200:04:007:5034, належної на праві власності ОСОБА_6 , яка знаходиться в обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «Круглик».
Мотивуючи означене клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, а тому при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.
У судовому засіданні особа, яка звернулася із клопотанням ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_4 вимоги визначені у клопотанні про скасування арешту майна підтримали, просили задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в ньому.
Особа, за клопотанням якої було арештовано майно у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином. До суду слідчий відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_7 направила заперечення, в яких просила відмовити в задоволення заявленого клопотання, вказавши на обґрунтованості накладення та подальшого збереження арешту майна.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення особи, яка звернулася із клопотанням, її представника, дослідивши матеріали провадження, приходить до наступного висновку.
Слідчим управлінням прокуратури Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110200000022 від 26.06.2014 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Києво-Святошинської районної державної адміністрації, що спричинило тяжкі наслідки.
В рамках означеного кримінального провадження ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2017 накладено арешт на земельні ділянки, в тому числі на земельну ділянку кадастровий номер 3222487200:04:007:5034, які були вилучені з земель лісового фонду, знаходяться в 150, 151 кварталі ДП «Боярська лісова дослідна станція» Національного університету біоресурсів і природокористування України в адміністративних межах Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носить у собі тимчасовий характер.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно положенням ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. У рішенні Європейського суду по справі «Мороко проти Російської Федерації» від 12.06.2008, Судом зазначається: «Попередні положення не зменшують права держави забезпечувати виконання таких законів, які їй видаються необхідними для здійснення контролю за використанням власності відповідно до загальних інтересів чи для забезпечення сплати податків чи інших зборів та штрафів».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Положення ч. 10 ст. 170 КПК України декларують, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, як вбачається із матеріалі впровадження за клопотання про скасування арешту майна, ОСОБА_6 придбала земельну ділянку за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 19.06.15 року у ОСОБА_8 .
Будь-яких доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення слідчому судді не надано, за досить тривалий час досудового розслідування остання до слідчого не викликалась, цивільного позову до неї не пред'являлось.
Так, вище наведене вказує на те, що відношення до розслідуваного кримінального провадження ОСОБА_6 не має, арештована земельна ділянка перебуває у законному володінні ОСОБА_6 .
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що слідчим, на даній стадії досудового розслідування не доведено, що є необхідність у продовженні забезпечення кримінального провадження, як арешту земельної ділянки, з чим кримінально процесуальний закон пов'язує можливість скасування арешту майна.
З урахуванням загальних засад кримінального провадження, таких як, верховенство права, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, оскільки відсутні у кримінальному провадженні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у мирне володіння ОСОБА_6 належним їй майном.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-175, 309 КПК України,-
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року №757/6049/17-к на земельну ділянку площею 0,055 га кадастровий номер 3222487200:04:007:5034, належної на праві власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №169919332224).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1