ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22529/17
провадження № 2/753/2685/18
"22" лютого 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Комаревцевої Л.В.
з секретарем- Гаврилюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а в цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", про визнання припиненими правовідносин за договором поруки та іпотечним договором,
У квітні 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» про визнання припиненими правовідносин за договором поруки та іпотечним договором.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що правовідносини за договором поруки №389-1 від 01.06.2007 та іпотечним договором, укладеними між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк» є припиненими, оскільки ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Сіріус Плюс» боржника за основним зобов'язанням: договором про відкриття кредитної лінії. У зв'язку з чим позивач звернулася до суду з вимогою про визнання припиненими правовідносин за договором поруки та іпотечним договором.
Заочним рішення суду від 22.06.2017 позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» про визнання припиненими правовідносин за договором поруки та іпотечним договором - задоволено. Ухвалою суду від 17.10.2017 скасовано заочне рішення від 22.06.2017 по зазначеній справі, справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Заперечуючи проти позову відповідач вказав що заявлений позов не підлягає задоволенню, зважаючи на підстави, викладені в письмових запереченнях.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку, надав до суду письмові заперечення на позов.
Беручи до уваги заяву позивача про розгляд справи без її участі та заперечення, надані представником відповідача суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наданими доказами.
Суд, вивчивши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2007 між відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк», правонаступником по всіх правах та обов'язках якого виступає публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сіріус Плюс» було укладено договір про відкриття кредитної лінії №389, за умовами якого банк надав позичальнику, а останній зобов'язався повернути кредитні кошти в сумі 1 200 000,00 грн. не пізніше 28.05.2009 та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах зазначених договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 01.06.2007 між ПАТ «Український Професійний Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №389-1, згідно з умовами якого остання взяла на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед Банком як солідарний боржник по договору про відкриття кредитної лінії №389 від 01 червня 2007 року (п. 1.2. Договору поруки).
01.06.2007 в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище договором про відкриття кредитної лінії було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстровано в реєстрі №4913. Предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку майна (квартири загальною площею 124,3 кв.м., житловою площею 74,10, що розташована за адресою: АДРЕСА_1) в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем. Відповідач вказує, що у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Банк був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
12.10.2012 рішенням Дарницького районного суду м. Києва стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Сіріус Плюс» та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УПБ» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 389 від 01.06.2007 р. в розмірі 1 614 910,43 грн. та судові витрати у розмірі 2 450,00 грн.
26.12.2012 ухвалою Апеляційного суду міста Києва рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12.10.2012 р. залишено без змін.
29.05.2013 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишено без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12.10.2012 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2012, рішення звернуто до примусового виконання.
Разом з тим, в ході примусового виконання судового рішення Дарницького районного суду міста Києва, Господарським судом Київської області, ухвалою від 15.10.2015 р. у справі № 911/4091/15 було порушено провадження у справі про банкрутство щодо Позичальника Банку - ТОВ «Сіріус Плюс».
Відповідач вказує, що 11.01.2016 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зі змісту якого вбачається, що 11.01.2016 р. постановою Господарського суду Київської області у справі № 911/4091/15 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо Позичальника.
На підставі зазначених обставин та керуючись положеннями статей 1, 23, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ПАТ «УПБ» звернулося до Господарського суду Київської області із заявою з грошовими вимогами до боржника, які були визнані Господарським судом Київської області та включені до реєстру вимог кредиторів боржника - банкрута.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31 серпня 2016 року ТОВ «Сіріус Плюс» ліквідовано та зобов'язано державного реєстратора та орган державної статистики за місцем знаходження Боржника провести державну реєстрацію припинення юридичної особи шляхом внесення відомостей про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В своїй позовній заяві Позивач посилається на приписи статей 11, 553, 559, 609 Цивільного кодексу України, якими на думку скаржника регламентовано припинення поруки у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - Боржника за зобов'язанням. Однак, такі доводи безпідставні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За частиною першою статті 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 598, статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом з тим, рішенням суду встановлено порушення зобов'язання боржником - ТОВ «Сіріус Плюс та стягнуто з останнього та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УПБ» кредитну заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1 614 910,43 грн. та судові витрати у розмірі 2 450,00 грн.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України, однією з основних засад судочинства є обов 'язковість рішень суду.
За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином, положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.
Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.
Отже, оскільки право на стягнення з поручителя заборгованості (шляхом звернення до суду з позовом, за результатами розгляду справи за яким ухвалено судове рішення про стягнення цієї заборгованості з поручителя) було реалізоване кредитором до ліквідації боржника - Позичальника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов'язання поручителя.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 6-172цс15 та у постанові Верховного суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-2013цс16, правова позиція у яких встановлює, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.
Таким чином, враховуючи, що зобов 'язання ОСОБА_2 щодо боргу за кредитом виникло, у тому числі і на підставі рішення суду (що було прийняте до порушення провадження у справі про банкрутство Позичальника) - підстави для визнання поруки припиненою - відсутні.
Щодо безпідставності доводів Позивача про припинення іпотеки у зв'язку з ліквідацією юридичної особи.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Разом з тим, відповідно до положень п. 2 Іпотечного договору, іпотекою забезпечується виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 389 від 01.06.2007 р.
В свою чергу, судовим рішенням було встановлено обов'язок ОСОБА_2 щодо виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 389 від 01.06.2007 р., відтак обов'язок Позивача щодо виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виник, у тому числі з судового рішення.
Проте, заборгованість станом на 15.11.2017 р. (дата відступлення права вимоги) за вказаним кредитним договором погашена на була, отже іпотека не може вважатись припиненою у зв'язку з припиненням основного зобов'язання шляхом його виконання, як про це зазначає Позивач.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, на підставі зазначених норм, у тому числі з урахуванням наведених вище позицій Верховного суду України, іпотека не може вважатись припиненою.
В обґрунтування своїх доводів Позивач посилається на те, що зі змісту ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2016 р. по справі № 911/4091/15 вбачається, що усі вимоги до боржника - банкрута (Позичальника), у тому числі вимоги ПАТ «УПБ», вважаються погашеними, зазначаючи, що Банк реалізував своє право на пред'явлення вимоги до боржника.
Проте, такі доводи жодним чином не свідчать про погашення обов'язку ОСОБА_2 перед Банком.
Так, на момент порушення провадження у справі про банкрутство щодо Позичальника - ТОВ «Сіріус Плюс» було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище рішення Дарницького районного суду міста Києва.
В силу приписів пункту 7 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент визнання боржника - ТОВ «Сіріус Плюс» банкрутом), виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.
Відповідно до частини 4 цієї ж статті, постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Згідно з положеннями частини 3 статті 10 зазначеного Закону, безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження.
Вказане свідчить про те, що законодавцем визначено інший порядок стягнення заборгованості з боржників - банкрутів.
Положеннями статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено черговість задоволення кредиторських вимог до боржника - банкрута.
Разом з тим, частиною 5 цієї статті встановлено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Так, зі змісту ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2016 р. по справі № 911/4091/15, на яку посилається Позивач, вбачається, що вимоги банку саме до ТОВ «Сіріус Плюс» не задоволені у зв'язку з недостатністю майна, і в силу приписів ч. 5 статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважаються погашеними. Тобто, вимоги Банку до ТОВ «Сіріус Плюс» не задоволені, оскільки фактичного виконання Банком отримано не було, а відтак сама кредитна заборгованість є не погашеною.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", про визнання припиненими правовідносин за договором поруки та іпотечним договором.
Керуючись ст.ст. 2, 10,18, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 247, 265, 354, 417 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", про визнання припиненими правовідносин за договором поруки та іпотечним договором - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 22 лютого 2018 року.
Суддя Комаревцева Л.В.