Справа № 761/17859/17
Провадження № 2-а/761/89/2018
22 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Кривошиї Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В травні 2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки № 10.1-39-203 від 02 листопада 2016р. Державного підприємства обслуговування повітряного руху України;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із розрахунку 74 % від грошового забезпечення для обчислення пенсії з 01 липня 2016р. на підставі довідки № 10.1-39-203 від 02 листопада 2016р. Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугою років з 01 липня 2016р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він під час проходження служби, наказом Міністра оборони України № 386 від 12 липня 2002р. був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, де проходив службу на різних посадах, та отримував грошове забезпечення. Наказом Генерального директора ДП ОПР України №491/о від 12 жовтня 2006р. позивач виключений зі списків особового складу Украероцентру ДП ОПР України. 12 жовтня 2006р. позивачу було призначено пенсію за вислугу років в розмірі 74% грошового забезпечення. Позивач дізнався, що у ДП ОПР України сталось підвищення грошового забезпечення військовослужбовців і ним було отримано довідку № 10.1-39-203 від 02 листопада 2016р. про розмір грошового забезпечення за займаною посадою у державному підприємстві та була спрямована до відповідача з метою здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку зі зміною грошового забезпечення. проте, відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що немає підстав для перерахунку пенсії. Позивач вважає дії відповідача незаконними, та такими, що порушують його права, а тому вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.
До судового засідання представник позивача подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, заявлені позовні вимоги сторона підтримує в повному обсязі.
Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, свого представника в судове засідання не направив, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, пояснення чи заперечення на заявлені вимоги до суду не надійшли, а тому суд на підставі положень ст. 205 КАС України продовжив розгляд справи у відсутність відповідача.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує з 12 жовтня 2006р. пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як свідчать матеріали справи позивач є полковником запасу та проходив військову службу, під час якої наказом Міністра оборони України № 386 від 12 липня 2002р. був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, де проходив службу на різних посадах, та отримував грошове забезпечення.
Наказом Генерального директора ДП ОПР України №491/о від 12 жовтня 2006р. позивач виключений зі списків особового складу ДП ОПР України з посади провідного інженера групи науково - дослідних робіт з CNS та ATM науково - дослідницького відділу Центру підвищення кваліфікації Украероруху.
12 жовтня 2006р. позивачу було призначено пенсію за вислугу років в розмірі 74% грошового забезпечення.
Відповідно довідки № 10.1-39-203 від 02 листопада 2016р. розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою, яку обіймав позивач перед звільненням, згідно з нормами, чинними з 01 липня 2016р. становить: посадовий оклад - 10520,0 грн.; оклад за військовим званням - 135,00 грн.; надбавка за вислугу років у розмірі 40% від ПО - 4262,0 грн., всього розмір грошового забезпечення на місяць - 14917,0 грн.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом про перерахунок призначеної йому пенсії на підставі зазначеної вище довідки.
Відповідачем в листі від 23 грудня 2016р. повідомлено позивачу про відсутність підстав для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії, зважаючи на те, що КМУ не приймалось рішення про підвищення хоча б одного виду грошового забезпечення військовослужбовців.
За положеннями ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Таким чином, правовою підставою для здійснення перерахунку, є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 4 постанови КМУ від 19 липня 1999р. № 1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» передбачено, зокрема, що грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Украероруху, потрібно здійснювати у порядку, визначеному постановою КМУ від 07 лютого 2001р. № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та цивільних установ».
Відповідно до п. 80 Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001р., пенсійне забезпечення звільнених в запас або у відставку відряджених військовослужбовців здійснюється на загальних підставах, передбачених для військовослужбовців.
За правилами п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою КМУ від 13 лютого 2008р. № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення КМУ про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 5 постанови КМУ від 07 листопада 2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у відповідних випадках.
Зважаючи на викладене КМУ делегував керівникам державних органів своє право визначати розміри посадових окладів, а тому наказ Украероруху, яким збільшено розмір посадових окладів військовослужбовців, відряджених до Украероруху, є підставою для перерахунку пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки змінює розмір однієї із складових грошового забезпечення зазначених осіб.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 10 травня 2016р. в справі № 522/19979/14-а.
Також КМУ своєю постановою від 11 лютого 2009р. № 74 вніс зміни до пункту 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зазначив, зокрема, що особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені зі служби у зв'язку із виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсії проводиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011р. по справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1280, 0 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України; ст. ст. 3, 19, 22, 46, 58 Конституції України; ст. ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16) про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії згідно довідки №10.1-39-203 від 02 листопада 2016р. про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 74 відсотки від грошового забезпечення для обчислення пенсії з 01 липня 2016р. на підставі довідки №10.1-39-203 від 02 листопада 2016р. про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, з урахуванням вже сплачених сум.
.
Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1280,0 /одна тисяча двісті вісімдесят/ грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 22 лютого 2018р.
Суддя: