Справа № 761/22482/15-к
Провадження № 1-кп/761/173/2017
10 листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
під час судового розгляду в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва кримінального провадження № 42015000000001454, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 липня 2015 року відносно обвинувачених:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин, Чернігівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (згідно акту), що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340; ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 122 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Могилів-Подільський, Вінницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340; ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 122 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Ніжин, Чернігівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340; ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Судом присяжних проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 122 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
У зв'язку з неможливістю закінчити судовий розгляд до закінчення дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , тобто до 11 листопада 2017 року, у відповідності з вимогами ст. 331 КПК України головуючим на обговорення учасників судового розгляду поставлено питання доцільності продовження строку дії даного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять суд продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного відносно зазначених обвинувачених, з урахуванням того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати та не зменшились.
Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_11 , просили суд не продовжувати дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та змінити його на інший, більш м'який, а саме на домашній арешт.
Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу.
Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд, керуючись принципом правової визначеності, приходить до наступного висновку.
Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.
Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.
Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).
Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).
Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).
Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Вказані підстави враховані у національному законодавстві.
Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_9 та ОСОБА_12 переховуватися від суду, головуючий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів можуть вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_9 та ОСОБА_12 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке, у разі визнання їх вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.
При цьому на думку суду наявність у обвинувачених сімейних зв'язків, постійного місця проживання тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Співставлення негативних для обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_12 наслідків переховування у вигляді їх покарання у невизначеному майбутньому, тобто після їх можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Крім того, враховуючи фактичні обставини за яких ОСОБА_10 та ОСОБА_9 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, головуючий вважає доведеним наявність ризику, щодо можливості незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.
Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до їх особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, вважаю за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на строк 60 днів, тобто до 08 січня 2018 року включно.
Керуючись ст.ст. 183, 331, 372 КПК України, головуючий суддя у справі,
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 08 січня 2018 року включно.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 08 січня 2018 року включно.
Копію ухвали направити для виконання до ДУ "Київський слідчий ізолятор".
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя