Провадження №2/760/2683/18
В справі № 760/24386/17
/ заочне/
12 лютого 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря - Гак Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 2 257, 78 гр. страхового відшкодування в порядку регрессу та 440, 00 гр. витрат на послуги аварійного комісара.
Посилається в позові на те, що 13 листопада 2014 року на вул. Туполєва - Салютна в м. Києві з вини відповідача, який керував автомобілем НОМЕР_1, сталася дорожньо - транспортна пригода.
На дату скоєння пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було залучено аварійного комісара для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, у зв'язку з чим були понесені витрати в розмірі 440, 00 гр.
В результаті дорожньо - транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, цивільно - правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ «Український страховий дім», відповідно до Полісу № АІ/1647929 строком дії з 20 жовтня 2014 року по 19 жовтня 2015 року.
Відповідно до звіту №10648 від 30 грудня 2014 року, складеного ТОВ «ЕАК «Довіра», розмір завданих збитків склав 2 709, 34 гр., в тому числі з ПДВ в розмірі 451, 56 гр.
Відповідно до п. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» ПДВ не є прямим збитком, розмір регламентної виплати склав 2 257, 78 гр.
15 грудня 2014 року потерпілий повідомив МТСБУ про настання страхового випадку, а 02 червня 2015 року звернувся до МТСБУ з заявою про вилату страхового відшкодування.
05 червня 2015 року потерпілому було перераховано суму страхового відшкодування.
Оскільки відповідач не відшкодував шкоду потерпілому в добровільному порядку, просить позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, подав до суду заяву, якою просить розглядати справу в його відсутності.
Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
Про причину неявки суд до відома не поставив.
Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з п.п. «а» п. 41.1. ст.41 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Судом встановлено, що 13 листопада 2014 року на перехресті вул. Туполєва - Салютна в м. Києві відповідач, керуючи транспортним засобом марки «Нісан», д.н.з. НОМЕР_3, не дотримався Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_4, який належить ОСОБА_2, отримав механічні пошкодження.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1647929, автомобіль НОМЕР_4, власником якого є ОСОБА_2, застраховано цивільно-правову відповідальність власника в ПрАТ «Київський страховий дім» терміном дії з 20 жовтня 2014 року по 19 жовтня 2015 року.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року винним у дорожньо-транспортної пригоди був визнаний відповідач.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.
Такими чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.
Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до Звіту №10648 від 30 грудня 2014 року, складеного ТОВ «ЕАК «Довіра», розмір завданої власнику автомобіля НОМЕР_5 шкоди становить 2 709, 34 гр. з врахуванням ПДВ.
Крім того, позивачем було понесені витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 440, 00 гр., що підтверджується платіжним дорученням №09305 від 14 лютого 2015 року.
/ а. с. 9 - 19 /
На підставі заяви власника автомобіля від 02 червня 2015 року, наказу МТСБУ №2833 від 04 червня 2015 року ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування в розмірі 2 257, 78 гр., що підтверджується платіжним доручення №52833 від 05 червня 2015 року.
/ а.с. 8; 21 - 22/
Крім того, позивачем було залучено аварійного комісара для визначенні причин настання страхового випадку та розміру збитків, в результаті чого МТСБУ понесло витрати в розмірі 440, 00 гр., що підтверджується платіжним дорученням №9305 від 14 лютого 2015 року.
Залучення позивачем аварійного комісара відповідає вимогам п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
/ а. с. 19
Відповідно до пункту 38.2.1 ст.38 вище приведеного Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Враховуючи викладене вище, виплату позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, яка мала місце з вини відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.
Виходячи з цього суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 600, 00 гр. судового збору.
Керуючись ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. ст. 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -284 ЦПК України, суд
Позов задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 2 697, 78 гр. шкоди в порядку регрессу та 1600, 00 гр. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 22 лютого 2018 року.
Суддя Л.А.Шереметьєва