Справа № 639/418/18
Провадження № 1-в/639/222/18
20 лютого 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника ХВК №18 ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Харкові клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп'янськ Харківської області, громадянина України, українця, не одруженого, до арешту не працюючого, проживаючого до арещту за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком апеляційного суду Харківської області від 10.03.2006 року за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 187, п. п 6, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, відбуваючого покарання в Холодногірській виправній колонії №18,-
До Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до вимог ст. 81 КК України звернувся засуджений ОСОБА_5 .
У судовому засіданні ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.
Вислухавши думку прокурора, пояснення засудженого та його захисника, вивчивши матеріали судової справи та особової справи засудженого, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. За змістом даної норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
Вимогами п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії (п.13 постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року).
Згідно положень п.17 вказаної постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року, суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Суд зазначає, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
З наданих до суду матеріалів вбачається, що вироком апеляційного суду Харківської області від 10.03.2006 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.01.2016 року ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з 28.10.2005 року по 04.07.2006 року за вироком апеляційного суду Харківської області від 10.03.2006 року зараховано за правилами ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання.
Початок строку відбування покарання рахується з 28.10.2005 року, кінець строку відбування покарання 22.02.2019 року. На момент розгляду клопотання ОСОБА_5 відбув 12 років 11 місяців 28 днів, лишилось 1 рік 2 дні.
Як вбачається з характеристики засудженого, ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 28.10.2005 року. З 02.11.2005 року по 24.06.2006 року перебував в установі виконання покарань (№27) м. Харкова, заохочень не мав, до праці не залучався.
З 24.06.2006 року по 13.07.2006 року перебував у Лук'янівському слідчому ізоляторі м. Києва, заохочень не мав, до праці не залучався.
З 13.07.2006 року по 27.07.2006 року перебував в установі виконання покарань (№27) м. Харкова, заохочень не мав, до праці не залучався.
З 27.07.2006 року відбуває покарання у Холодногірській ВК №18. За час відбування покарання режим тримання порушував, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності 15 разів, стягнення погашені у встановленому законом порядку. На теперішній час, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Підтримує родинні стосунки з рідними шляхом листування, телефонних розмов та побачень, отримує посилки і бандеролі. Згідно вироку суду має судові витрати на суму 2583, 08 грн. та цивільний позов на суму 1853,00 грн., який не відшкодовано.
30.07.2014 року комісією установи з розгляду заохочувальних норм до засуджених, розглядалося питання про застування статей 100,101 КВК України, згідно висновку комісії засудженому відмовлено з особистої заяви у застосуванні ст. ст.100,101 КВК України.
04.03.2015 року комісією установи з розгляду заохочувальних норм до засуджених, розглядалося питання про застування статті 82 КК України, згідно висновку комісії засудженому відмовлено з особистої заяви у застосуванні статті 82 КК України.
24.06.2016 року комісією установи з розгляду заохочувальних норм до засуджених, розглядалося питання про застування статті 81 КК України, згідно висновку комісії засудженому відмовлено у застосуванні статті 81 КК України.
Суд зазначає, що сам по собі факт сумлінного ставлення засудженого до праці та задовільного реагування на заходи виховного впливу, не може служити переконливою підставою для висновку про те, що засуджений виправився та не буде продовжувати вчиняти нові злочини. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Згідно довідки про заохочення та стягнення, ОСОБА_5 за час відбування покарання має 16 заохочень, проте мав 15 стягнень, а саме: 04.06.2007 року, 27.12.2007 року, 23.12.2011 року у виді догани та 25.05.2012 року, 02.04.2013 року у виді поміщення до ДіЗО за паління у невідведеному для цього місці; 24.09.2007 року у виді попередження за незаправлене спальне місце; 29.12.2008 року та 04.04.2009 року у виді поміщення до ДіЗО за зберігання заборонених предметів; 16.07.2009 року у виді поміщення до ДіЗО за порушення форми одягу; 27.12.2011 року та 31.12.2012 року у виді поміщення до ДіЗО за порушення режиму тримання установи; 09.06.2012 року у виді поміщення до ДіЗО за відмову зайняти своє спальне місце; 10.06.2012 року та 21.06.2012 року у виді догани за порушення режиму тримання у ДіЗО; 24.06.2012 року у виді переведення до ПКТ строком на 3 місяці за систематичне порушення режиму тримання установи; 31.12.2012 року у виді 6 діб ДіЗО за порушення режиму тримання установи; 02.04.2013 року у виді 8 діб ДіЗО за паління у невідведеному для цього місці.
Відповідно до довідки про заробітну плату засудженого, за період з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року вона складає 0 (нуль) гривен.
Також суд звертаю увагу на те, що ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.10.2017 року скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.06.2017 року про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 .
Враховуючи, що засуджений фактично не працює, тяжкість вчинених злочинів за 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, які є умисними особливо тяжкими злочинами, в тому числі проти життя та здоров'я неповнолітніх, нестійкий психологічний стан засудженого, наявність цивільного позову та судових витрат, який засудженим у добровільному порядку не погашено, а також те що він за час перебування у місцях позбавлення волі 15 разів порушував режим тримання, характеризувався негативно, декілька разів поміщувався до дисциплінарного ізолятору та до приміщення камерного типу, незрозуміло якою буде його поведінка у разі умовно-дострокового звільнення, суд приходить до висновку, що на даний час засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого повного виправлення.
Таким чином, засуджений не має усіх належних умов, передбачених ст.81 КК України, для його умовно-дострокового звільнення, а тому його клопотання є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст.81 КК України, суд,-
У задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1