справа № 638/6631/17
провадження № 2-а/638/45/18
19 лютого 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді Штих Т.В.
при секретарі Тарасовій О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив службу за контрактом у Державній Службі спеціального зв'язку та захисту інформації України на посаді начальника управління. У грудні 2010 року наказом Голови Держспецзв'язку № 745-ос від 10.12.2010 року його було звільнено із служби за підпунктом 3 пункту 92 ( за станом здоров'я) у запас ЗС України, а 30 грудня 2010 року наказом Голови Держспецзв'язку № 792-ос від 21 грудня 2010 року виключено зі списків особового складу в званні полковника. З грудня 2010 року йому було призначено пенсію, проте з розмірів вказаної пенсії позивач не погоджується, та вважає її такою, що нарахована без врахування всіх необхідних даних для правильного нарахування пенсії.
Як особа звільнена зі служби перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При обчисленні розміру пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не враховано фактично отримані ним, у складі грошового забезпечення.
Позивач, не погоджуючись із розміром грошового забезпечення і звернувся до суду з даним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
Визнати бездіяльність (дії) головного управління Держспецзв'язку в Харківській області яка полягає у не включенні у довідку для нарахування ОСОБА_1 пенсії даних з грошового забезпечення без урахування грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди за безперервну службу та одноразової грошової допомоги при звільненні - протиправними.
Зобов'язати управління Держспецзв'язку в Харківській області надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування ОСОБА_1 пенсії з зазначенням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Визнати дії ( бездіяльність) ГУПФУ в Харківській області в частині послаблення контролю за нарахуванням пенсії - протиправними.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання вказаної довідки перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу, та одноразової грошової допомоги при звільненні здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.01.2011 року.
Зобов'язати Управління Держспецзв'язку в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області надати звіти про виконання судового рішення.
Стягнути з відповідача, Управління Держспецзв'язку в Харківській області моральну шкоду в сумі 6199 гривен.
Стягнути на його користь сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, просив їх задовольнити.
Представники відповідачів заперечували в повному обсязі проти задоволенні вказаних позовних вимог, просили суд відмовити в позовних вимогах, надали письмові заперечення.
Су, дослідивши обставини у справі та надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з наявності у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації заробітної плати, починаючи з 01 січня 2016 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 31 грудня 2010 року йому призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною третьою цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі - Постанова № 393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі - Інструкція) . Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).
Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).
Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Натомість відповідно одноразова грошова допомога при звільненні не може бути врахована при обчисленні пенсії, так як з неї не сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-70а15, яка відповідно частини 1 статті 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці.
Щодо стягнення на користь позивача спричинену моральну шкоду в сумі 6199 гривень з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З доказів по справі не вбачається, що внаслідок дій управління Держспецзв'язку в Харківській Області позивачу заподіяно моральної шкоди.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській Області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Разом з цим, слід зазначити, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Також суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача в частині послаблення контролю за нарахуванням пенсії позивачеві - протиправним не можуть бути задоволені, так як суд не має підстав щодо визнання вказаних дій протиправними.
Статтею 242 Кодексу адміністративного суду України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що вказані позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст. 241-250 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність (дії) головного управління Держспецзв'язку в Харківській області яка полягає у не включенні у довідку для нарахування ОСОБА_1 пенсії даних з грошового забезпечення без урахування грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди за безперервну службу - протиправними.
Зобов'язати управління Держспецзв'язку в Харківській області надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування ОСОБА_1 пенсії з зазначенням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання вказаної довідки перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2016 року з урахуванням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.01.2016 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 пропорційно з кожного за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та управління Держспецзв'язку в Харківській області сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: Т.В. Штих