Іменем України
Київ
20 лютого 2018 року
справа №822/2087/17
адміністративне провадження №К/9901/5402/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року (головуючий суддя - Петричкович А. І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року (головуючий суддя - Сапальова Т. В., судді - Боровицький О. А., Матохнюк Д. Б.) у справі № 822/2087/17 за адміністративним позовом Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області про визнання незаконних та неправомірним акту ревізії, скасування висновку та пунктів листа-вимоги,
У липні 2017 року Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (далі по тексту - позивач, платник податків, Підприємство) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Західного офісу Державної аудиторської служби в Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконних та неправомірним акту ревізії, скасування висновку та пунктів листа-вимоги.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 01 січня 2015 по завершений місяць 2017 року за № 13-22-08/20 від 29 травня 2017 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Хмельницького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у задоволенні позову Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що орган державного фінансового контролю вправі заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, в якій він дублює зміст своїх позовних вимог, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідачем надіслано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відтворено зміст його заперечень у попередніх судових інстанціях і Акті ревізії.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Відповідачем, згідно із Наказом Західного офісу Держаудитслужби від 13 грудня 2016 року № 98 "Про затвердження плану контрольно-ревізійної роботи Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2017 року" проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2015 року по завершений місяць 2017 року, за результатами якої складено Акт за № 13-22-08-08/20 від 29.05.2017 року (далі - Акт) (а.с. 21-63).
13 червня 2017 року Підприємством на складений Акт подані зауваження та заперечення за №624 (а.с. 64-68).
За результатом розгляду вказаних вище зауважень та заперечень відповідачем складений висновок на заперечення до акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" за період з 01.01.2015 року по завершений місяць 2017 року за № 13-22-08/20 від 29 травня 2017 року, затверджений 04 липня 2017 року заступником начальника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області (а.с. 70-91).
На адресу виконуючого обов'язки директора Підприємства надіслано вимогу про усунення порушень за №13-22-08-14/3693 від 07 липня 2017 року (далі - Вимога), згідно з якою Управління Західного офісу Державної аудиторської служби в Хмельницькій області вимагає усунути виявлені порушення законодавства, в установленому законодавством порядку.
Щодо доводів касаційної скарги.
Правові засади діяльності Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області визначаються Положенням про Державну аудиторську службу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, а також положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Таким чином, Акт ревізії, заперечення, зауваження до Акта ревізії та висновки на них є службовими документами, які містить інформацію про певні обставини, встановлені під час проведення ревізії.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Акт ревізії, заперечення, зауваження до Акта ревізії та висновки на них не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не породжують правових наслідків для підконтрольної установи, а тому не є предметом оскарження із таких мотивів.
Самі по собі акти ревізії, документи перевірок тощо не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, такі документи стверджують факт проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства і є лише носіями доказової інформації.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України 10 вересня 2013 року №21-237а13.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
З матеріалів справи вбачається, що всі позовні вимоги, з урахуванням уточнень, а також доводи касаційної скарги стосувалися виключно визнання неправомірними та скасування акту ревізії, документів, складених за наслідками перевірки, які не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків для позивача, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" не підлягає задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишаються без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі № 822/2087/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді І.А. Васильєва
В.П. Юрченко