ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2018Справа № 910/20949/17
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л К О»
простягнення 1893,16 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л К О» 1893,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що здійснивши виплату страхового відшкодування на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.07.2014 (поліс №АІ/6646259) позивачем на підставі положень ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було набуто право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л К О» (страхувальника за вказаним полісом) у зв'язку з невиконанням останнім обов'язку щодо своєчасного повідомлення страховика про настання страхової події.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 27.11.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20949/17 та призначено розгляд справи на 21.12.2017.
15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.
За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвала суду від 21.12.2017 отримана відповідачем 03.01.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045084349.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
21.07.2014 між Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л К О» (страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АІ6646259, відповідно до умов якого страховиком у період з 22.08.2014 до 21.08.2015 було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу - автомобіля ЗАЗ, державний номер НОМЕР_1.
23.10.2014 о 12 год. 20 хв. в с. Гавронщина, Макарівського району, Київської області по вул. Київській сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем ЗАЗ, державний номер НОМЕР_1, здійснив рух заднім ходом, не скориставшись допомогою інших осіб, що призвело до зіткнення з автомобілем Renault, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Вишгородського районного суду Київської області від 29.12.2014 у справі №363/5305/14-п, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб - автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_2.
На підставі страхового акта №ДКЦВ-9214 від 22.04.2015 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було виплачено страхове відшкодування за відповідним страховим випадком у розмірі 1893,16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №8261 від 24.04.2015.
Поліс №АІ6646259 від 21.07.2014 є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факт настання спірного ДТП, визнання винним у його скоєнні водія забезпеченого полісом №АІ6646259 транспортного засобу, власником якого є відповідач (страхувальник), та здійснення страхового відшкодування Приватним акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» у розмірі 1893,16 грн.
За змістом п.п. ґ) п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Суд відзначає, що Законом України від 17.02.2011 № 3045-VІ у ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» внесено зміни, за якими підпунктом 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 вказаного Закону передбачено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), у разі настання такої пригоди невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він повинен це підтвердити документально.
Виходячи з аналізу ст.ст. 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.
Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 у справі № 6-1цс14, прийнятій з підстав неоднакового застосування тих самих норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у подібних правовідносинах, розглянутій на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України.
Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника регламентовано положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення (несвоєчасного повідомлення) страхувальником про настання ДТП у встановлені таким Законом строки.
З матеріалів справи вбачається, що спірна ДТП мала місце 29.12.2014, а відтак в силу положень п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок відповідача щодо повідомлення страховика за полісом №АІ6646259 мав бути виконаний до 28.10.2014 включно.
Однак, доказів повідомлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» як страховика за полісом №АІ6646259 про настання ДТП у строк, передбачений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», матеріали справи не містять.
Таким чином, в силу п.п. ґ) п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку із неповідомленням відповідачем страховика про настання спірного ДТП у останнього виникло право на звернення з регресними позовом до відповідача про виплату суми відшкодування у розмірі 1893,16 грн.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідачем заперечень проти позову не наведено, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надано.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту невиконання вимог, встановлених у п.п. 33.1.4. п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення страховика про ДТП, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л К О» 1893,16 грн в порядку регресу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л К О» (03062, м.Київ, вулиця Екскаваторна, будинок 35, ідентифікаційний код 33237188) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м.Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ.А, ідентифікаційний код 30859524) суму відшкодування в порядку регресу у розмірі 1893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн 16 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова