Справа № 278/1003/15-к
Провадження №1-кп/278/122/17
іменем України
16 лютого 2018 року, Житомирський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
захисників: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15
потерпілих: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 їх представника ОСОБА_18 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі в залі суду кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21 грудня 2014 року за № 12014060170001362 по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тетерівка, Житомирського району, Житомирсько області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має двоє малолітніх дітей, працюючого водієм в АТП м.Житомира, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121, ч.2 ст.296 КК України, -
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Тетерівка, Житомирського району, Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має малолітнього сина, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Тетерівка, Житомирського району, Житомирської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, на утриманні має малолітнього сина, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м.Житомира, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, на утриманні має малолітнього сина, працюючої вихователем у Житомирському дитячому будинку зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, -
20.12.2014 року обвинувачені, а також ОСОБА_19 та ОСОБА_20 разом з дітьми перебували в громадському місці, в кафе «Шинок подалі від жінок» по вул.Шевченка, 61, в с.Тетерівка, Житомирського району, Житомирської області, де в обвинувачених виник конфлікт із потерпілими ОСОБА_17 і ОСОБА_16 .
У цей день та місці, о 19 год. 40 хв. ОСОБА_8 , діючи безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та оточуючих, проявляючи зухвалість, кулаком наніс один удар в обличчя ОСОБА_17 , а потім повалив його на підлогу біля барної стійки та продовжив бити потерпілого кулаком в обличчя. У подальшому в приміщенні кафе розпочалася бійка, під час якої до злочинних дій ОСОБА_8 приєднались ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
ОСОБА_10 усвідомлюючи, що перебуває у громадському місці, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, яка проявилась у відкрито вираженому, очевидному зневажливому ставленні до громадського порядку, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, моральності, добропристойності, застосовуючи фізичне насильство, схопила ОСОБА_16 за волосся, заподіявши їй фізичного болю, та потягнула потерпілу до підлоги. У подальшому ОСОБА_11 з хуліганських мотивів спільно із ОСОБА_10 продовжили наносити потерпілій ОСОБА_16 удари руками і ногами по обличчю, тулубу, кінцівкам, чим заподіяли їй легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді синців, крововиливів та саден на обличчі, шиї, лівій верхній кінцівці і грудній клітці.
Одночасно з цим ОСОБА_9 , приєднавшись до злочинних дій решти обвинувачених, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, умисно двічі вдарив ОСОБА_17 кулаком по обличчю та, схопивши останнього за тулуб, повалив потерпілого на підлогу. В цей момент ОСОБА_8 з метою навмисного нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, підбіг до ОСОБА_17 , який лежав на підлозі та не чинив опору, і умисно, зі значною силою, двічі вдарив його ногою по обличчю, чим заподіяв ОСОБА_17 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, а саме: закритої тупої поєднаної черепно-мозкової та лицьової травми у вигляді синців, забійних ран обличчя, уламкових переломів кісток основи черепа та лицьового (переломи тіла та крилоподібних відростків основної кістки тіл та альвеолярних відростків верхньощелепних кісток із зміщенням уламків, уламковий перелом кісток носа, перелом вінцевого відростка нижньої щелепи справа) із наявністю крові в основній, решітчастій та обох гайморових пазухах.
Потерпілі звернулись із цивільними позовами: ОСОБА_16 про стягнення з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 по 5000 грн. моральної шкоди з кожної та розмір судових витрат у солідарному порядку (том 1 а.с.42-44); ОСОБА_17 , з урахуванням зменшених та уточнених позовних вимог, про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_9 у розмірі 25000 грн., а з ОСОБА_8 - 150000 грн., а також стягнення з останніх у солідарному порядку витрат на правову допомогу у сумі 1999 грн. 58 коп. (том 1 а.с.45-54, том 3 а.с.15-22).
Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 винуватість у скоєнні інкримінованого їм злочину не визнали, а ОСОБА_21 вину визнав частково лише у спричиненні ОСОБА_17 тілесних ушкоджень, вказуючи на стан сильного душевного хвилювання та заперечував хуліганські дії.
За свідченнями ОСОБА_8 , 20.12.2014 року він із дружиною, подружжям ОСОБА_22 і ОСОБА_23 та їх дітьми святкували участь дітей у спортивних змаганнях у заздалегідь замовленому кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка. При цьому стверджував, що був тверезим, алкогольних напоїв не вживав. Після вечері діти підійшли до барної стійки аби купити морозива, однак їм нічого не продали і вони повернулися. ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підійшли до бару з'ясувати причину цього, але повернулися через 10 хв. і вказували, що продавці їм нагрубили, поводили себе неадекватно, а тому обвинувачений пішов туди щоб «розібратися» і побачив як працівники закладу із потерпілими сидять за столом і розпивають спиртні напої. ОСОБА_17 і ОСОБА_16 у грубій формі робили обвинуваченому зауваження, адже його діти заважали їм відпочивати. Між ними почалась словесна суперечка, в ході якої ОСОБА_8 перший «штовхнув» ОСОБА_17 у потилицю, після чого до нього підбігла ОСОБА_16 і декілька разів вдарила обвинуваченого в обличчя кулаком, зламавши йому ніс. Під час сутички ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вийшли з приміщення кафе та вивели звідти дітей. Сварка переросла у масову бійку, під час якої обвинувачений відчув удар стільцем по голові. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 хотіли припинити бійку, однак ОСОБА_16 не впускала їх всередину кафе. Обвинувачений вказував, що намагався врегулювати конфлікт із ОСОБА_17 та поговорити із ним, але помітив як біля входу в кафе ОСОБА_16 тягне ОСОБА_10 за волосся, повалила її на підлогу, сіла зверху та почала бити, а ОСОБА_10 просила обвинуваченого про допомогу, тому він пішов їх розбороняти. Однак ОСОБА_17 завадив йому це зробити, бив обвинуваченого по спині та голові. Тоді ОСОБА_21 повалив ОСОБА_17 на підлогу, де наносив йому удари кулаком в обличчя, але при цьому твердив, що не розумів своїх дій, адже перебував у шоковому стані. В цей час до кафе зайшов ОСОБА_9 щоб допомогти дружині. Подальші події обвинувачений практично не пам'ятає з причин отримання ним травм та не бачив чи наносили інші обвинувачені удари потерпілим, але визнав, що бачив як ОСОБА_9 штовхав ОСОБА_17 щоб підійти до дружини. Після цих подій обвинувачений одразу поїхав до лікарні. У суді попросив вибачення за нанесення ОСОБА_17 тілесних ушкоджень, вказав на надання останньому грошових коштів у якості відшкодування завданих злочином збитків.
Захисник ОСОБА_8 , з огляду на відсутність в останнього мотиву для грубого порушення громадського порядку з причин явної неповаги до суспільства, вважав, що в діях обвинуваченого немає складу злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України. Стверджував, що ОСОБА_8 наносив потерпілому ОСОБА_17 удари у стані сильного душевного хвилювання та не мав спрямованості умислу на завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що виключає у його діях склад злочину за ч.1 ст.121 КК України. Зауважив, що обвинувачений частково відшкодував потерпілому завдані збитки та вибачився перед ним.
Свідок ОСОБА_19 (дружина обвинуваченого) надала аналогічні пояснення з приводу бійки у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка, під час якої ОСОБА_16 сиділа зверху на ОСОБА_10 , а остання кликала на допомогу. Додала, що пропонувала надати ОСОБА_17 матеріальну допомогу на відшкодування завданих її чоловіком збитків, однак названа потерпілим сума була завеликою і вона не мала змоги йому заплатити.
Разом з тим обвинувачений ОСОБА_9 дещо по-іншому розповідав про обставини, що мали місце 20.12.2014 року в кафе «Шинок подалі від жінок» у с.Тетерівка, де відпочивав він із дружиною та подружжям ОСОБА_24 і ОСОБА_23 . Коли їм принесли замовлення, обвинувачений пішов до барної стійки аби з'ясувати кількість порцій і побачив як працівники закладу розпивали спиртні напої та повернувся до своєї компанії. Вказав, що після того як дітям відмовили продавати морозиво, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пішли з'ясувати причину цього, а повернувшись повідомили про неадекватну компанію працівників кафе, які вживали спиртні напої. Після цього з-за столу встав ОСОБА_8 і пішов у напрямок барної стійки та деякий час його не було. Згодом до них підбігли діти і сказали, що біля бару розпочалася бійка. Підійшовши туди, обвинувачений побачив як на ОСОБА_10 сиділа ОСОБА_16 та била її. Він хотів захистити дружину, але йому не давав пройти ОСОБА_17 , який став попереду обвинуваченого і бив по спині, а тому він умисно вдарив потерпілого рукою у спину та, взявши за одяг, відкинув від себе, вдаривши кулаком в обличчя. Коли бійка закінчилася ОСОБА_9 підійшов до кухаря кафе, взяв її за одяг та дорікнув про неналежне виконання її роботи. Обвинувачений стверджував, що не бачив чи інші обвинувачені наносили удари потерпілим. ОСОБА_9 не вважає, що під час бійки у громадському місці, він вчиняв хуліганські дії, оскільки лише захищав свою дружину.
Захисник ОСОБА_9 зазначив про суперечливість доводів сторони обвинувачення щодо винуватості його підзахисного, що, на його думку, є підставою для ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_9 . Звернув увагу суду на той факт, що під час сутички, що розглядається, обвинувачений ОСОБА_9 лише намагався захистити дружину від протиправних дій потерпілої ОСОБА_16 , а тому така поведінка обвинуваченого не може кваліфікуватися як вчинення хуліганства.
За показаннями обвинуваченої ОСОБА_10 , які також різняться у деталях, 20.12.2014 року вона разом з чоловіком, іншими обвинуваченими та дітьми відпочивали у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка. Коли працівники закладу відмовили дітям продати морозиво та бутерброди, вона разом з ОСОБА_11 і ОСОБА_19 пішли до барної стійки, де побачила як за столом сиділи продавці та вживали алкогольні напої. В цей час, за свідчення обвинуваченої, до них підійшла нетвереза ОСОБА_16 , яка почала кричати, що діти заважають їй відпочивати, дорікала тим, що обвинувачена не вміє виховувати дітей. До зауважень приєднався ОСОБА_17 . Вони деякий час сперечалися, а потім, аби не ускладнювати конфлікту ситуацію, повернулися до своєї компанії. Після цього ОСОБА_8 встав з-за столу і кудись пішов, а згодом діти повідомили, що його б'ють біля барної стійки. Коли вона з ОСОБА_11 намагались підійти, їх не пускала ОСОБА_16 та кухар кафе. Коли обвинувачена все ж зайшла всередину, вона побачила як ОСОБА_16 била ОСОБА_8 і почала відтягувати потерпілу за одяг, але твердила, що не била її. ОСОБА_16 схопила обвинувачену за волосся, повалила її на підлогу, сіла зверху і била по тулубу та голові. Згодом їх розборонили, ОСОБА_9 допоміг обвинуваченій підвестися і вона вийшла звідти. Зауважила, що за фактом нанесення потерпілою їй тілесних ушкоджень, за її заявою відкрили кримінальне провадження.
ОСОБА_11 надала аналогічні пояснення. Додала, що увійшовши до приміщення кафе, вона побачила «штовханину» між чоловіками, у тому числі між потерпілим та ОСОБА_8 . В цей час вона взяла стілець, яким вдарила по столу, щоб привернути увагу і таким чином припинити бійку. Бачила як ОСОБА_10 за одяг відтягнула ОСОБА_16 від чоловіків, а потерпіла штовхнула ОСОБА_10 на підлогу, сіла зверху і почала бити. Тому вона, аби захистити подругу, потягнула ОСОБА_16 за одяг, однак твердила, що не наносили їй ударів. Після бійки усі обвинувачені пішли додому.
Захисники обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 вказували про відсутність доказів на підтвердження винуватості останніх у пред'явленому обвинуваченні, а тому просили виправдати обвинувачених, а цивільний позов потерпілих залишити без розгляду. Звернули увагу на неправомірну поведінку потерпілої ОСОБА_16 , яка спровокувала конфлікт і має бути врахована при призначенні покарання.
ОСОБА_20 (чоловік ОСОБА_11 ) підтвердив, що 20.12.2014 року він разом з обвинуваченими та дітьми відпочивали у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка, але він не брав участі у масовій бійці, яка розпочалась на вулиці і продовжувалась біля барної стійки. Пояснив, що лише розбороняв бійку ОСОБА_8 і ОСОБА_17 , а також захищав ОСОБА_10 від ударів ОСОБА_16 Категорично твердив, що не наносив ударів будь-кому з присутніх у кафе, а лише намагався припинити сутичку.
Детальний аналіз показань обвинувачених та свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_19 свідчить про їх неузгодженість між собою та наявність розбіжностей. Так, пояснення обвинувачених різняться щодо місця початку бійки, послідовності ударів та розташування учасників конфлікту. Нелогічними на думку суду є і показання ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_10 просила саме його про допомогу під час нібито нападу на неї ОСОБА_16 , оскільки у кафе був присутній чоловік ОСОБА_10 - ОСОБА_9 . Взаємовиключними є показання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , адже останній вказував, що ОСОБА_17 перешкоджав йому увійти до кафе, коли почалася бійка, а ОСОБА_8 твердив що в цей час між ним і ОСОБА_17 відбулася сутичка, а вхід до кафе перекривала саме ОСОБА_16 . Логічно неможливим є одночасне перебування потерпілого ОСОБА_17 з ОСОБА_8 всередині кафе та в цей же час перешкоджання потерпілого проникненню у приміщення ОСОБА_9 . Такі показання, на переконання суду, є позицією захисту обвинувачених та їх намагання уникнути відповідальності за скоєне.
Крім цього показання обвинувачених та доводи їх захисників спростовуються дослідженим судом відеозаписом із камер спостереження в кафе «Шинок подалі жінок» від 20.12.2014 року. Так, з відеозапису вбачається як 20.12.2014 року о 19 годині до барної стійки підійшли ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які намагалися з'ясувати причину, з якої їх дітям не продали морозиво. В цей час потерпіла ОСОБА_16 розпочала словесну суперечку із обвинуваченими, вживала нецензурну лайку, однак до обвинувачених не підходила, як твердила у суді ОСОБА_10 . Під час сварки саме ОСОБА_10 неодноразово підходила до столу потерпілої, а потім показувала їй непристойні жести, після чого обвинувачені та ОСОБА_19 вийшли. У подальшому відеозапис зафіксував як до бару зайшов ОСОБА_8 , почав сварку із ОСОБА_16 , а коли ОСОБА_17 зробив обвинуваченому зауваження, він підійшов до потерпілого та наніс йому удар рукою у потилицю. В цей час до ОСОБА_8 підбігла потерпіла, відтягнула його за одяг та намагалася вдарити рукою по обличчю, після чого між присутніми чоловіками почалась «штовханина» і сутичка перемістилася на вулицю. Коли всі зайшли всередину із відео запису видно як ОСОБА_8 спочатку штовхнув потерпілого на підлогу, вдарив ногою по тулубу, а коли ОСОБА_17 підвівся на ноги ОСОБА_8 знову збив його з ніг, відтягнув до бару, де продовжував наносити потерпілому удари. Із відеозапису також вбачається як ОСОБА_9 двічі вдарив потерпілого ОСОБА_17 кулаком в обличчя. В цей час ОСОБА_10 , схопивши ОСОБА_16 за волосся, потягнула її до низу, де разом з ОСОБА_11 били потерпілу руками по голові. У подальшому ОСОБА_9 , підійшовши до ОСОБА_25 , бив її головою об барну стійку, а ОСОБА_8 в цей час ногами наносив удари по голові і тулубу потерпілому, який лежав на підлозі біля бару та не чинив опору. Після того як хтось вигукнув «Викликайте швидку» усі обвинувачені залишили місце події (том 4 а.с.36-40).
Таким чином наданий суду відеозапис із камер спостереження доводить, що обвинувачені 20.12.2014 року групою осіб, усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці, а саме в кафе «Шинок подалі від жінок», у присутності значної кількості людей, зневажаючи загально прийнятими в суспільстві правилам поведінки, грубо порушували громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, а саме, використовуючи формальний малозначущий привід для вчинення у подальшому хуліганських дій, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наносили тілесні ушкодження ОСОБА_17 , а ОСОБА_11 з ОСОБА_10 - потерпілій ОСОБА_16 . Даний відеозапис також доводить умисне, із значною силою прикладання нанесення ОСОБА_8 ударів ОСОБА_17 .
Необґрунтованими є доводи захисту про необхідність визнання неналежним та недопустимим доказом відеозапису із камер спостереження в кафе, як такий, що не був відкритий стороні захисту під час досудового розслідування з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.290 КК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування. Ч.4 ст.290 КК України встановлено, що надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Разом з тим наданий стороною захисту протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування не містить даних про заборону чи перешкоджання з боку органу досудового розслідування реалізувати захиснику законодавчо встановлену можливість зробити копію з диску або здійснити відображення його змісту. На думку суду той факт, що сторона захисту не реалізувала своє право на відтворення згаданого відеозапису чи не заявляла клопотань про його копіювання з метою подальшого відтворення, не є беззаперечною підставою для визнання доказу недопустимим.
Разом з тим потерпілі та свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 надавали логічні, послідовні показання про події, що мали місце 20.12.2014 року, які відповідають висунутому обвинуваченню.
Так, за поясненнями потерпілого ОСОБА_17 20.12.2014 року він з дружиною ОСОБА_16 , а також з ОСОБА_25 і ОСОБА_28 відпочивали в с. Тетерівка в кафе «Шинок подалі від жінок». Близько 19-ої год. коли він підкидав дрова, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з дітьми підійшли до бару і про щось розмовляли із потерпілою, сперечалися із нею деякий час та пішли. Через 5 хв. зайшов ОСОБА_8 та почав кричати на ОСОБА_16 , ображав її нецензурними словами, на що потерпілий зробив йому зауваження. Тоді ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_17 та вдарив його по голові, від чого потерпілий присів на коліно. Піднявшись, ОСОБА_8 знову вдарив потерпілого кулаком в обличчя. В цей час ОСОБА_17 почув крик дружини, підбіг до неї та когось взяв за одяг (кого не пам'ятає), а ОСОБА_8 відтягнув його та знову вдарив в обличчя. Після цього ОСОБА_9 штовхнув потерпілого, двічі вдарив його рукою в обличчя, а потім повалив на підлогу. Коли обвинувачений знаходився у лежачому положенні та не мав змоги оборонятися, ОСОБА_8 умисно, із знаною силою наніс йому удар ногою в голову. Після цього потерпілий відчув ще один сильний удар в голову і знепритомнів, а отямився лише в лікарні. Погодився, що прийняв від ОСОБА_8 матеріальну допомогу на лікування у сумі 2585 грн. 52 коп., однак вказав, що переказ коштів від обвинуваченого на суму 1426 грн. 96 коп. він так і не отримав.
Згідно із протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 05.02.2015 року потерпілий впізнав усіх обвинувачених, які 20.12.2014 року у кафе «Шинок подалі від жінок» вчиняли хуліганські дії. Вказав на ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які безпричинно наносили удари його дружині ОСОБА_16 ; на ОСОБА_9 , який бив його по голові, що стало причиною падіння, а також показав на ОСОБА_8 , як на особу, котра наносила потерпілому удари кулаком і ногами в обличчя, зокрема, коли потерпілий лежав на підлозі (том 4 а.с.65-77).
Під час слідчого експерименту від 19.02.2015 року потерпілий за допомогою статиста показав яким чином ОСОБА_8 вперше наніс йому удар по голові біля грубки. Вказав на місце біля їх столику, де на підлозі ОСОБА_16 наносили удари ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Показав місце на підлозі, куди він впав після ударів ОСОБА_9 і ОСОБА_8 і де останній двічі вдарив потерпілого ногою по голові (том 4 а.с.110-118).
Відповідно до висновку експерта №302 від 16 лютого 2015 року у ОСОБА_17 виявлені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, а саме: закрита тупа поєднана черепно-мозкова та лицева травма у вигляді: синців, забійних ран на обличчі, уламкових переломів кісток основи черепа та лицевого (переломи тіла та крилоподібних відростків основної кістки тіл та альвеолярних відростків верхньо-щелепних кісток із зміщенням уламків, уламковий перелом кісток носа, перелом вінцевого відростка нижньої щелепи справа) із наявністю крові в основній, решітчастій та обох гайморових пазухах. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_17 утворилися від дії тупих твердих предметів, неодноразових ударів ногами у взутті по голові, не могли виникнути при падінні на поверхні, на що вказують локалізація та характер переломів кісток основи черепа та лицевого черепа. Тілесні ушкодження могли виникнути в термін та за обставин, вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи (том 4 а.с.43-44).
Потерпіла ОСОБА_16 як у суді, так і під час слідчого експерименту від 19.02.2015 року з фотознімками, надавала послідовні показання і відтворювала події, що мали місце 20.12.2014 року близько 18-ої год. в кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка. Так потерпіла розповіла, що цього дня вона з чоловіком, ОСОБА_25 та ОСОБА_28 святкували день народження останнього, вживали спиртні напої. Оскільки поруч біля барної стійки бігали та шуміли діти, потерпіла зробила їм зауваження. Через 5 хв. до них підійшли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_19 , які у грубій формі з'ясовували чому дітям не продали морозиво. При цьому ОСОБА_10 підходила до потерпілої з претензіями, а потім показала їй непристойний жест. Згодом до бару прийшов ОСОБА_8 , який нецензурно лаявся і сварився із потерпілою. Коли ОСОБА_17 зробив ОСОБА_8 зауваження, останній вдарив потерпілого кулаком в обличчя. Тоді ОСОБА_16 підбігла до обвинуваченого та відтягнула його від чоловіка, але заперечила нанесення йому ударів. Обвинувачений почав виштовхувати ОСОБА_17 на подвір'я і потерпіла стала біля дверей щоб не випускати їх. ОСОБА_8 з потерпілим вийшли на вулицю, де розмовляли, намагаючись врегулювати конфлікт, а потім знову зайшли всередину. В цей час до потерпілої підійшли ОСОБА_11 з ОСОБА_10 і остання потягнула ОСОБА_16 за волосся. Під час сутички потерпіла побачила як ОСОБА_8 штовхнув її чоловіка на підлогу та із значною силою вдарив ногою по голові. Вона підійшла до них щоб припинити бійку, але обвинувачений вдарив її кулаком в обличчя. В цей час ОСОБА_10 потягнула потерпілу ззаду за волосся і вони з ОСОБА_11 почали бити її. Коли ОСОБА_16 підвелася, ОСОБА_20 вдарив її в обличчя та почав душити руками, від чого вона впала на підлогу, де ОСОБА_10 продовжувала бити потерпілу ногами по тулубу. Після закінчення бійки обвинувачені залишили кафе. Потерпіла викликала швидку допомогу, що підтверджується карткою виклику швидкої допомоги та написала заяву про злочин, що підтверджується протоколом прийняття заяви та витягом з кримінального провадження (том 3 а.с.1, 15). Від компанії, яка також відпочивала в кафе, потерпіла дізналась прізвища обвинувачених та назвала їх поліціантам.
Згідно із протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29.12.2014 року потерпіла вказала, у тому числі на ОСОБА_10 , яка за рисами зовнішності схожа на жінку, що 20.12.2014 року у кафе «Шинок подалі від жінок», спричинила потерпілій тілесні ушкодження (том 4 а.с.24-27, 94-101).
Описані потерпілою тілесні ушкодження відповідають висновкам експерта №3311 від 22 січня 2014 року та №328 від 17 лютого 2015 року, згідно із якими у ОСОБА_16 виявлені легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, а саме: синці, крововиливи та садна на обличчі, шиї, лівій верхній кінцівці та грудній клітці, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, могли виникнути від удару рукою, затиснутою в кулак, ногою у взутті тощо, при здавленні шиї пальцями рук сторонньої особи, від дії нігтів пальців рук сторонньої особи. Наведені ушкодження могли виникнути у потерпілої в термін та за обставин, вказаних останньою, тобто при нанесення незнайомими чоловіками і жінкам ударів кулаком і ногами по обличчю, тулубу (том 4 а.с.10, 55-56).
Потерпілі підтримали заявлені ними цивільні позови, просили задовольнити їх. Вважали за можливе призначити ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання із застосуванням ст.75 КК України, а ОСОБА_8 - лише у виді позбавлення волі.
Представник потерпілих позицію останніх підтримав, вказував про доведеність вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм діянь належними та допустимими доказами. З посиланням на ст.ст.22, 23 ЦК України, ст.55 КПК України, зазначив, що часткове відшкодування ОСОБА_8 збитків ОСОБА_17 не може визнаватися обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому.
Пояснення ОСОБА_16 узгоджуються із показаннями безпосереднього очевидця подій ОСОБА_25 про те, що 20.12.2014 року вона разом з потерпілими і ОСОБА_26 святкували день народження останнього у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка, де вона працювала кухарем, а поруч бігали діти, які їм заважали, тому ОСОБА_16 зробила їм зауваження і відправили до батьків. Після цього до бару підійшли ОСОБА_11 та ОСОБА_10 і остання почала сварку із ОСОБА_16 , виражалась нецензурними словами та показували непристойні жести. Після конфлікту жінки з дітьми пішли, а після цього підійшов ОСОБА_8 , який лаявся на ОСОБА_16 , тому ОСОБА_17 зробив йому зауваження. ОСОБА_8 підійшов до потерпілого та вдарив його рукою по голові, а потім вони вийшли на вулицю поговорити. Коли потерпілий та усі обвинувачені зайшли всередину кафе, почалася бійка. Свідок намагалася припинити конфлікт, але ОСОБА_9 взяв її за волосся та бив головою об барну стійку. Вона також бачила як ОСОБА_10 і ОСОБА_11 тримали потерпілу за волосся, били її ногами по обличчю, а ОСОБА_20 душив потерпілу. Зазначила, що в той час коли ОСОБА_17 лежав на підлозі та не оборонявся, ОСОБА_8 вдарив його ногою по голові і після цього всі обвинувачені вибігли з кафе. Показання свідка співпадають із даними протоколів пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 18.02.2015 року, за якими вона впізнала усіх обвинувачених, які 20.12.2014 року в кафе «Шинок подалі від жінок» вчиняли хуліганські дії, спричиняючи їй та потерпілим тілесні ушкодження (том 4 а.с.80-92).
Аналогічну версію подій свідок відтворювала під час слідчого експерименту від 19.02.2015 року з фототаблицями (том 4 а.с.102-109).
Показання свідка відповідають даним слідчого експерименту із барменом кафе «Шинок подалі від жінок» ОСОБА_29 та протоколам пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 25.02.2015 року. Так, остання на статистові показала яким чином невідомий чоловік наніс удар ОСОБА_17 рукою в голову, коли останній сидячи підкидав дрова; вказала на місце в дальньому лівому куті кафе, де лежала ОСОБА_16 , яку ОСОБА_11 ногами і руками била по голові; показала положення ОСОБА_17 біля барної стійки, коли невідомий чоловік наніс йому 2 удари ногою в обличчя; відтворила яким чином ОСОБА_9 бив ОСОБА_25 головою об барну стійку (том 4 а.с.126-131, 132-140).
За показаннями ОСОБА_26 20.12.2014 року він святкував день народження в кафе «Шинок подалі від жінок» разом з потерпілими та працівниками закладу. ОСОБА_16 зробила зауваження присутнім біля бару дітям та наказала їм йти до батьків. Згодом до їх столу підійшла ОСОБА_10 , з якою у потерпілої виник словесний конфлікт. Після того як обвинувачені пішли, прийшов ОСОБА_8 , почав ображати ОСОБА_16 нецензурними словами, а потім вдарив ОСОБА_17 рукою в потилицю. Останні вийшли на вулицю щоб поговорити, до них приєднався свідок і потерпіла. А коли на вулицю вийшли також інші обвинувачені, почалася масова бійка, яка перемістилася до барної стійки всередині кафе. Під час сутички свідок бачив як ОСОБА_8 бив лежачого ОСОБА_17 ногами по тулубу, а ОСОБА_10 наносила удари потерпілій ОСОБА_16 . Свідок впізнав ОСОБА_8 і ОСОБА_10 , які 20.12.2014 року у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка безпричинно наносили потерпілим удари, що доводиться протоколами пред'явлення особи для впізнання (том 4 а.с.17-19, 20-23). Наведені обставини свідок відтворював і у ході слідчого експерименту від 19.02.2015 (том 4 а.с.119-125).
Твердження захисника ОСОБА_12 про невідповідність часу проведення слідчих експериментів із потерпілим і свідком ОСОБА_26 належним чином не підтверджені та не впливають на кваліфікацію дій обвинувачених. Суд також відкидає доводи захисника про неналежність протоколів слідчого експерименту та пред'явлення осіб для впізнання із ОСОБА_29 за відсутністю допиту останньої у суді беручи до уваги положення ст.258 КПК України про те, що протоколи слідчих (розшукових) дій, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред'явлені для ознайомлення учасникам судового провадження. Наведена норма закону не містить вказівки на обов'язковий допит учасника слідчої дії перед дослідженням протоколів їх проведення.
Працівник кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка ОСОБА_27 зазначив, що 20.12.2014 року близько 19-ої год. біля бару кафе відбулася словесна суперечка між ОСОБА_10 і потерпілою. Згодом розпочалася бійка, під час якої він відчув удар стільцем в спину та вивів дітей звідти. Коли все закінчилося, свідок бачив плями крові на підлозі біля бару. Під час пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 05.02.2015 свідок впізнав ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які 20.12.2014 року у кафе «Шинок подалі від жінок» вчиняли неправомірні дії відносно потерпілої, а також вказав на ОСОБА_9 , який в цей час брав участь у «тяганині» між чоловіками (том 4 а.с.57-65).
Свідок ОСОБА_30 , будучи допитаним у судовому засіданні пояснив, що є власником кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в с.Тетерівка, Житомирського району. 20.12.2014 року до нього зателефонував ОСОБА_8 та замовив столик у цьому кафе, на що свідок дав згоду. Цього ж дня, ввечері близько 19-ої год. обвинувачений ОСОБА_8 зателефонував свідку та поскаржився на обслуговування в закладі. Однак під час телефонної розмови з барменом ОСОБА_31 остання повідомила про відсутність конфліктів із відвідувачами кафе. Згодом до свідка зателефонував ОСОБА_20 , який сказав, що працівники закладу вживають спиртні напої у робочий час. Після цього ОСОБА_32 розповіла свідку про бійку у кафе, але подробиць не повідомляла. Зранку свідок переглянув відеозапис з камер спостереження.
За свідченнями фельдшера швидкої допомоги ОСОБА_33 20.12.2014 року він ввечері за викликом виїжджав до кафе в с.Тетерівка, Житомирського району, де знаходилося багато людей. Коли він зайшов до приміщення кафе, то на стільці побачив чоловіка із ранами на голові, з яких йшла кров. Жінка поруч теж мала ушкодження, але просила щоб першочергово допомогу надавали чоловіку, якого невідкладно госпіталізували.
Винуватість обвинувачених у вчинені інкримінованих злочинів підтверджується також протоколом огляду місця події від 20.12.2014 року (з фототаблицями) у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка, згідно із яким на підлозі поблизу барної стійки була виявлена та вилучена на марлевому тампоні речовина бурого кольору, яка за висновком експерта №132 від 16.02.2015 року є кров'ю людини, належність якої можливе ОСОБА_17 (том 3 а.с.5-8, 50-53).
Згідно із висновком судово-психіатричного експерта №61-2017 від 21 лютого 2017 року, ОСОБА_8 у період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, будь-якими психічними захворюваннями, або слабоумством не страждав, та в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними - не перебував; не знаходився в стані фізіологічного афекту чи в будь-якому вираженому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та поведінку. В ситуації інкримінованого йому діяння проявились такі характерологічні властивості та збудливі форми поведінки ОСОБА_8 як егоцентричність, актуалізація фізичної активності в суб'єктивно-неприємній для нього ситуації та володіння «рукопашним боєм». ОСОБА_8 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час; не потребує в застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру (том 2 а.с.230-232).
Таким чином неґрунтовними є посилання ОСОБА_8 і його захисника на стан сильного душевного хвилювання у обвинуваченого під час нанесення ним потерпілому ОСОБА_17 тяжких тілесних ушкоджень.
Відповідно до ч.1 ст.296 КК України хуліганство - це грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» вказано, що за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства - прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, яка є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.
Отже, досліджені судом фактичні обставини даної справи доводять, що обвинувачені, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці - закладі громадського харчування, використовуючи малозначний привід, ігноруючи загальноприйняті у суспільстві правила поведінки, порушуючи громадський порядок у кафе, групою осіб наносили потерпілим тілесні ушкодження, а тому суд дійшов висновку про вчинення обвинуваченими саме хуліганства групою осіб. Матеріалами справи, а також показаннями свідків та потерпілих доведено також заподіяння ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_17 .
За таких обставин, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та за ч.2 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю вчинене групою осіб. Дії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд кваліфікує за ч.2 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю вчинене групою осіб.
Призначаючи обвинуваченим покарання, суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує його вид та межі, установлені в санкції частини статті КК України, ступінь тяжкості вчинених злочинів, осіб винних та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Обвинувачені вчинили злочин середньої тяжкості за ч.2 ст.296 КК України, а ОСОБА_8 , до того ж, тяжкий злочин за ч.1 ст.121 КК України.
Обставин, які за статтями 66-67 КК України пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 судом встановлено не було. Обставиною, що за ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_8 є часткове добровільне відшкодування ОСОБА_17 завданого збитку. Суд не погоджується із доводами представника потерпілих про те, що часткове відшкодування ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_17 коштів за лікування не є пом'якшуючою обставиною, адже така обставина прямо передбачена у ст.66 КК України. Обвинувачені не мають судимостей, позитивно характеризуються за місцем проживання, мають на утриманні неповнолітніх дітей, а ОСОБА_11 - працевлаштована, що на думку суду, значно знижує ступінь суспільної небезпеки обвинувачених. Враховуючи викладене, міркування потерпілих, їх представника, думку прокурора про можливість встановлення для обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 іспитового строку, беручи до уваги їх позитивну характеристику, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення останнім покарання із застосуванням ст.ст.75-76 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_8 суд також ураховує, що вчиненню злочину передувала неправомірна поведінка потерпілої ОСОБА_16 , яка вживала нецензурну лайку, поводила себе агресивно, що доводиться дослідженим судом відеозаписом з камер спостереження у кафе.
Зі змісту роз'яснень, викладених у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07.02.2003 року №2 вбачається, що неправомірна поведінка потерпілої може бути визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину.
Суд бере до уваги обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який вибачився перед потерпілим, добровільно частково відшкодував йому завдану шкоду, позитивну характеристику обвинуваченого, відсутність попередніх кримінальних переслідувань, наявність на утриманні неповнолітніх дітей та необхідність забезпечувати родину, а також неправомірну поведінку потерпілої ОСОБА_16 , що на переконання суду, істотно знижує суспільну небезпеку ОСОБА_8 та у своїй сукупності є підставою для призначення останньому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК, незважаючи на те, що потерпілі, їх представник та прокурор наполягали на призначенні суворого та реального покарання обвинуваченому.
Цивільний позов потерпілих підлягає повному задоволенню. Так, суд стягує з обвинувачених на користь потерпілих завдану злочином матеріальну і моральну шкоду, з урахуванням добровільного відшкодування ОСОБА_17 ОСОБА_8 2585 грн. 52 коп. Суд також стягує з обвинувачених витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, згідно із положеннями ч. 1 ст.120 КПК України.
Витрати на залучення експертів відсутні. Арешт не накладався. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, - УХВАЛИВ:
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.296 КК України та призначити покарання:
- за ч.1 ст.121 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.296 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75-76 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки не вчинить нового злочину. Покласти на засудженого обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, зобов'язавши останнього не відлучатися за межі Житомирської області без дозволу суду.
ОСОБА_9 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
ОСОБА_10 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
ОСОБА_11 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.ст.75-76 КК України звільнити ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від призначеного покарання з випробуванням, якщо вони протягом іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки не вчинять нового злочину. Покласти на засуджених обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на користь ОСОБА_16 заподіяну моральну шкоду у розмірі по 5000 грн. з кожної та по 50 грн. з кожної за сплату судового збору.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_17 заподіяну моральну шкоду в розмірі 25000 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_17 заподіяну моральну шкоду в розмірі 147414 грн. 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у солідарному порядку на користь ОСОБА_17 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1999 грн. 58 коп., тобто по 999 грн. 79 коп. з кожного.
Речові докази: марлевий тампон із зразком речовини бурого кольору - знищити; диск із відеозаписами з камер спостереження - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирського області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1