Справа № 275/756/17
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2018 року смт. Брусилів
Брусилiвський районний суд Житомирської областi в складі:
головуючого - суддi ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів Житомирської області кримінальне провадження № 12017060130000286 стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Хайча Овруцького району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
- Попільнянським районним судом Житомирської області 12.01.2017 року за ч. 2 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт;
- Попільнянським районним судом Житомирської області 08.02.2017 року за ч. 1 ст. 126 КК України до 150 годин громадських робіт;
- Попільнянським районним судом Житомирської області 08.02.2017 року за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи особою, раніше судимою за умисний злочин, на шлях виправлення не став та, перебуваючи під час іспитового строку відбування покарання, вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 був засуджений вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 січня 2017 року за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, до 150 годин громадських робіт. 22.02.2017 року він поставлений на облік у Брусилівському РС пробації ЦМУ ПВКПП Міністерства юстиції та 13.03.2017 року був ознайомлений працівником органу пробації під підпис із порядком та умовами відбування покарання, встановленого вироком Попільнянського районного суду від 12.01.2017, а також попереджений із наслідками невиконання покладених на нього судом обов'язків, Після чого, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з метою ухилення від відбування громадських робіт, без поважних причин порушив графіки відбування покарання та не в повному обсязі впродовж березня-травня 2017р. виходив на відпрацювання згідно розпорядження Брусилівської селищної ради Житомирської області № 29 від 16.03.2017 року. У зв'язку з чим працівниками Брусилівського районного сектору з питань пробації 04.04.2017 ОСОБА_4 попереджався про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України з приводу ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт. Але ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на умисне ухилення від відбування громадських робіт, діючи умисно, без поважних причин, починаючи з 18.05.2017 року по 31.08.2017 року, згідно табелів виходу на роботу засудженого ОСОБА_4 жодного разу не прибув на відбування громадських робіт, хоча працівниками Брусилівського районного сектору з питань пробації тричі, а саме 06.06.2017, 18.07.17 та 19.08.2017 ОСОБА_4 попереджався про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України з приводу ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт. Станом на 31.08.2017 відбув лише 51 годину громадських робіт, чим допустив ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, визнав, не заперечував, що дійсно не відбув у повному обсязі призначене судом покарання у вигляді громадських робіт, пояснивши, що відпрацювати громадські роботи не мав можливості за сімейних обставин, оскільки вимушений був працювати, щоб утримувати родину, та мав лише один вихідний день. Не заперечував, що представник органу пробації попереджала його про необхідність відпрацювання громадських робіт, роз'яснювала умови такого відпрацювання та попереджала про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування вироку суду. Вказав, що деякий час він відпрацьовував громадські роботи, навість використовував власний інструмент для цього, та фактично, враховуючи обсяг виконаної роботи, відпрацював більше, ніж було годин йому зараховано, але в подальшому дійсно, не маючи вільного часу через роботу, він покарання, призначене судом, повністю не відпрацював.
Також провина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, при обставинах, вказаних у вироку, повністю знайшла своє підтвердження дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що з 13.01.2017р. по 30.11.2017р. він працював начальником комунального відділу Брусилівської селищної ради та мав контролювати відпрацьовування ОСОБА_4 громадських робіт. Зазначив, що ОСОБА_4 був ознайомлений з табелем та графіком виходу на роботу, був направлений в КП «Добробут» на відпрацювання. Згідно даних КП ОСОБА_4 було відпрацьовано лише 7 годин, про що було зазначено в табелі виходу на роботу останнього. В подальшому ОСОБА_4 був направлений на відпрацювання до с. Морозівка.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона виконує обов'язки старости с. Морозівка Брусилівського району. У березні 2017 року ОСОБА_4 був направлений на відпрацювання громадських робіт в с. Морозівка. У березні він відпрацював 16 годин, а у квітні 23 години. На її думку, ОСОБА_4 соромився працювати вдень, тому що просив її дозволити йому виходити на роботу рано вранці. Однак все одно з травня ОСОБА_4 на роботу не виходив, та вона запропонувала йому відпрацьовувати громадські роботи в смт. Брусилів.
Допитаний судом свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду пояснив, що навесні 2017 року він працював директором ПП «Добробут». В травні 2017 року на цьому підприємстві ОСОБА_4 відпрацьовував громадські роботи. В цілому ОСОБА_4 працював три дні, причому в перший день він виконав всю доручену роботу, та йому було зараховано 4 години відпрацювання, в наступні дні він працював значно гірше, потім взагалі перестав з'являтись. Вважає, що ОСОБА_4 просто не бажав нічого відпрацьовувати, тому й не виходив на роботу.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює начальником сектору пробації в Брусилівському районі. Зазначила, що у лютому 2017 року до сектору надійшов на виконання вирок Попільнянського районного суду відносно ОСОБА_4 , 22.02.2018р. ОСОБА_4 взятий на облік, 13.03.2017р. його було під розписку ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт, попереджено про наслідки ухилення від відбування покарання та вручено направлення для відбування громадських робіт. З 16.03.2017 року ОСОБА_4 фактично приступив до відпрацювання громадських робіт, у березні відпрацювавши 16 годин, у квітні 28 годин, у травні 7 годин громадських робіт. В подальшому ОСОБА_4 для відпрацювання громадських робіт не з'являвся.
Крім цього провина ОСОБА_4 у скоєному ним кримінальному правопорушенні також підтверджується наступними дослідженими судом письмовими доказами, а саме: поданням начальника Брусилівського РС з питань пробації ЦМУ ПВКПП Міністерства юстиції ОСОБА_8 про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у вигляді 150 годин громадських робіт за вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 12.01.2017р., обліковою карткою № 01-2017 засудженого ОСОБА_4 про взяття на облік та виконання покарання; підпискою ОСОБА_4 про роз'яснення порядку та умов відбування покарання; розпорядження Брусилівської селищної ради про відбування ОСОБА_4 громадських робіт та призначення відповідальної особи від 16.03.2017 року № 29; довідкою про проведення інструктажу з техніки безпеки ОСОБА_4 , повідомленням Брусилівської селищної ради від 04.05.2017р. № 597 про відпрацювання ОСОБА_4 44 годин громадських робіт у березні-квітні 2017 року, повідомленням Брусилівської селищної ради 30.05.2017р. № 687 про відпрацювання ОСОБА_4 7 годин громадських робіт у травні 2017 року; повідомленням Брусилівської селищної ради від 26.06.2017р. № 874 про те, що ОСОБА_4 до громадських робіт в червні 2017 року не приступив; повідомленням Брусилівської селищної ради від 30.08.2017р. № 1178 про те, що ОСОБА_4 для відпрацювання громадських робіт у липні та серпні 2017 року не з'явився; актами начальника Брусилівського РС з питань пробації щодо перевірки виконання вироку від 19.04.2017р., 31.05.2017р., 18.07.2017 року, згідно яких ОСОБА_4 за місцем виконання громадських робіт був відсутній; табелями виходу на роботу засудженого ОСОБА_4 за травень - серпень 2017 року, згідно яких ОСОБА_4 відбув лише 7 годин громадських робіт; попередженнями ОСОБА_4 про порушення порядку та умов відбування покарання від 18.04.2017 р, 06.06.2017 р., 13.07.2017 р., 29.08.2017 року, де ОСОБА_4 під розписку роз'яснювались наслідки продовження порушення порядку та умов відбування покарання у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України.
Таким чином, проаналізувавши досліджені докази у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, що виразились в ухиленні від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 389 КК України, тобто його дії органом досудового розслідування кваліфіковані вірно.
При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до кримінального правопорушення невеликої тяжкості, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, неодноразово судимий, не працює.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та повне визнання своєї вини.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів.
При цьому, з урахуванням тяжкості та наслідків вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи дані про його особу, також досудову доповідь, складену Брусилівським районним сектором з питань пробації центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації міністерства юстиції, відповідно до якої виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України у вигляді арешту, оскільки саме таке покарання, призначене судом обвинуваченому ОСОБА_4 буде найбільш відповідати принципам та цілям призначення покарання і буде найбільш необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Також судом встановлено, що ОСОБА_4 був раніше засуджений Попільнянським районним судом Житомирської області 12.01.2017 року за ч. 2 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт; Попільнянським районним судом Житомирської області 08.02.2017 року за ч. 1 ст. 126 КК України до 150 годин громадських робіт; Попільнянським районним судом Житомирської області 08.02.2017 року за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
У зв'язку з зазначеним суд вважає за необхідне на підставі ст. 71 КК України з застосуванням ст. 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попередніми вироками суду з розрахунку, що одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт, а одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.
Також в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 було заявлено клопотання про застосування до нього амністії зі звільненням його від відбування покарання на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки на день набрання чинності цим Законом він вчинив злочин невеликої тяжкості та має на утриманні неповнолітню дитину, щодо якої не позбавлений батьківських прав.
Втім, на думку суду, в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про застосування щодо нього амністії згідно з Законом України «Про амністію у 2016 році» необхідно відмовити, оскільки згідно п. а ст. 9 згаданого Закону амністія не застосовується до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.
При цьому суд враховує, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України, ОСОБА_4 вчинив в період відбування покарання за вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 12.01.2017 року за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді громадських робіт, що виключає застосування до ОСОБА_4 амністії відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році».
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 100, 349, 369-371, 373, 374 - 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) місяців арешту.
На підставі ст.ст. 71 ч. 1, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироками Попільнянського районного суду Житомирської області від 12.01.2017р. за ч. 2 ст. 125 КК України, Попільнянського районного суду Житомирської області від 08.02.2017р. за ч. 2, 3 ст. 185 КК України, Попільнянського районного суду Житомирської області від 08.02.2017р. за ч. 1 ст. 126 КК України та остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років та двох місяців позбавлення волі.
В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про застосування до нього амністії зі звільненням його від відбування покарання на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», - відмовити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1