ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 лютого 2018 року № 826/18766/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДІНГ КОМПАНІ"
про стягнення заборгованості,-
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДІНГ КОМПАНІ", в якому просив стягнути 1 055 680 грн. податкового боргу.
Позивач категорично заперечив наявність податкового боргу у зв'язку з тим, що відносно зазначеної заборгованості ним було подано уточнюючу декларацію, Відносно нового розрахунку податкового боргу на суму 70 399,24 грн. пені, яка подана у судовому засіданні 02.11.2017, позивач зазначив, що вказана сума є додатковою, не входить до структури боргу, заявленого до стягнення у позові, позивач не деталізував її та не заявляв вимог про її стягнення. Позивач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою судді Арсірія Р.О. від 05.12.2016 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2017 року ухвалено здійснювати розгляд справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл судових справ від 13.10.2017 року №7981 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.
Ухвалою від 17.10.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено до судового розгляду на 02.11.2017. У судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.
З 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, у зв'язку з чим слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи наведене, справа розглянута з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, пояснення та заперечення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Так, у позові ДПІ заявлено вимоги про стягнення 1 055 680,00 грн., яка складає узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток, визначені платником податків за річною декларацією від 29.04.2016 та не сплачені у встановлений строк. Виходячи з даних інтегрованої картки платника податку на прибуток та наведених обставин податковим органом було виставлено податкову вимогу № 4556-17 від 06.06.2016, яка вручена 28.06.2016.
До позову була додана Інформацію про податковий борг станом на 22.11.2016 у розмірі 1 055 680,00 грн.
З детального розрахунку податково боргу, доданого до позову, вбачається, що борг складається з 1055476 грн. податку на прибуток - за декларацією від 29.04.2016 (задекларовано 1056638 грн.); 170 грн. - донарахування штрафних санкцій за актом перевірки та податковим повідомленням-рішенням № 0032941204 від 27.05.2016, яке вручене 10.06.2016; 34 грн. - донарахування ШС ст. 126 ПКУ, податкове повідомлення-рішення № 0103881204 від 28.10.2016, яке вручене 08.11.2016.
Відповідач зазначає, що протягом 2015 між товариством та НАСК «ОРАНТА» діяли кілька ліцензійних договорів на використання НАСК «ОРАНТА» знаками для товарі і послуг. Кошти товариству у період 2014 - 2015 не сплачувались, однак товариством нараховувався дохід та за 2015 рік було задекларовано дохід 5 903 279,00 грн.
Надалі, рішенням ГС м. Києва від 04.11.2015 № 910/4731/15-г, були задоволені позовні вимоги НАСК «ОРАНТА» до товариства про визнання недійсними правочинів. Постановою КАГС від 08.12.2015 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою ВГСУ від 23.02.2016 рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд. Однак, рішенням ГС м. Києва від 17.05.2016 позовні вимоги НАСК «ОРАНТА» знову були задоволені - договори визнані недійсними. Постановою КАГС від 20.07.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою ВГСУ від 27.09.2016 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Відтак, як зазначає відповідач, ліцензійні договори були визнані недійсними. Державною службою інтелектуальної власності України від 25.11.2015 скасовано реєстрацію прав власності товариства на торгівельні марки та поновлено записи за власником - НАСК «ОРАНТА», тобто визнано знаки на товари і послуги визнано такими, що не належали товариству, а отже не могли бути передані у користування НАСК «ОРАНТА». Враховуючи наведене, як зазначає відповідач, недійсним є і дохід за ліцензійними договорами, який задекларувало товариство та податок на прибуток, зокрема за 2015 рік. У зв'язку з цим, з листом від 12.12.2016 № 02/12-2016 товариством до ДПІ 09.12.2016 було подано уточнену податкову декларацію з податку на прибуток за 2015, в якій позивач вказав про зменшення податкового зобов'язання за 2015 рік на суму 1056638 грн. Водночас, відповідач зазначає, що відповідно до рішення ГС м. Києва від 31.01.2017 у справі № 910/29614/14, яке набрало законної сили 14.02.2017, товариству відмовлено у задоволенні позову про стягнення з НАСК «ОРАНТА» заборгованості за ліцензійними договорами.
Вказані обставини позивачем не заперечуються.
Сторонами також не заперечується факт подачі декларації позивачем, несплати самостійно задекларованих позивачем зобов'язань, факт подальшого подання уточнюючої декларації, відповідно до якої позивачем зменшено податкове зобов'язання.
Під час розгляду справи до її матеріалів надано Довідку ДПІ від 02.06.2017 № 246 про відсутність станом на 02.06.2017 у відповідача заборгованості із сплати податків і зборів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 6.1. ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.3. ПК України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2. ПК України).
Відповідно до п. 54.1. ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У свою чергу слід зазначити, що відповідно до п/п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 57.1. ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п/п. 14.1.156. ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 31.1. ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Однією із підстав припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб (пп. 37.3.4 п. 37.3 ст. 37 Кодексу).
Відповідно до п. 36.5. ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Водночас, відповідно до п/п. 14.1.175. ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що в силу п/п. 14.1.152. ПК України під погашенням податкового боргу розуміється зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
З матеріалів справи вбачається, що задекларувавши податкові у податковій декларації, позивач не сплатив їх у встановлений строк, що не заперечується сторонами, у зв'язку з чим несплачена сума набула статусу податкового боргу.
Надалі, 09.12.2016 позивачем подано декларацію (уточнюючу) якою зменшено раніше визначену суму податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Відтак, в даному випадку відбулось зменшення абсолютного значення податкового боргу шляхом (на дату) подання уточнюючої декларації.
При цьому, з облікової картки (а.с. 161, 162) вбачається, що станом на 31.12.2016, на 31.01.2017, як і станом на 01.09.2017 заявлений до стягнення за даним позовом податковий борг відсутній, що відбулось, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з поданням позивачем уточнюючої декларації.
Між тим, з облікової картки та розрахунку боргу (а.с. 160) вбачається нарахування додаткової суми у розмірі 70 399,24 грн. Вказана сума складає суму пені, яка додатково нарахована на підставі п. 129.1.1. ПК України починаючи з 29.07.2017.
У даному випадку зазначена сума пені в силу п/п. 14.1.175. ПК України має статус податкового боргу, але до стягнення за даним позовом у структурі суми позову не заявлялась.
В порядку ч. 1 ст. 137 КАС України (в редакції до 15.12.2017) та ч. 1 ст. 47 КАС України (в редакції з 15.12.2017) письмова заява про збільшення розміру позовних вимог чи стягнення додатково суми пені не подавалась.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для стягнення заявленої у позові суми боргу, а сума пені у розмірі 70 399,24 грн. до стягнення за даним позовом не заявлялась, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову та у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін