ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 лютого 2018 року № 826/3106/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»
доКиївської міської митниці Державної фіскальної служби України
провизнання протиправними і скасування рішення та картки відмови
Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (надалі - позивач, ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач, Київська міська митниця), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації №100250005/2015/116127 від 11 листопада 2015;
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250005/2015/000066/2 від 11 листопада 2015 року, прийнятого відділом митного оформлення м/п «Західний» відповідача;
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00119 від 12 листопада 2015 року, складеної відділом митного оформлення м/п "Західний" відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі.
У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.
Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.
Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 10.05.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем в порушення норм Митного кодексу України було необґрунтовано використано метод №6 (резервний) для визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була збільшена. Позивач також зазначає, що у Відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за методом №1, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Представник Відповідача проти позову заперечував та в обґрунтування заперечень посилався на неподання позивачем повного пакету додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, та на виявлені невідповідності у товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України (в редакції, чинній на момент переходу до розгляду справи в порядку письмового провадження), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Справа розглянута в порядку письмового провадження з урахуванням положень п.10 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
13 січня 2015 між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (IDS BORJOMI GEORGIA LLC, Грузія) укладено контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті та за цінами визначеними у п. 1 і 2 цього контракту (далі - контракт).
В подальшому, 02.03.2015 між позивачем і ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (Грузія) укладено додаткову угоду № 1 від 02.03.2015 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом, згідно якої підставою, що слугувала для зміни ціни товару, була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності споживачів внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася в країні покупця (позивача).
ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» подано до Київської міської митниці ДФС вантажну митну декларацію від 11.11.2015 року № 1000250005/2015/116127 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме «вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», торговельна марка: «BORJOMI», країна виробництва: GE, виробник: IDS Borjomi Georgia, a Georgian Branch of IDS Borjomi Beverages Co.N.V.
При цьому, митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основний метод).
На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав примірники наступних документів:
- Міжнародної автомобільної накладної (CMR) № 071128 від 05.11.2015р.;
- Рахунка-фактури (інвойс) GE20150339 від 27.10.2015р.;
- Пакувального листа б/н від 27.10.2015р.;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.03.2015;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 10.06.2015р.;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.06.2015;
- Зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу №СТ20-001/1501 від 13.01.2015р.;
- Договору про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.2015р.;
- Інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2730 від 05.11.2015 року.
- Інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 05.11.2015 року;
- Сертифіката про проходження товару форми СТ-1 №GEО2015 01/003719 від 27.10.2015р;
- митної декларації країни відправлення С2560 від 05.11.2015р.;
- Митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів №100250005/2015/116127 від 11.11.2015р.
Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2015 №100250005/2015/000066/2, у зв'язку з тим, що декларантом не подані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару відповідно до пункту 4 статті 53 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а саме:
- в поданому рахунку-фактурі (інвойс) від 27.10.2015 № GE20150339 зазначено «Покупатель/Получатель: частное акционерное общество «Индустриальние и дистрибуционние системи», Банк получателя: Bank of Georgia, Грузия», однак пунктом 10 зовнішньоекономічного контракту від 13.01.2015 №СТ20-001/1501 визначено банківські реквізити покупця: «частное акционерное общество «Индустриальние и дистрибуционние системи» - Deutsche Bank DBU, Kiev;
- відповідно до умов поставки СІР, які передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів;
- у відкритому полісі страхування зазначено «Страховий період 28.01.2015-04.03.2015, внаслідок чого страховий поліс є недійсним на поставку оцінюваної партії товарів.
У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00119 від 12 листопада 2015 року.
Позивач вважає протиправними дії митного органу щодо коригування митної вартості товару та не погоджується зі спірними рішенням та карткою відмови, оскільки позивачем подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В письмовому запереченні проти позову відповідач вказав про відповідність оскаржуваних рішення та картки відмови вимогам законодавства.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.
Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд встановив, що немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, в якості підтвердження митної вартості товарів, надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про порушення контролюючим органом вимог ч.3 ст.53 МК України під час проведення процедури митних формальностей щодо митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією від 11.11.2015 року №1000250005/2015/116127, а саме, відсутності у митниці правових підстав для витребування додаткових документів, що, на переконання суду, є достатньою підставою для скасування рішення про коригування митної вартості.
Разом з цим, Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що декларант не надав до митного оформлення страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, враховуючи наступне.
Позивачем до митного оформлення надано розрахунок від 26.03.2015 № LT32-589/1503, де наведена собівартість мінеральної води «Боржомі».
За даними вказаного розрахунку виробника товару собівартість мінеральної води «Боржомі», зокрема, однієї скляної пляшки ємністю 0,5 л, розрахованої на умовах СІР Одеса, Західна Україна (як визначено умовами п. 1.1 зовнішньоекономічного контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 та п. 2.1 додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до такого контракту), становить 0,44 дол. США, та включає в себе 0,0613 дол. США логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0,3700 дол. США на покупку товару.
Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (...named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак, за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Тобто, дана калькуляція містить всі цінові показники необхідні для визначення собівартості продукції, що реалізується на умовах СІР.
За таких обставин, суд відхиляє посилання митного органу про ненадання позивачем до митного оформлення страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.
Посилання відповідача на те, що в поданому рахунку-фактурі (інвойс) від 27.10.2015 № GE20150339 та в зовнішньоекономічному контракті від 13.01.2015 №СТ20-001/1501 визначено різні банківські реквізити, судом відхиляються, як необґрунтовані і документально не підтверджені, адже проаналізувавши наявні в матеріалах справи копії вказаних інвойсу (а.с.20 том 1) і контракту (а.с.23), судом встановлено ідентичність банківських реквізитів отримувача, що вказані в даних документах.
Доводи відповідача про те, що у відкритому полісі страхування зазначено «Страховий період 28.01.2015-04.03.2015», внаслідок чого страховий поліс є недійсним на поставку оцінюваної партії товарів, судом відхиляються, адже митному органу 25.01.2016 p. було подано копію Угоди до Відкритого страхового полісу №ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015р., згідно з якою, строк дії Страхового Полісу було пролонговано до 04.03.2016 p.
Згідно частини першої першій статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Водночас судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.
Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Зі змісту оскаржуваного рішення Київської міської митниці про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що рішення Київської міської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 11.11.2015 року №100250005/2015000066/2 є протиправним і підлягає скасуванню; враховуючи, що єдиною підставою для видачі позивачу спірної картки відмови є вказане вище рішення про визначення митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00119 є також протиправною та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 11.11.2015 №100250005/2015/116127, оскільки вони фактично дублюють позовні вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а скасування вказаних рішення та картки відмови є достатнім способом захисту прав позивача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250005/2015/000066/2 від 11 листопада 2015 року, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00119 від 12 листопада 2015 року, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
4. В решті позову відмовити.
5. Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (ідентифікаційний код 24364528, адреса: 04073, м.Київ, ПРОСПЕКТ СТЕПАНА БАНДЕРИ, будинок 9, корпус 5, офіс 501) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756,00 грн (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, адреса: 03124, м.Київ, БУЛЬВАР ГАВЕЛА ВАЦЛАВА, будинок 8 А).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович