ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 лютого 2018 року № 810/3256/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про визначення та виділення йому у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 2,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;
- зобов?язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про визначення та виділення йому у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 2,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у порядку та у строки, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України, та надати мотивовану відповідь за результатами розгляду вказаного клопотання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 відкрито провадження у справі № 810/3256/16 за вказаним позовом ОСОБА_1
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 дану справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2017 адміністративну справу № 810/3256/16 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що, звернувшись до відповідача із клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами про надання в порядку ст. 118 Земельного кодексу України про визначення та виділення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки орієнтованим розміром 2,0 га з цільовим призначення «для ведення особистого селянського господарства», позивач отримав необґрунтовану відмову у розгляді цього клопотання (лист від 10.06.2016 № М-15645/0-8979/6-16).
У призначене судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача, у свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що відмова у наданні позивачу вказаного дозволу є правомірною та ґрунтується на наявних у Головного управління Держгеокадастру у Київській області повноваженнях.
На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка діяла станом на момент вчинення даної процесуальної дії, судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області із клопотанням від 29.04.2016, в якому просив, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, надати йому дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, поблизу села Лісне. При цьому, позивач просив Головне управління визначити таку земельну ділянку без його погодження.
В якості додатків до вказаного клопотання зазначено копію паспорту громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію посвідчення серії НОМЕР_2 щодо надання державної соціальної допомоги, як інваліду 1-ої групи загального захворювання, копію довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 124792, графічні матеріали.
За результатами розгляду вказаного клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області листом від 10.06.2016 № М-15645/0-8979/6-16 повідомлено позивача про те, що до клопотання ОСОБА_1 було додано графічний матеріал, який не дає можливість ідентифікувати місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки. У зв?язку з цим відповідач для подальшого вирішення питання стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства рекомендувало ОСОБА_1 звернутися повторно із клопотанням в порядку ст. 118 Земельного кодексу України з наданням (крім вже поданих документів) відповідних графічних матеріалів та зазначити більш уточнені дані про бажане місцезнаходження земельної ділянки, зокрема: найменування району, найближчого населеного пункту, орієнтовну відстань від нього і напрямок та інші орієнтири.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Зокрема, ч. 6 цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з пп. 31, 50 п. 4 Положення № 15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
Пунктом 7 Положення № 15 передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Оцінюючи оскаржувану у даній справі відповідь та аналізуючи норми процитованого вище земельного законодавства, суд зазначає наступне.
Підстава, на яку посилається відповідач в своєму листі від 10.06.2016 № М-15645/0-8979/6-16 (а саме: надання разом з клопотанням графічних матеріалів, які не дають можливість ідентифікувати місце розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки) в переліку підстав для відмови у наданні дозволу відсутня.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що хоч ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не визначено поняття графічних матеріалів, а також не конкретизовано вимог щодо їх оформлення. Утім, враховуючи те, що за змістом ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, суд приходить до висновку, що графічні матеріали, які додаються до клопотання про одержання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, є такі матеріали, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів.
При цьому, саме на громадянина покладений обов'язок зазначити місце розташування земельної ділянки, яку він бажає одержати безоплатно у власність.
Чинним земельним законодавством України не встановлено повноважень відповідного органу виконавчої влади (в даному випадку територіального органу Держгеокадастру) або органу місцевого самоврядування, який наділений правом розпоряджатися земельними ділянками державної чи комунальної власності, на власний розсуд обирати земельну ділянку в межах компетенції у конкретному населеному пункті у випадку, якщо громадянин України висловлює бажання отримати таку на підставі ст. 118 Земельного кодексу України в цій місцевості.
На думку суду графічними матеріалами, які можуть бути наданими разом з клопотанням в порядку ст. 118 ЗК України є: викопіювання із планово-картографічного матеріалу місця розташування земельної ділянки, викопіювання з кадастрової карти (плану), генерального плану населеного пункту тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, у клопотанні ОСОБА_1 від 29.04.2016 в якості бажаної земельної ділянки вказав земельну ділянку орієнтованою площею 2,0 га, яка знаходиться в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, поблизу села Лісне.
Однак, до свого цього клопотання позивачем не було додано документів, перелік яких чітко передбачено Земельним кодексом України, а саме - відповідних графічних матеріалів, на яких вказано конкретне місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки та які б дозволяли ідентифікувати її розташування на місцевості.
Додані позивачем графічні матеріали (графічна карта кадастрового розподілу та графічний матеріал із зображенням с. Лісне Києво-Святошинського р-ну у Київській обл.) не відображають конкретне місце розташування земельної ділянки та не дають змоги Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області перевірити чи відповідає це місце вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку, що зобов'язаний здійснити останній згідно положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
При цьому, відсутність у позивача інформації про наявність вільних земельних ділянок поблизу с. Лісне не є обставиною, з якою закон пов'язував би наявність підстав для звільнення особи від обов'язку подання встановлених ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України документів.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку щодо правомірності дій відповідача щодо повідомлення позивача про невідповідність поданого ним клопотання вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.
Дані висновки суду відповідають правовим позиціям Вищого адміністративного суду України, що викладені в його ухвалах від 17.07.2014 № К/800/48011/13, від 21.01.2016 № К/800/32456/14, від 25.02.2016 № К/800/52778/15 та від 09.06.2016 № К/800/48207/15, та у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі № 826/1450/16.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550, адреса: м. Київ, вул. Серпова, 3/14) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок