Справа № 210/4654/17 Суддя 1 інстанції ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/774/100/К/18 Суддя-доповідач ОСОБА_2
20 лютого 2018 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, на підставі ст.81 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7
В апеляційній скарзі засуджений просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Вироком Самарського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2011 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до 11 (одинадцяти) років позбавлення волі.
21 жовтня 2017 року до Дзержинського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області звернувся із клопотанням засуджений ОСОБА_6 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України, мотивуючи його тим, що він відбув частину покарання, діючих стягнень не має.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 про умовно- дострокове звільнення було відмовлено, та своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що засуджений відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення, належних висновків для себе не зробив, право на застосування умовно - дострокового звільнення наступило лише після застосування перерахунку часу попереднього ув'язнення відповідно до ст. 72 ч.5 КК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги засуджений ОСОБА_6 посилається на ті обставини, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що він доказав своє виправлення добросовісною поведінкою, не має діючих стягнень та порушення режиму утримання.
В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, головною підставою умовно - дострокового звільнення є виправлення особи.
Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно - трудовій установі.
Відповідно до роз'яснень в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" суду, зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення. При цьому, п.1 ч.3 ст. 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.
Так, приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про його умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання, суд першої інстанції послався на відсутність передбаченої законом підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання.
З цим висновком колегія суддів погоджується, оскільки він відповідає обставинам кримінального провадження, даним про особу і поведінку засудженого ОСОБА_6 .
На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання засудженого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належним чином дослідивши всі обставини провадження та в достатній мірі вмотивував свій висновок про те, що він не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання, посилаючись на те, що таке звільнення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд врахував не тільки факт відбуття засудженого певної частини покарання, а й тяжкість і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, поведінку засудженого під час відбування покарання, становлення його на шлях виправлення.
Судом першої інстанції обґрунтовано були враховані вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Колегія суддів приймає до уваги, що початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_6 рахується з 30 квітня 2010 року, таким чином він відбув половину покарання із покарання призначеного суду, але відповідно до характеристики, ОСОБА_6 за весь час відбування покарання характеризується посередньо, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи, і предметів, не завжди має охайний зовнішній вигляд, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні (а.ос. 69), відповідно до довідки ОСОБА_6 стягнень та заохочень не має (а.ос. 70), таким чином, зазначена обставина не може свідчити про виправлення засудженого.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що засуджений не довів своє виправлення, його поведінка не може свідчити про його виправлення, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про застосування до нього умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, на підставі ст.81 КК України, відповідає фактичним обставинам справи та не підлягає скасуванню.
Підстав для умовно - дострокового звільнення засудженого ОСОБА_6 від подальшого відбування покарання не встановлено.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 404, 405, 407, 409, 537 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, на підставі ст.81 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Апеляційного суду
Дніпропетровської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4