Справа № 177/1594/16-ц
Провадження № 2/177/47/18
Іменем України
02 лютого 2018 року м.Кривий Ріг
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Коваль Н.В.
секретаря Зборівської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку, -
Позивач звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, та уточнюючі свої позовні вимоги, просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,15 га (кадастровий номер 122 188 4000:03001:0789), яка розташована за адресою: провулок Троянд (колишній провулок Пархоменка), будинок 5А в с. Лозуватка, Криворізького району Дніпропетровської області, цільове призначення якої, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка перейшла в її власність, 23.12.2004, після нотаріально посвідченого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 договору дарування ОСОБА_2 на її ім'я домоволодіння розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Лозуватка, провулок Пархоменко, 5А.
В обґрунтування позовних вимог, зазначила, що 23.12.2004, державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, було нотаріально посвідчено договір дарування домоволодіння розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, провулок Пархоменко, 5А.
Відповідно до умов договору дарування ОСОБА_2, безоплатно передав в особисту приватну власність обдарованій, тобто позивачу наступне майно: житловий будинок загальною площею 45,9 кв.м., житловою площею 30,5 кв.м. з господарчими та побутовими побудовами та спорудами: вбиральнею.
Житловий будинок, що входив у склад домоволодіння, та був відчужений за Договором дарування, належав ОСОБА_2 на праві приватної власності та був отриманий ним згідно договору купівлі-продажу від 09.10.2001, посвідченого державним нотаріусом Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі права власності на нерухоме майно - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.03.2004 за № 3054705.
ОСОБА_2 В.І.09.10.2001, ? частина даного житлового будинку площею 30,5 кв.м., загальною площею 45,9 кв.м. з відповідною частиною господарчих побудов: вбиральнею, була придбана у ОСОБА_5, якому зазначене домоволодіння та земельна ділянка площею 0,15 га належали на підставі свідоцтва про право на спадщину.
З метою належного оформлення права власності позивач неодноразово зверталася до відповідача та просила його прийти до нотаріуса та оформити перехід права власності на земельну ділянку, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення даної угоди, крім того має намір продати дану земельну ділянку іншим особам.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі (а.с.129).
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, до початку розгляду справи від представника відповідача надійшло письмове клопотання про неможливість бути присутньою в судовому засіданні у зв'язку зі станом здоров'я дитини (а.с. 128), але документально надану заяву нічим не підтвердила.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили ухвалити рішення, згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.12.2004, державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, нотаріально посвідчено договір дарування домоволодіння розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, провулок Пархоменко, 5А. (а.с.11). Відповідно до умов договору дарування відповідач ОСОБА_2, безоплатно передав в особисту приватну власність обдарованій, тобто позивачу наступне майно у вигляді житлового будинку загальною площею 45,9 кв.м., житловою площею 30,5 кв.м. з господарчими та побутовими побудовами та спорудами: вбиральнею.
Відповідно до п.2.3 даного Договору дарування, земельна ділянка переходить у користування обдарованої, тобто позивача та підлягає оформленню у особисту власність згідно діючого законодавства.
При зверненні позивача до державного реєстратора прав на нерухоме майно, вона отримала рішення від 22.09.2016 № 31511727 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с. 41), у зв'язку із відсутністю у неї правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку.
В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що з метою належного оформлення права власності вона неодноразово зверталася до відповідача та просила його прийти до нотаріуса та оформити перехід права власності на земельну ділянку, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення даної угоди, натомість вирішив оформити дану земельну ділянку на іншу особу, у зв'язку із чим, позивач звернулася до Лозуватської сільської ради з листом про вжиття відповідних заходів (а.с.23).
З договору купівлі - продажу земельної ділянки від 09.10.2001, посвідченого завідувачем Криворізької районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_4 (а.с.60), видно що ОСОБА_2, купив зазначену земельну ділянку у ОСОБА_5, якому зазначена земельна ділянка належала на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП № 087989 (а.с. 125). Із зазначеного договору купівлі продажу видно, що даний договір є підставою для видачі державного акта на право приватної власності на землю громадянину ОСОБА_2 (а.с.60).
З листа ГУ Держгеокадастра у Дніпропетровській області від 29.12.2017 № 0-4-0.22-845/105-17 (а.с.124), видно, що Державний акт про право власності на земельну ділянку серії І-ДП № 087989, виданий на ім'я ОСОБА_5, тобто фактично відповідач є власником зазначеної земельної ділянки, яку в установленому законом порядку не зареєстрував, що також підтверджується витягом про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.122), але чинить позивачу перешкоди в оформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі №6-253цс16, за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.82), саме позивач є власником житлового будинку розташованого за адресою: вул. Пархоменко, 5А, в с. Лозуватка, Криворізького району Дніпропетровської області, тобто до неї фактично перейшло право і на спірну земельну ділянку.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно ч.1 ст.321 право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст.328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що позивач фактично набула право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Пархоменко, 5А, в с. Лозуватка, Криворізького району Дніпропетровської області, на підставі договору дарування нерухомого майна, яке розташоване за цією адресою, тому позовні вимоги ОСОБА_1, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того відповідно до положення п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір в розмірі 551,20 гривень (а.с.1).
Керуючись ст.ст. 319, 328, 373, 377, 392 ЦК України, ст. 120 ЗК України. ст.ст.12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за адресою: провулок Троянд (колишній провулок Пархоменка), будинок 5А в с. Лозуватка, Криворізького району Дніпропетровської області, цільове призначення якої, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка перейшла в її власність, 23.12.2004, після нотаріально посвідченого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 договору дарування ОСОБА_2 на її ім'я домоволодіння розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Лозуватка, провулок Пархоменко, 5А.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: