ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.02.2018Справа №910/22315/17
Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В.,
при секретарі судового засідання Савінковій Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло», м. Київ
про стягнення 568 002,59 грн., -
За участю представників:
від позивача: від відповідача: Довгалюк А.В. не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» про стягнення 568 002,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 568 002,59 грн. за прострочення оплати суми заборгованості, яку стягнуто на користь позивача рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 17.01.2018.
У судовому засіданні 17.01.2018 судом, у зв'язку з неявкою представника відповідача, постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.01.2018. Відповідачу направлено виклик у судове засідання в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України.
22.01.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» заперечило проти позову з тих підстав, що 3% річних та інфляційні втрати є частиною боргу, а питання про стягнення заборгованості вже було вирішено судом під час розгляду справи №5011-69/2531-2012.
26.01.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому на спростування заперечень відповідача вказав, що існування судового рішення про стягнення заборгованості за договором не звільняє кредитора права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2018.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045686977.
Згідно з ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
З огляду на неявку представника відповідача без повідомлення останнім причин неявки, приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи відзиву Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» на позовну заяву, господарський суд, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у справі №5011-69/2531-2012 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» основну заборгованість за договором №03854/2-06 від 03.03.2004 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 807 137,31 грн., 3% річних в сумі 6 154,17 грн. пеню в сумі 31 796,54 грн. та судовий збір в сумі 16 901,76 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у справі №5011-69/2531-2012 залишено без змін.
30.11.2016 рішення суду у справі №5011-69/2531-2012 виконано відповідачем, що підтверджується витягом з виписки з банківського рахунку позивача.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, правових підстав для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання у період з 01.12.2014 по 29.11.2016.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, керуючись ч. 4 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає договір №03854/2-06 від 03.03.2004 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач сплатив заборгованість за договором №03854/2-06 від 03.03.2004, яка виникла у період з 01.05.2011 по 01.01.2012, лише 30.11.2016, тобто з простроченням платежу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за договором №03854/2-06 від 03.03.2004 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.
При цьому, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, оскільки правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу Україні.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, які викладені у постановах від 12.04.2017 у справі №913/869/14, від 26.04.2017 у справі №918/329/16.
При здійсненні судом перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що розрахунки позивача є вірними, а саме:
сума інфляційних втрат за прострочення оплати 807 137,31 грн. за період з 01.12.2014 по 01.12.2016 становить 519 634,89 грн.;
сума 3% річних за прострочення оплати 807 137,31 грн. за період з 01.12.2014 по 01.12.2016 становить 48 367,70 грн.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» інфляційних втрат в сумі 519 634,89 грн. та 3% річних в сумі 48 367,70 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 8 520,04 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (01033, м. Київ, вул. Дружби Народів, буд. 30/1; ідентифікаційний код 03366569) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) інфляційні втрати в сумі 519 634 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 89 коп., 3% річних в сумі 48 367 (сорок вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 70 коп. та судовий збір в розмірі 8 520 (вісім тисяч п'ятсот двадцять) грн. 04 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.02.2018.
Суддя В.В. Князьков