12.02.2018 Єдиний унікальний номер 205/1836/17
Єдиний унікальний номер судової справи 205/1836/17
Номер провадження 2/205/587/18
іменем України
12 лютого 2018 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу єдиний унікальний номер судової справи 205/1836/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення та визначення порядку користування квартирою, -
13 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з вимогами усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення та визначити порядок користування квартирою.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 вересня 2016 року, виданим державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим № 3-710.
Відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить 2/6 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 вересня 2016 року, виданим державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим № 3-710.
Відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на підставі свідоцтва про право власності б/н від 06 листопада 1997 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів.
Квартира АДРЕСА_1 розміщена на п'ятому поверсі дванадцяти поверхового будинку та складається з складається з чотирьох кімнат площею 16,1 кв.м., 7,8 кв.м., 10,7 кв.м. та 12,7 кв.м., загальною житловою площею 47,3 кв.м., кухні площею 8,7 кв.м., ванної кімнати площею 2,9 кв.м., вбиральні (суміщеної) площею 1,3 кв.м., коридору площею 10,5 кв.м., лоджії площею 2,4 кв.м.
Підставою подання позову є неможливість належним чином користуватися квартирою з підстав зайняття всіх кімнат ОСОБА_3, ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_5, іншими мешканцями та їх особистими речами.
На підставі вищевикладеного просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1; встановити порядок користування квартирою № 332 в будинку № 46 по вул. Велика Діївська в м. Дніпро; виділити ОСОБА_1 житлову кімнату площею 7,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1, окремі підсобні приміщення: кухню, ванну кімнату, вбиральню (суміщену), коридор, лоджію (балкон) залишити у загальному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2; зобов'язати інших законних співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_2 та членів їх сімей квартири АДРЕСА_1 невідкладно звільнити житлову кімнату площею 7,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1 у тому числі від особистих речей.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги, згідно останніх уточнень, підтримав та просив задовольнити, участі в судових дебатах не приймав, письмово просив закінчити розгляд справи у відсутність представника.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, участі в судових дебатах не приймала, про день, місце та час проведення судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, про день, місце та час проведення судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, письмових заяв від неї не надходило.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції.
У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 вересня 2016 року, виданим державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим № 3-710 (а.с. 6).
Відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить 2/6 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 вересня 2016 року, виданим державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим № 3-710 (а.с. 6).
Відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на підставі свідоцтва про право власності б/н від 06 листопада 1997 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів (а.с. 72-74).
ОСОБА_1 з родиною у складі: чоловіка ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 вимушені проживати в квартирі матері свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_2, завдаючи матері свого чоловіка великі неподобства, що знайшло своє підтвердження у поясненнях свідка ОСОБА_9
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі дійсно чинять перешкоди у користуванні власністю співвласниці ОСОБА_1, що знайшло своє підтвердження в поясненнях відповідача ОСОБА_2 оскільки, як зазначила ОСОБА_2 вони з ОСОБА_3 не довіряють позивачу, в той час як позивач ОСОБА_1 бажає вселитись до квартири та має намір проживати в спірній квартирі.
Також, відповідач ОСОБА_2 підтвердила в судовому засіданні, що співвласниця ОСОБА_1 не має екземпляру ключів від квартири.
Вищевказані обставини визнавалися та не заперечувалися сторонами у справі. А тому, дані обставини не підлягають доказуванню в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України, згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Статтею 9 ЖК України визначені житлові права громадян, зокрема, частиною 4, 5 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.
В силу ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За правилами ст. 150 ЖК України власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Враховуючи, що відповідачі відмовляються надати позивачу ключі від вхідних дверей належної їй частини квартири, суд доходить висновку, що відповідачі перешкоджають позивачу у вільному володінні та користуванні житловим приміщенням, оскільки власник житла має право на вільний доступ до нього, а реалізація такого права не може ставитись у залежність від волі інших осіб.
З огляду на викладене, суд, вважає встановленим факт здійснення позивачу перешкод у користуванні спірною квартирою, тому її права як власника підлягають захисту шляхом її вселення у належну їй частину квартири АДРЕСА_1.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про виділення їй в користування житлову кімнату площею 7,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1 суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 358 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо здійснення права спільної часткової власності, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22 грудня 1995 року ( з послідуючими змінами), роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
У відповідності до наведених норм законодавства позивач має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільної квартири, яка відповідає його частці у праві спільної сумісної власності.
Таким чином, підставою для звернення до суду з позовом про визначення порядку володіння та користування майном, яке перебуває у спільній частковій власності одного із співвласників, є відсутність згоди щодо порядку володіння та користування таким майном з іншими співвласниками. Звернення до суду із позовом про визначення порядку володіння та користування майном є одним із прав власника, передбаченим ст.ст. 319, 358 ЦК України.
Згідно положень ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до ст. 359 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Згідно технічної характеристики квартира АДРЕСА_1 розміщена на п'ятому поверсі дванадцяти поверхового будинку та складається з чотирьох кімнат площею 16,1 кв.м., 7,8 кв.м., 10,7 кв.м. та 12,7 кв.м., загальною житловою площею 47,3 кв.м., кухні площею 8,7 кв.м., ванної кімнати площею 2,9 кв.м., вбиральні (суміщеної) площею 1,3 кв.м., коридору площею 10,5 кв.м., лоджії площею 2,4 кв.м. (а.с. 8)
Враховуючи встановлені судом обставині, суд приходить до висновку про можливість встановлення порядку користування житловим приміщенням, згідно вимог позивача, виділивши ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 7,8 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, оскільки вказана площа кімнати відповідає її частці по відношенню до житлової площі квартири в спільній сумісній власності та встановлення зазначеного порядку користування не порушить законні права відповідачів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині визначення порядку користування квартирою підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_2 та членів їх сімей невідкладно звільнити житлову кімнату площею 7,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1 у тому числі від особистих речей суд виходить з наступного.
Оскільки судом не встановлено коло осіб, які займають житлову кімнату № 2 площею 7,8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_2 звільнити житлову кімнату площею 7,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1 у тому числі від особистих речей.
Крім того, згідно положень статті 141 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову було оплачено судовий збір і його вимоги задоволені, з відповідачів також належить стягнути на користь позивача понесені судові витрати в сумі 1 280,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 321, 355, 358, 359, 361, 368, 369, 382, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 81,259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення та визначення порядку користування квартирою - задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю шляхом вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1.
Встановити порядок користування квартирою № 332 в будинку № 46 по вул. Велика Діївська в м. Дніпро та виділити ОСОБА_1 житлову кімнату площею 7,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1, окремі підсобні приміщення: кухню, ванну кімнату, вбиральню (суміщену), коридор залишити у загальному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2.
Зобов'язати співвласників квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_10, ОСОБА_2 звільнити житлову кімнату площею 7,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1 у тому числі від особистих речей.
В задоволенні позову в частині зобов'язання членів сімей співвлаників квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_10, ОСОБА_2 невідкладно звільнити житлову кімнату площею 7,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1 у тому числі від особистих речей - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 280,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Н.Г. Остапенко