12 лютого 2018 року м.Чернігів Справа № 825/140/18
Чернігівський окружний адміністративний суд
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Пархомчука Д.А.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (вул. Серьожнікова, 3/65, м. Чернігів, 14000) до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (проспект Миру, 44, м. Чернігів, 14005) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
04.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з 06.11.2017 на підставі довідки Північного офісу Держаудиту від 14.08.2017 № 26-17-27/164, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на дату призначення пенсії), у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям за постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», в розмірі 90% місячного заробітку державного службовця та зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії на підставі статті 37-1 (в редакції, що діяла на дату призначення пенсії) у зв'язку з підвищенням заробітної плати за постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на підставі довідки Північного офісу Держаудиту від 14.08.2017 № 26-17-27/164 із розрахунку пенсії 90% від місячного заробітку державного службовця, починаючи з 06.11.2017.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що законодавство, чинне на час виходу позивача на пенсію, передбачало право на перерахунок пенсії, який збільшує її розмір у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям на відповідній посаді, з якої було призначено пенсію, а тому відмову Пенсійного фонду у такому перерахунку на підставі звернення у 2017 році позивач вважає неправомірною.
Ухвалою суду від 15.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.
Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 162 КАС України, копія якого одночасно з поданням до суду має бути направлена іншим учасникам справи.
На адресу суду за вх. №1715/18 від 25.01.2018 Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України подано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, відповідач просить розглянути справу за правилами загального позовного провадження КАС України із викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 29.01.2018 клопотання представника позивача задоволено та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, призначено розгляд у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.02.2018, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засіданні, закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Аргументуючи відзив, відповідач зазначив, що правові підстави для перерахунку пенсії позивачу на підставі статті 37-1 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (у відповідній редакції) відсутні, оскільки на час звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01.01.2015, в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив (а.с. 6-8, 32-35)
Представник відповідача на судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи обставинами, викладеними у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% заробітної плати державного службовця з 14.01.2011.
06.11.2017 у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців позивач звернулася до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок їй пенсії згідно довідки Північного офісу Держаудитслужби від 14.08.2017 №26-17- 27/164.
04.12.2017 листом №1384 1061С-7 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, мотивуючи це тим, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII передбачено, що з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому з 01.06.2015 пенсії за вищевказаним законом не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Вказані обставини слугували підставою звернення позивача до суду.
Надаючи оцінку вказаним доводам, суд, виходить з наступного.
Відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час призначення пенсії) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» 28.12.2014 №76-VIII текст статті 37-1 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», в редакції, яка була чинна до 15.12.2015, передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка діє з 01.12.2015, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» .
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Отже, з 15.12.2015 чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Крім того, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 (далі Закон №889) статтею 90 якого визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, Закон №3723, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Закону №889 визнано таким, що втратив чинність.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З огляду на викладене, у Пенсійного фонду на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яка нею отримувалась до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
Надаючи оцінку встановленим фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, суд також звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При вирішенні спірних правовідносин суд також врахує й правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Водночас суд зазначає, що у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
У свою чергу Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення №20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР). Рішенням від 02.03.1999 №2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № К/9901/1851/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність своїх дій.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,293,295 КАС України, суд -
В задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2018 року.
Суддя І.І. Соломко