Дата документу 14.02.2018
Справа №320/7152/17
14 лютого 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Урупи І.В.
за участю секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії з 01 квітня 2017 року протиправними та зобов'язати відповідача відновити йому виплату пенсії з 01.08.2017 року, посилаючись на те, що він є громадянином України, та з 30.02.2003 року здобув право на отримання пенсії за вислугою років згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо - переміщених осіб» він є внутрішньо переміщеною особою. З 01.09.2014 року як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області у зв'язку з чим йому була видана відповідна довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за №2314000119 відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщену особу. Крім того, як внутрішньо перемішена особа з цього часу перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію за вислугу років. З 01.08.2017 року виплата пенсії відповідачем була призупинена у зв'язку з тим, що він здійснив перетин лінії розмежування, виїхав непідконтрольну Україні територію та більш ніж 60 днів поспіль перебував непідконтрольної території України згідно отриманої інформації від Служби Безпеки України. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.08.2017 незаконними, а бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо її поновлення протиправною, оскільки перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених цим законом. Виплату його пенсії призупинено фактично у зв'язку з не підтвердженням його фактичного місця проживання. При цьому відповідач не вказав, яка з обставин, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стала підставою для припинення йому виплати пенсії. Припинення йому виплати пенсії у зв'язку з відсутністю (скасуванням) довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання в не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання в не з'явився, надав відзив на позов, в якому просить розглянути справу у його відсутність та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позовною вимогою позивача є поновлення виплати пенсії з 01.08.2017. Відповідно до п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. На даний час Позивач не перебуває на пенсійному обліку у Відповідача, але лише тому, що перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Відповідно до запиту Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області Позивач був знятий з пенсійного обліку у відповідача та направлена його пенсійна справа за новим місцем перебування на обліку. Таким чином, оскільки позивач не перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, взагалі відсутній предмет позову, оскільки пенсійні права позивача відповідачем не порушувалися, а з питання виплати пенсії необхідно звертатися за місцем перебування на пенсійному обліку, тобто до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.
Представник третьої особи Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти позову заперечує. До суду надійшли письмові заперечення в яких просить в позові відмовити посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 509, довідка є документом, який видається внутрішньо переміщеній особі. Для отримання довідки повнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи). Відповідно до п. 9 Порядку у разі зміни місця проживання або змін у складі сім'ї у зв'язку з народженням дитини (або іншими обставинами) заявник звертається за виданням довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. ОСОБА_1 дійсно перебував як внутрішньо переміщена особа на обліку в управлінні соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області з 20.04.2014, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 20.10.2014 № НОМЕР_1. Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Відповідно до п. 10 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 питання щодо призначення (відновлення), відмови у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам розглядаються комісіями, утвореними районними, районними у м. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах. Рішення приймається комісією, а не управлінням одноособово. Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 14.07.2016 № 126/1 затверджений порядок призначення (відновлення) соціальних виплат та склад комісії. Відповідно до п. 12 Порядку за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в цьому Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати. Відповідно до ст. 7 Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону ВПО зобов'язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від'їзду. Так, 16.03.2017 управлінням був отриманий лист Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 10.03.2017 № 02-46, з зазначенням про те, що листом СБУ від 03.03.2017 повідомлено про отримання інформації щодо можливого завдання шкоди економічним інтересам держави щодо проживання на контрольованих українською владою територіях, тобто про факт тривалої відсутності позивача. З використанням ПКК З «Криптосервер» управлінню були направлені списки, в яких зазначено, що позивач виїхав 23.03.2017 о 08.43 на автомобільному транспорті та станом на 23.05.2017 не повернувся до фактичного місця проживання. Дана інформація СБУ була надана Державною Прикордонною Службою України. Відповідно до розпорядження КМУ від 19.04.2006 № 215-р та розпорядження КМУ від 30.05.2007 № 358-р МСПУ, СБУ та інші органи є суб'єктом інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «Аркан»). Відповідно до діючого законодавства, однією з підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Рішення про скасування дії довідки приймається начальником управління соціального захисту населення та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. На підставі прийнятого рішення управління зобов'язано невідкладно внести до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, за наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених статтею 12 Закону, що підтверджується письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки. У день прийняття рішення про скасування довідки керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення припиняє призначені структурним підрозділом з питань соціального захисту населення соціальні виплати такій особі та інформує про прийняте рішення органи, що здійснюють соціальні виплати, які припиняють соціальні виплати такій особі до прийняття остаточного рішення комісією. Так, начальником управління було прийнято рішення про скасування дії довідки 02.08.2017, повідомлено позивача та підготовлено подання до комісії щодо прийняття остаточного рішення. Комісією було розглянуто подання та 10.08.2017 прийнято рішення щодо припинення виплати та повторного призначення лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для призначення, передбачених законодавством. 14.08.2017 позивач звернувся до управління щодо отримання довідки, яка була видана за № НОМЕР_2. Отже, позивач знову перебуває на обліку в управлінні, як внутрішньо переміщена особа. Згідно з Єдиною базою даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, 20.10.2017 позивач зареєструвався за новою адресою фактичного місця проживання. Тобто з цього часу знятий з обліку, як внутрішньо переміщена особа в управлінні. Позивач має право на отримання, відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, грошової допомоги за фактичним місцем проживання. Скориставшись своїм правом, позивач отримував допомогу з 20.10.2014 по 19.04.2015, з 06.08.2015 по 05.02.2016, з 01.04.2016 по 27.07.2016, з 28.07.2016 по 27.01.2017. За призначенням даного виду допомоги протягом 2017 року не звертався, що підтверджує факт не перебування у місті Мелітополь.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даному випадку не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно доч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Позивач є пенсіонером та з 30.12.2003 йому була призначена пенсія за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с. 6).
Позивач з 01.09.2014 перебував на обліку Управлінні соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області як внутрішньо переміщена особа , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2314000119 від 20.10.2014 в якій зазначений строк її дії безстроково. (а.с. 56)
З 01.09.2014 року по 31.07.2017 року позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як внутрішньо-переміщена особа та отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
02.08.2017 заступником начальника Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області було прийнято рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 №2314000119 від 20.10.2014, у зв'язку з тим, що він здійснив перетин лінії розмежування, виїхав непідконтрольну Україні територію та більш ніж 60 днів поспіль перебував на непідконтрольній території України згідно отриманої інформації від Служби Безпеки України. (а.с. 59) .
З 01.08.2017 виплата пенсії була тимчасово призупинена у зв'язку з тим, що у серпні поточного року Головне управління отримало рішення управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради від 02.08.2017 № 01-01/3077-16 про скасування довідки № НОМЕР_3 від 20.10.2014.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 786/н-9 від 31.08.2017 позивача повідомлено, що він перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як внутрішньо-переміщена особа з 01.09.2014 по 31.07.2017 та отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У серпні поточного року Головне управління отримало рішення управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради від 02.08.2017 № 01-01/3077-16 про скасування довідки № НОМЕР_3 від 20.10.2014. У зв'язку з цим, з 01.08.2017 пенсію було тимчасово призупинено. Поновлення виплати пенсій буде проводитись відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 у відповідності до рішення спеціальної Комісії, створеною при райдержадміністрації. (а.с.10).
14.08.2017 позивач повторно звернувся до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради щодо отримання довідки, яка була видана за № НОМЕР_2 та на даний перебуває на обліку в управлінні, як внутрішньо переміщена особа. (а.с. 11)
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ст.4 цього Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №637 від 05.11.2014, встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних, державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою.
Згідно ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії виплачуються щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст.49 цього Закону.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені ч.1 ст.49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у раз смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.
Однак, відповідач керувався не нормами вищезазначеного Закону України, а підзаконними актами, такими як, пункт 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат переміщеним особам».
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
З огляду на вищевикладене, постанови Кабінету Міністрів України не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Крім того, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст.49 Закону №1058.
Проте, рішення пенсійним органом щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.
При цьому, посилання відповідача на те, що в серпні 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області отримало рішення управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради від 02.08.2017 року № 01-01/3077-16 про скасування довідки № НОМЕР_3 від 20.10.2014 , як на причину припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення, є необґрунтованим оскільки таке припинення не входить до вказаного переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплати пенсії.
Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» №8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, і також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
За приписами статті 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення ). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Також, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009 року, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Таким чином, перевіривши підстави щодо припинення виплати позивачу пенсії, суд приходить до висновку, що відповідні дії відповідача є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним нормативним вимогам, а тому позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
Посилання представника відповідача в своєму відзиві на позов на те, що на даний час позивач не перебуває на пенсійному обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, так як відповідно до запиту Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області позивач був знятий з пенсійного обліку у відповідача та його пенсійна справа направлена за новим місцем перебування на обліку, а тому, на його думку, взагалі відсутній предмет позову, так як пенсійні права позивача відповідачем не порушувалися, а з питання виплати пенсії необхідно звертатися за місцем перебування на пенсійному обліку, тобто до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, суд вважає безпідставними.
Так, позивач звернувся з зазначеним позовом 29.09.2017, а запит Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з проханням надіслати на їх адресу пенсійну справу позивача надійшов до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області лише 21.11.2017.
При цьому слід зазначити, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно призупинило ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.08.2017.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,122,139,159,162,163,241,243-245,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ЄРДПОУ 20490012, юридична адреса 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158 б, третя особа - Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради, ЄРДПОУ 03193086, юридична адреса 72311, м. Мелітополь, просп. Б. Хмельницького, 68 а, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, з 01 серпня 2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, з 01 серпня 2017 року.
Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне судове рішення складено 20.02.2018.
Суддя: